Постанова № 76716155, 25.09.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи: 654/3512/16-ц Головуючий в І інстанції: Францішко Ю.В.

Номер провадження: №22-ц/791/1025/18 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.

суддів: Кутурланової О.В.,

ОСОБА_1

секретар Цвєткова І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Фідобанк" ОСОБА_2 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 квітня 2018 року, повний текст якого складено 23 квітня 2018 року, у складі судді Францішка Ю.В., у справі за позовом ОСОБА_3, діючої в інтересах публічного акціонерного товариства "Фідобанк", до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

11 листопада 2016 року ОСОБА_3, діюча в інтересах публічного акціонерного товариства "ФідоБанк", звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просила стягнути достроково з відповідача борг за кредитним договором № 014/3728/18/06543 від 09.11.2007 року в розмірі 51590,92 доларів США (1 336 031,63грн), з яких: 37 957,34 доларів США (982967,68грн) – заборгованість за кредитом; 13 633,58 доларів США (353063,95грн) – заборгованість по сплаті відсотків.

Позов обґрунтований наступним. Публічне акціонерне товариство "ФідоБанк" є правонаступником всіх прав та обов’язків ПАТ "Фідокомбанк", який в свою чергу був правонаступником прав і зобов’язань акціонерного комерційного банку "Престиж", створеного у формі відкритого акціонерного товариства "Ерсте Банк", а також публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк". Внаслідок цього ПАТ "ФідоБанк" є правонаступником всіх прав та обов’язків акціонерного комерційного банку "Престиж", створеного у формі відкритого акціонерного товариства, Відкритого акціонерного товариства "Ерсте Банк", а також публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" та публічного акціонерного товариства "Фідокомбанк" відповідно до п.1.1. Статуту, що зареєстрований 25.04.2016 року.

Відповідно до Кредитного договору №014/3728/18/06543 від 09.11.2007 року Відкритим акціонерним товариством "Ерсте Банк" було надано відповідачу кредит у сумі 41000,00 доларів США із сплатою 13,5% річних. Надання кредитних коштів проводилося Херсонським відділенням "Ерсте Банк" відповідно до вимог п.3.2 зазначеного Кредитного договору шляхом видачі кредитних коштів через касу банку. Згідно п.1.3., 5.1., 5.2. Кредитного договору відповідач зобов’язався щомісячно до 15 числа здійснювати погашення суми кредиту та сплачувати відсотки, згідно графіку. Однак відповідачем не виконуються вказані зобов’язання. Станом на 29.09.2016 року в нього перед позивачем наявна заборгованість в загальному розмірі 51590,92 доларів США (1336031,63грн). Тому представник позивача просить стягнути вказану заборгованість та судові витрати.

Заочним рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 15 лютого 2017 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 25 квітня 2017 року, позов було задоволено.

Ухвалою цього ж суду від 18 липня 2017 року було задоволено заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення і вказане рішення було скасовано.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 квітня 2018 року в задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Фідобанк" ОСОБА_2 просить вказане рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи та порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема вказав, що суд зробив помилковий висновок про відсутність належних доказів того, що позивач є правонаступником ВАТ "Ерсте Банк". При цьому вказав, що наявні рішення загальних зборів акціонерів, передавальний акт про передачу майна, прав та обов’язків від ПАТ "Фідокомбанк" до ПАТ "Фідобанк", Статут позивача, який містить положення про правонаступництво, а також оригінал кредитного договору підтверджують правонаступництво позивача від ВАТ "Ерсте Банк". Також зазначив, що неправильним є висновок суду про відмову в позові через наявність рішення суду від 21.09.2011 року, про яке в позові нічого не зазначено, в іншій цивільній справі між тими самими сторонами, яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки та задоволено за рахунок предмета іпотеки вимоги ПАТ "Ерсте Банк" за вказаним кредитним договором на загальну суму 48577,31 доларів США (384246,52грн). При цьому вказав, що зазначене рішення не виконане через мораторій. Крім того, вказав, що суд, посилаючись на відсутність розрахунку заборгованості за відсотками в період від дня ухвалення рішення від 21.09.2011 року по день розрахунку, не звернув уваги на долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості станом на 29.09.2016 року, в якому чітко визначено суму заборгованості за кредитом та процентами.

Відповідно до п.6 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.

Указом Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" було постановлено ліквідувати Апеляційний суд Херсонської області та утворити Херсонський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Херсонську область, з місцезнаходженням у місті Херсоні.

Однак, згідно з п.3 Розділу XІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що набрав чинності з 30.09.2016 року, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Також, відповідно до п.8 ст.1 Розділу XІІІ "Перехідні положення" ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене, оскільки Херсонський апеляційний суд як новоутворений суд свою роботу ще не розпочав, то до утворення останнього його повноваження продовжує здійснювати Апеляційний суд Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається таке.

За п.1.1. Статуту ПАТ "ФідоБанк", що затверджений рішенням Загальних зборів акціонерів від 14.04.2016 року та погоджений НБУ 25.04.2016 року: Публічне акціонерне товариство "ФідоБанк" є правонаступником всіх прав та обов’язків ПАТ "Фідокомбанк", який в свою чергу був правонаступником прав і зобов’язань акціонерного комерційного банку "Престиж", створеного у формі відкритого акціонерного товариства, Відкритого акціонерного товариства "Ерсте Банк", а також публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" (а.с.18-19).

При апеляційному розгляді до справи були залучені надані позивачем ОСОБА_5 про приєднання між ПАТ "Фідокомбанк" та ПАТ "Фідобанк" від 30.10.2013 року, Передавальний акт на 30.10.2013 року, за якими правонаступником всього майна, прав та обов’язків ПАТ "Фідокомбанк" є ПАТ "Фідобанк" (а.с.136-138; 139-159).

Відповідно до Кредитного договору №014/3728/18/06543 від 09.11.2007 року Відкритим акціонерним товариством "Ерсте Банк" було надано відповідачу кредит у сумі 41000,00 доларів США із сплатою 13,5% річних (а.с.5-7).

За умовами договору:

--- строк користування кредитними коштами – до 08 листопада 2017 року (п.1.1.);

--- відповідач зобов’язався щомісячно до 15 числа здійснювати погашення суми кредиту та сплачувати відсотки рівними платежами по 624,32 доларів США, згідно графіку (п.п.1.3., 5.1., 5.2.);

--- строк дії договору – до повного погашення кредитної заборгованості (п.8.1.).

Згідно з долученим при апеляційному розгляді справи нотаріально посвідченим іпотечним договором від 09.11.2007 року, укладеним між ВАТ "Ерсте Банк" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (Іпотекодавець), останній передав в іпотеку належний йому на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 08.11.2007 року житловий будинок, який розташований за адресою: м. Херсон, вул. Гридасова, буд. 60, загальною площею 97,6кв.м, житловою площею 43,0кв.м. Цей договір укладено в забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливають з вказаного вище кредитного договору №014/3728/18/06543 від 09.11.2007 року, укладеного між іпотекодержателем і ОСОБА_4, а також кредитного договору №014/3728/95/06510 від 09.11.2007 року, укладеного між іпотекодержателем та ОСОБА_6; заставна вартість предмета іпотеки складає 794482грн (п.п.1.1., 1.2., 1.3.) (а.с.156-158).

Згідно заяви на видачу готівки №39 від 09.11.2007 року надання кредитних коштів проводилося Херсонським відділенням "Ерсте Банк" відповідно до вимог п.3.2 зазначеного Кредитного договору шляхом видачі кредитних коштів через касу банку (а.с.13).

У провадженні суду перебувала інша цивільна справ №2-774/11 за позовом ПАТ "Ерсте Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Сторони цього не заперечують.

При апеляційному розгляді справи за клопотанням відповідача судом було витребувано з суду та досліджено вказану справу.

У зазначеній справі заочним рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 21.09.2011 року позов ПАТ "Ерсте Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки було задоволено та звернено стягнення на предмет іпотеки житловий будинок, який розташований за адресою: м. Херсон, вул. Гридасова, буд. 60, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження та задовольнити за рахунок предмету іпотеки майнові вимоги публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк", у тому числі:

--- по кредитному договору №014/3728/95/06510 від 09.11.2007 року, укладеному з ФОП ОСОБА_6, у сумі 96675,79 доларів США (що станом на 01.10.2010р еквівалентно 764705,53грн, згідно офіційного курсу НБУ 1 долар США дорівнює 7,91грн);

--- по кредитному договору №014/3728/18/06543 від 09.11.2007 року, укладеному з ОСОБА_4, у сумі 48577,31 доларів США (що станом на 01.10.2010 року еквівалентно 384246,52грн, згідно офіційного курсу НБУ 1 долар США дорівнює 7,91грн) (а.с.114-116).

Як вбачається з долучених при апеляційному розгляді справи за клопотанням відповідача (при цьому представник позивача висловився на розсуд суду) копій позовної заяви, розрахунку заборгованості, повідомлень-вимог:

--- тому, попередньому, позову банку до відповідачів, зокрема ОСОБА_4, який подано було до суду 09.11.2010 року, передували два повідомлення-вимоги (від 08.07.2009 року та від 05.03.2010 року);

в обох вказаних вимогах банк вимагав в 30-денний строк здійснити погашення простроченої заборгованості за кредитом (в першій вимозі – 390,29 доларів США заборгованість за кредитом, 1279,40 доларів США заборгованість за відсотками та штрафні санкції в сумі 0,1% від простроченого платежу; в другій вимозі – 1797,06 доларів США заборгованість за кредитом, 4979,65 доларів США заборгованість за відсотками, а всього 6776,71 доларів США), а також достроково виконати зобов'язання за кредитним договором, погасити залишок заборгованості (в першій вимозі – основну суму кредиту в розмірі 39236,74 доларів США і відсотки за користування кредитом на момент його повного погашення; в другій вимозі – основну суму кредиту в розмірі 37957,34 доларів США і відсотки за користування кредитом на момент його повного погашення);

в обох випадках банк попереджав, що у випадку невиконання вимог у встановлений строк він буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки;

--- згідно розрахунку заборгованості станом на 01.10.2010 року наявна заборгованість на загальну суму 48577,31 доларів США (384246,52грн) і яка складається з: 37 957,34 доларів США (300242,56грн) – заборгованість за кредитом; 7878,58 доларів США (62319,57грн) – заборгованість по процентах; 2741,39 доларів США (21684,39грн) – заборгованість по пені;

--- згідно розрахунку заборгованості всього станом на зазначений час позичальником сплачено банку на погашення тіла кредиту 3042,66 доларів США (з належних до сплати на той час 6396,47 доларів США та з належних до сплати всього за договором 41000,00 доларів США) та на погашення процентів 6947,14 доларів США (з нарахованих до сплати на той час 14825,72 доларів США).

Відповідно до відомостей, наявних в ЄДРСР, зазначене рішення суду набрало законної сили 03.10.2011 року(а.с.114-116).

За долученою при апеляційному розгляді справи копією ухвали Суворовського районного суду м.Херсона від 04.10.2013 року було задоволено подання Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м.Херсона про видачу дубліката виконавчого документа та видано дублікат виконавчого листа, виданого Суворовським районним судом м.Херсона 27.12.2011 року по справі №2-774/11 за позовом ПАТ "Ерсте Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.160).

Із копії виконавчого листа №2-774/11, виданого 16.10.2013 року Суворовським районним судом м.Херсона на виконання вищевказаного рішення суду, вбачається, що стягувач ПАТ "Ерсте Банк" звертався до органів примусового виконання (а.с.60, 161).

Виконавчий лист неодноразово повертався: 26.06.2014 року на підставі п.9 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній до 04.10.2016 року (наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно боржника), а також з тих же підстав 30.03.2015р, 18.01.2016р, 29.07.2016р, а також на підставі п.9 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній з 05.10.2016 року (законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно боржника).

Відповідно до долученої при апеляційному розгляді справи Інформації з різних реєстрів (державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна) від 29.05.2018 року власником житлового будинку №60 по вул.Гридасова в м.Херсоні є відповідач; наявна іпотека від 09.11.2007р (а.с.163-164).

За долученим при апеляційному розгляді наказом №291 від 19.07.2016 року Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (ПУАТ "Фідобанк") з 20 липня 2016 року по 19.07.2018 року включно; призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2та делеговано йому всі повноваження ліквідатора ПУАТ "Фідобанк" (а.с.165).

Згідно з долученим при апеляційному розгляді наказом №1 від 20.07.2016 року ОСОБА_2 з 20.07.2016 року приступив до виконання повноважень ліквідатора ПУАТ "Фідобанк" (а.с.166).

Відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості у зв’язку із невиконанням позичальником вказаних зобов’язань за кредитним договором за станом на 29.09.2016 року утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку заборгованості складає 51590,92 доларів США (1 336 031,63грн), з яких: 37 957,34 доларів США (982967,68грн) – заборгованість за кредитом; 13 633,58 доларів США (353063,95грн) – заборгованість по сплаті відсотків (а.с.8-12).

При цьому в зазначеному розрахунку зазначено курс валют НБУ, а саме 1 дол. США = 25,896643грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду від 21.09.2011 року, про яке в позові нічого не зазначено, в іншій цивільній справі між тими самими сторонами, було звернуто стягнення на предмет іпотеки та задоволено за рахунок предмета іпотеки вимоги ПАТ "Ерсте Банк" за вказаним кредитним договором на загальну суму 48577,31 доларів США (384246,52грн), виходив з того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості станом на 29.09.2016 року не містить розрахунку заборгованості за відсотками в період від дня ухвалення рішення від 21.09.2011 року по день розрахунку, а також виходив з відсутності доказів того, що позивач є правонаступником ВАТ "Ерсте Банк".

Апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданому позивачем у цій справі (а.с.8-12), а також з таких розрахунків заборгованості за попереднім заочним рішенням (від 21.09.2011р про звернення стягнення на предмет іпотеки), з позовної заяви у справі №2-774/11, а також з вказаного заочного рішення, які були долучені при апеляційному розгляді справи:

--- 09.11.2010 року ПАТ "Ерсте Банк", як правонаступник ВАТ "Ерсте Банк", звернувся з первісним позовом до відповідачів, в тому числі до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки; вказаним заочним рішенням було звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме належний ОСОБА_4 житловий будинок за кредитним договором від 09.11.2007 року у сумі 48577,31 доларів США за станом на 01.10.2010 року (що еквівалентно 384246,52грн), яка складається з: 37957,34 доларів США (300242,56грн) – заборгованість за кредитом; 7878,58 доларів США (62319,57грн) – заборгованість по процентах; 2741,39 доларів США (21684,39грн) – заборгованість по пені;

--- 11 листопада 2016 року ПАТ "ФідоБанк", як правонаступник ВАТ "Ерсте Банк", звернувся з цим позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за тим же кредитним договором. Зазначив про наявну заборгованість за станом на 29.09.2016 року, яка згідно розрахунку складає 51590,92 доларів США (1 336 031,63грн), з яких: 37957,34 доларів США (982967,68грн) – заборгованість за кредитом; 13 633,58 доларів США (353063,95грн) – заборгованість по сплаті відсотків.

Тобто, за цим позовом (від 11.11.2016 року) банк обрав інший спосіб захисту своїх прав, а саме просить стягнути ту саму заборгованість за кредитом в розмірі 37957,34 доларів США, ту саму заборгованість по процентах в розмірі 7878,58 доларів США, що й за попереднім позовом від 09.11.2010 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, який був задоволений заочним рішенням від 21.09.2011 року, а також додатково просить стягнути заборгованість по процентах, яка нарахована за період з 01.10.2010 року по 29.09.2016 року, в розмірі 5755,00 доларів США (13633,58 – 7878,58).

Частиною 1 ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (ч.1 ст.546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст.575 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частинами 1 та 3 ст.33 вказаного Закону визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У цій справі, якщо враховувати попереднє заочне рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, є вимога банку про стягнення процентів, заборгованість по яких нарахована за період з 01.10.2010 року по 29.09.2016 року, а також вимога про стягнення заборгованості взагалі, тобто обрано інший спосіб захисту прав, на відміну від попереднього, а саме звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк ВАТ "Ерсте Банк", правонаступником якого є позивач, використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в іпотеку майна.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який своїм заочним рішенням від 21.09.2011 року задовольнив позовні вимоги ПАТ "Ерсте Банк".

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі.

Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. У разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов'язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Такий висновок суду відповідає правовому висновку ОСОБА_7 Верховного Суду, висловленому у постанові від 04 липня 2018 року № 14-154цс18.

Отже, оскільки позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором після пред'явлення до ОСОБА_4 вимог згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, вимоги банку про стягнення процентів, заборгованість по яких нарахована за період з 01.10.2010 року по 29.09.2016 року, задоволенню не підлягають.

Що ж стосується вимоги про стягнення заборгованості взагалі, як інший спосіб захисту порушених прав, то апеляційний суд враховує таке.

Відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

--- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

--- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку (п.1).

З матеріалів справи вбачається, що предмет іпотеки підпадає під дію вказаного вище закону, а тому наразі існує мораторій на звернення стягнення на вказаний житловий будинок як на предмет іпотеки.

Тому і було неодноразово повернуто виконавчий лист.

Слід зазначити, що норми Закону України "Про іпотеку", які передбачають право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки та порядок здійснення ним таких дій, є діючими, а мораторій є тимчасовою забороною, яка втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті.

ОСОБА_8 встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Як зазначив скаржник у своїй апеляційній скарзі, саме через введений законом мораторій на звернення стягнення на предмет іпотеки (за певних умов) попереднє рішення суду між сторонами про звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконаним.

Саме тому іпотекодержатель (банк, позивач у цій справі) звернувся до суду із цим позовом, оскільки має право обрати інший спосіб захисту своїх прав, а саме шляхом стягнення кредитної заборгованості. Це його право не може заперечити наявність іншого рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки це не є подвійним стягненням. ОСОБА_8 різні способи захисту прав банку (звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення кредитної заборгованості) направлені на досягнення єдиного результату, а саме повернення кредиту та сплата процентів за кредитним договором.

Однак, при цьому слід враховувати й таке.

Норми цивільного законодавства щодо позовної давності встановлюють таке: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення (ч.3); сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України); загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України), позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч.2 ст.258 ЦК України); зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (ст.266 ЦК України); перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України); перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Як вже було зазначено, звернення 09.11.2010 року з позовом про дострокове стягнення кредиту, незалежно від способу такого стягнення (чи звернення стягнення на предмет іпотеки, чи стягнення заборгованості), змінило порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Отже заочне рішення суду від 21.09.2010 року про звернення стягнення на предмет іпотеки засвідчило такі зміни.

Апеляційний суд вважає, що банк мав право, одночасно з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки чи окремо, подати й позов про стягнення кредитної заборгованості. При цьому він подав такий позов 11 листопада 2016 року, тобто через 6 років і 2 дні після подання попереднього позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, а отже, з пропущенням 3-річного строку загальної позовної давності та річного строку позовної давності про стягнення неустойки.

Однак, заяви про застосування позовної давності при розгляді цієї справи в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_4 не подав, про що він підтвердив і при апеляційному розгляді цієї справи. ОСОБА_8 заяву чи клопотання про застосування позовної давності він не подав разом чи в заяві про перегляд заочного рішення, в окремій заяві, хоча і листувався з судом, зокрема в письмовій заяві від 16.11.2017 року (а.с.97) він просив перенести слухання справи через зайнятість в процесі у господарському суді.

Отже, у зв'язку з неподанням відповідачем заяви про застосування позовної давності остання не може бути застосована при розгляді справи за цим позовом.

За таких обставин вимоги банку про стягнення кредитної заборгованості підлягають задоволенню у відповідному розмірі.

Оскільки, як вже зазначено вище, за цим позовом банк просить стягнути, крім заборгованості за кредитом в розмірі 37957,34 доларів США та заборгованості по процентах в розмірі 7878,58 доларів США, що й за попереднім позовом від 09.11.2010 року, також і заборгованість по процентах, яка нарахована за період з 01.10.2010 року по 29.09.2016 року, в розмірі 5755,00 доларів США, тобто після пред'явлення до ОСОБА_4 вимог згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, то остання позиція (заборгованість по процентах в розмірі 5755,00 доларів США) задоволенню не підлягає. При цьому вказана сума (5755,00 доларів США) вбачається із розрахунку заборгованості (а.с.8-12), що спростовує висновок суду першої інстанції про відсутність розрахунку заборгованості за відсотками в період від дня ухвалення рішення від 21.09.2011 року по день розрахунку, хоча апеляційний суд і не стягує вказану суму.

А тому, з урахування визначеного позивачем вартості національної валюти за курсом НБУ 1 дол. США = 25,896643грн, за цим позовом підлягає стягненню кредитна заборгованість в розмірі 45835,92 доларів США (еквівалент 1 186 996,46грн), з яких: 37957,34 доларів США (982967,68грн) – заборгованість за кредитом; 7878,58 доларів США (204028,78грн) – заборгованість по сплаті процентів.

При цьому апеляційний суд не погоджується з висновком суду про відсутність доказів того, що позивач є правонаступником ВАТ "Ерсте Банк".

Так, матеріали справи містять копії документів і рішень, які свідчать про те, що позивач є правонаступником ВАТ "Ерсте Банк". Зокрема, як вже зазначалось, за п.1.1. Статуту ПАТ "ФідоБанк", що затверджений рішенням Загальних зборів акціонерів від 14.04.2016 року та погоджений НБУ 25.04.2016 року: Публічне акціонерне товариство "ФідоБанк" є правонаступником всіх прав та обов’язків ПАТ "Фідокомбанк", який в свою чергу був правонаступником прав і зобов’язань акціонерного комерційного банку "Престиж", створеного у формі відкритого акціонерного товариства, Відкритого акціонерного товариства "Ерсте Банк", а також публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" (а.с.18-19).

Тобто, позивач є належним правонаступником ВАТ "Ерсте Банк".

Таким чином, в цій частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Таким чином, рішення суду першої інстанції, відповідно до п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України слід скасувати й ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 014/3728/18/06543 від 09.11.2007 року в розмірі 45835,92 доларів США (1 186 996,46грн), з яких: 37 957,34 доларів США (982967,68грн) – заборгованість за кредитом; 7878,58 доларів США (204028,78грн) – заборгованість по сплаті відсотків.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України:

--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1);

--- інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову – на відповідача;

2) у разі відмови в позові – на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2).

Позовні вимоги задоволено на 88,84% (1186996,46грн х 100% : 1336031,63грн).

Позивачем понесені судові витрати в загальній сумі 50101,18грн за сплату судового збору у встановленому законом розмірі (при поданні позову в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, а саме 1,5% х 1336031,63грн, тобто в розмірі 20040,48грн; при поданні апеляційної скарги в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а саме в розмірі 150% х 20040,48грн, тобто 30060,70грн) за подання позовної заяви (судовий збір в розмірі 20040,48грн) (а.с.4) та апеляційної скарги (судовий збір в розмірі 30060,70грн) (а.с.135, 169).

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позову (на 88,84%), з відповідача на користь позивача підлягають сплаті судові витрати в розмірі 44509,88грн (50101,18 х 88,84% : 100%).

Керуючись ст.ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, ст.ст.526, 598, 610, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України "Про іпотеку", Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Фідобанк" ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 квітня 2018 рокускасувати й ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3, діючої в інтересах публічного акціонерного товариства "Фідобанк", до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути достроково з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 014/3728/18/06543 від 09.11.2007 року в розмірі 45835,92 доларів США (1 186 996,46грн), з яких: 37 957,34 доларів США (982967,68грн) – заборгованість за кредитом; 7878,58 доларів США (204028,78грн) – заборгованість по сплаті відсотків.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства "Фідобанк" 44509,88грн судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання безпосередньо до Верховного Суду касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови – 25 вересня 2018 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_9

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_10

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_1