Ухвала суду № 76713412, 26.09.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/10650/18

Провадження № 1-кп/520/1013/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2018 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Галій С.П.,

з участю секретаря Маркової О.І.

прокурора Мрихина К.О.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018161480000562 від 08.03.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

В с т а н о в и в :

До Київського районного суду м.Одеси надійшов затверджений прокурором обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

У судовому засіданні прокурор просить суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду судом, вважає, що обвинувальний акт наданий суду складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття справи, внесення подання про визначення підсудності немає.

Також в судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Прокурор мотивує клопотання тим, що обвинувачений ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, може скоїти інше кримінальне правопорушення та може здійснити спробу переховуватися від суду та перешкоджати кримінальному провадженню.

Обвинувачений та захисник вважають неможливим призначити справу до судового розгляду, заявили суду клопотання про повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків обвинувального акту, оскільки злочину він не вчиняв, потерпіла особа у справі відсутня та йому невідомо від чого він повинен захищатись.

Також обвинувачений та захисник заперечують проти задоволення клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заявили суду клопотання про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Мотивують клопотання тим, що обвинувачений має сім’ю та постійне місце проживання, працював, не має наміру ухилятись від суду.

Прокурор вважає, що немає підстав для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого у виді домашнього арешту, просить відмовити у задоволенні клопотання захисника і обвинуваченого.

Вислухавши думки сторін по справі, перевіривши обвинувальний акт з додатками на відповідність вимогам КПК України, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт з додатками не відповідають вимогам КПК України, оскільки досудове слідство допустило істотні порушення вимог чинного законодавства України, в тому числі порушивши право обвинуваченого на захист.

П. 3 ст.314 КПК України передбачає, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення, як повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Суд, при викладених обставинах вважає необхідним обвинувальний акт з додатками повернути прокурору з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно припису ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Обов’язок перевіряти обвинувальний акт на відповідність вимогам закону покладається на суд 1-ої інстанції у підготовчому судовому засіданні, а у випадку, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, суд, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, має право повернути прокурору обвинувальний акт.

Згідно із приписом п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Дослідивши заявлене клопотання обвинуваченгого і захисника про повернення обвинувального акту прокурору обвинувальний акт з додатками, вислухавши думки учасників судового провадження, судом встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт, поряд з іншими відомостями, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

В обвинувальному акті відносно ОСОБА_2, після викладення фактичних обставин справи, фактично відсутнє формулювання обвинувачення в розумінні п.13 ч.1 ст.3 КПК України відносно обвинуваченого, а саме текст формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_2 фактично є текстом викладених фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, що є неприпустимим.

Тому суд, враховуючи допущені досудовим слідством порушення норм КПК України, враховуючи, що обвинувачення не конкретизоване, потерпілий у справі відсутній, суд вважає що досудове слідство допустило суттєве порушення норм чинного процесуального та кримінального законодавства України, в тому числі допущено порушення прав обвинуваченого на захист, оскільки згідно встановлених обставин не зрозуміло від чого конкретно має захищатися обвинувачена особа у справі.

Відсутність належного формулювання обвинувачення суперечить принципу верховенства права, закріпленому в ст.8 КПК України та практиці Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті закону підлягає обов’язковому застосуванню.

Згідно з чинним кримінальним процесуальним законом обвинувачений має право знати у чому він обвинувачується, а обвинувальний акт повинен бути конкретним за своїм змістом.

Суд вважає, що відсутність обвинувачення, а також допущені органом досудового розслідування порушення норм КПК України порушує право особи на захист, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз’ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19.12.1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Окрім того, Суд зазначає, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.07.2000 року у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 01.03.2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до приписів п.3 ч.1 ст.409 та ч.1 ст.412 КПК України, наведені порушення кримінального процесуального законодавства унеможливлюють прийняття будь-якого судового рішення судом першої інстанції.

Суд вважає, що органу досудового розслідування необхідно усунути всі недоліки встановлені судом в порушенні чинного законодавства, в тому числі допущені в обвинувальному акті.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт з додатками підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків, вказаних у даній ухвалі суду .

Суд, дослідивши подане клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дослідивши мотивацію прокурора, вислухавши думки учасників судового провадження, приходить до висновку про те, що клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим, тому таке клопотання підлягає задоволенню судом.

Згідно ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового розгляду суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, щодо обвинувачених. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, з урахуванням особи обвинуваченого та тяжкості покарання, яке загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у скоєнні тяжкого злочину відповідно до ст.12 КК України, суд приходить до висновку, що існує реальний ризик, що обвинувачений може здійснити спробу переховуватись від суду та перешкоджати кримінальному провадженню.

Також, враховуючи, що існують передбачені ст.177 КПК України ризики, які довів прокурор, суд приходить до висновку, що суспільний інтерес у триманні обвинуваченого під вартою переважає над особистими інтересами обвинуваченого, і що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належної поведінки обвинуваченого та запобігти передбаченим ст.177 КПК України ризикам, тому, обираючи відносно обвинуваченогозапобіжний захід у виді тримання під вартою, суд вважає, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

За викладених підстав, суд приходить до висновку, що клопотання захисника і обвинуваченого про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту задоволенню не підлягає, оскільки не встановлені правові підстави для його задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 177, 178, 183, 184, 196, 197, 314-317, 369-372 КПК України, суд –

У х в а л и в :

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 про повернення обвинувального акту прокурору – задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018161480000562 за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.121 КК України повернути прокурору Одеської місцевої прокуратури №1.

Зобов'язати прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 усунути недоліки, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.

Захиснику ОСОБА_1 і обвинуваченому ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту – відмовити.

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.121 КК України - задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_3, запобіжний захід у виді тримання під вартою в Одеській установі виконання покарань №21 строком на 60 діб, тобто до 26.11.2018 року.

Ухвала в частині повернення обвинувального акту прокурору може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси протягом семи днів з дня її оголошення.

Копію ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Галій С. П.