Ухвала суду № 76712688, 25.09.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/5309/18

кримінальне провадження

№1-кп/489/654/18

УХВАЛА

Іменем України

25 вересня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

секретаря судового засідання Коденко К.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження на підставі обвинувального акта за обвинуваченням:

ОСОБА_1, 1985 року 08 місяця 03 дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурора Докторович Т.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

встановив:

До суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150040002019, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

В ході підготовчого судового засідання прокурор просила призначити справу до судового розгляду, підстав для повернення обвинувального акту не вбачає, а також об’єднати матеріали даного кримінального провадження з іншим кримінальним провадженням № 1-кп/489/581/18, одним із обвинувачених в якому є ОСОБА_1

Захисник та обвинувачений проти призначення кримінального провадження до судового розгляду і об’єднання кримінальних проваджень не заперечували, клопотань не заявляли.

Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду та обвинувальний акт має бути повернутий прокурору з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 283, ст. 291 КПК України обвинувальний акт є підсумковим процесуальним документом досудового слідства, за допомогою якого здійснюється функція обвинувачення, та в якому викладається його сутність і підстави, дається юридична оцінка та кваліфікація дій підозрюваного (обвинуваченого), визначаються межі судового розгляду. Вичерпний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, визначено ч. 2 ст. 291 КПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Таким чином, у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт перевіряється на відповідність вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України.

За вимогами п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен обов’язково містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред’явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Як слідує з обвинувального акту, дії обвинуваченого кваліфіковано за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185 КПК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно та закінчений замах на таємне викрадення чужого майна.

Із викладених в обвинувальному акті фактичних обставин та формулювання обвинувачення вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, за умови коли він виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але не довів свій злочинний намір до кінця з причин, які не залежали від його волі, тобто як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно.

Крім того, при наведеній кваліфікації кримінального правопорушення незрозумілими є викладені у обвинувальному акті фактичні обставини та формування обвинувачення в частині заподіяння потерпілому матеріального збитку в сумі 259,59 грн.

Таким чином, викладена в обвинувальному акті правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, фактично вказує на два різних злочини, що не відповідає фактичним обставинам та формулюванню обвинувачення за цим обвинувальним актом, що з огляду на визначені ст. 337 КПК України межі судового розгляду та передбачені ст. 42 КПК України права обвинуваченого знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують, є істотним недоліком, а тому обвинувальний акт в цій частині є таким, що не відповідає вимогам ч.2 ст.291 КПК України.

При цьому суд звертає увагу, що подальша зміна обвинувачення, висунення додаткового обвинувачення, є неприпустимим з огляду на обов’язок сторони обвинувачення дотримуватися вимог КПК України саме у відповідній стадії кримінального провадження.

За таких обставин через невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

Керуючись ст. 314 КПК України, суд

постановив:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018150040002019 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, повернути прокурору через його невідповідність вимогам КПК України.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя І.В. Коваленко