Ухвала суду № 76712395, 20.09.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 136/1208/17

Провадження №11-кп/772/696/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: Кривошея А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року м. Вінниця

Колегія суддів Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого – судді Кривошеї А.І.

суддів: Ващук В.П. та Спринчука В.В.

за участю:

секретаря судового засідання Табачук В.О.

прокурора Тучика А.А.

адвоката ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

законного представника потерпілого – адвоката ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12017020200000026 за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_5 – ОСОБА_4 на вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 12.04.2018, яким засуджено

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, непрацюючого,

-за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4 250 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5) матеріальний збиток, який завданий власнику автомобіля (за виключенням вартості залишку пошкодженого авто) в сумі 95 358 (дев’яносто п’ять тисяч триста п’ятдесят вісім) грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 витрати на придбання лікарських засобів в сумі 7 923 (сім тисяч дев’ятсот двадцять три) грн. 28 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 192 (сто дев’яносто дві) грн. 00 коп., а також витрат на придбання лікарських засобів та матеріального збитку пошкодження автомобіля в сумі 318 (триста вісімнадцять) грн. 55 коп.

Вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Згідно вироку суду, 28.01.2017 близько 10:50 год. ОСОБА_3 керуючи технічно-справним автомобілем НОМЕР_2, рухаючись в світлу пору доби з м. Вінниця в напрямку смт. Турбів (Липовецького району Вінницької області) по своїй смузі руху, в порушення пункту 12.1 Правил дорожнього руху не впоравшись із керуванням на слизькій дорозі в с. Приборівка (Липовецького району Вінницької області), виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення із зустрічним транспортним засобом – автомобілем НОМЕР_3 під керуванням громадянина ОСОБА_5, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого багато-уламкового внутрішньо-суглобного перелому лівої плечової кістки у верхній третині зі зміщенням та підвивихом, яке належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки спричинило тривалий (понад 21 день) розлад здоров’я.

Відповідно до висновку авто-технічної експертизи № 249 "а" від 18.04.2017 року дії водія автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_3 з технічної точки зору в даній обстановці регламентувались вимогами п. 12.1 Правил дорожнього руху.

Вказані дії ОСОБА_3 кваліфіковано за частиною 1 статті 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.

Представник потерпілого, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок суду скасувати через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненного злочину та особі обвинуваченого внаслідок м’якості та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ст. 286 ч. 1 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк 2 роки. Також, адвокат просить задовільнити цивільний позов повністю, стягнувши з ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 199 578,00 грн., витрат на лікування в розмірі 7 923,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 100 000 грн.

На думку адвоката, суд першої інстанції не врахував, що обвинувачений вчинив умисний злочин, добровільно не відшкодував шкоду, тому суд безпідставно визнав таку пом’якшуючу обставину як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину не призначив обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів.

Крім того, на думку представника потерпілого судом невірно виключено з відшкодування матеріальної шкоди вартість залишку пошкодженого авто із розрахунку вартості реалізації в подальшому пошкодженого авто, оскільки в матеріалах справи немає доказів про його реалізацію третій особі.

Також, потерпілому біла встановлена інвалідність, моральні страждання не завершуються по даний час, оскільки є регулярна необхідність у лікуванні та потерпілий змушений змінити свій постійний спосіб життя та роботи.

Позиції учасників судового провадження.

Заслухавши доповідача, потерпілого та його представника, які просили задовольнити їх апеляційну скаргу, прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу щодо збільшення розміру моральної шкоди, обвинуваченого та його захисника, які просили вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника потерпілого слід задовольнити частково.

Мотиви Суду.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки місцевого суду щодо фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доведеності вини та кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України ніким не оспорюється.

Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

У відповідності до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Санкція ч.1 ст.286 КК України передбачає такі покарання як штраф, виправні роботи, арешт і найсуворіше – обмеження волі. Суд призначаючи покарання має мотивувати, чому найменш суворе покарання передбачене санкцією статті не може бути застосовано до обвинуваченого.

ОСОБА_3 вперше скоїв необережний злочин, у вчиненому якого розкаявся, тому підстав які б виключали можливість призначення йому покарання у виді штрафу у суду були, а апеляційна скарга представника потерпілого з вимогою призначити ОСОБА_6 найсуворіше покарання - обмеження волі, є безпідставною.

Суд першої інстанції також дотримався вимог закону і щодо можливості не призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення його права керувати транспортним засобом. Таке додаткове покарання є альтернативним.

ОСОБА_3 керував транспортним засобом в тверезому стані, перевищення допустимої швидкості встановлено не було. Дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок заносу на слизькій дорозі, а тому підстав для застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом у суду не було.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги адвоката про необґрунтованість визначеного судом розміру стягнення в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, вартості пошкодженого автомобіля, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам та майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Витрати потерпілого на придбання ліків на суму 7 923,28 грн. підтверджуються відповідними квитанціями та чеками, узгоджуються з призначеним ОСОБА_5 лікуванням, що свідчить про їх обґрунтованість. ОСОБА_3 визнав позов і в цій частині вирок не оскаржується.

За результатами огляду транспортного засобу експертом було складено дефектну відомість колісного транспортного засобу "Opel Astra" (2008 року випуску) д/н НОМЕР_5, на підставі якого визначено вартість матеріального збитку, що заподіяний ОСОБА_5 внаслідок пошкодження автомобіля під час ДТП, який складає 199 578 грн., підтвердженням чого є висновок експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_7 від 31.03.2017 року № 35.

Суд, врахував той факт, що позивач реалізував залишки автомобіля третій особі за ціною 104 220 грн., в підтвердженням чого послався на звіт №SOS-170130-00797 від 16.03.2017 про оцінку вартості пошкодженого транспортного засобу та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 коштів в сумі 95 358 грн., однак в матеріалах справи немає доказів реалізацію потерпілим залишків автомобіля третій особі.

Сам ОСОБА_5, в ході апеляційного розгляду, пояснив, що дійсно реалізував автомобіль, однак документально підтвердити цей факт не може. Страхова компанія погодилась виплатити йому заподіяні матеріальні збитки, однак розрахунок їх з компанію не здійснювався.

В постанові Пленуму ВССУ від 1 березня 2013 року N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено:

«п.16. Відповідно до статті 21 Закону N 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Оскільки відповідно до статті 3 Закону N 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону N 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону N 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Виходячи з наведеного в частині вирішення цивільного позову, щодо відшкодування вартості автомобіля, вирок суду слід скасувати та призначити новий розгляд в порядку цивільного судочинства, з метою залучення страховика пошкодженого автомобіля.

Що стосується вимог апеляційної скарги в частині відшкодування моральної шкоди, то вона підлягає повному задоволенню.

При вирішенні спору про відшкодування моральних збитків потерпілому суд невірно встановив характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку, тому в цій частині сума відшкодування шкоді підлягає збільшенню.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, колегія суддів враховує характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач у зв’язку з ушкодженням здоров’я при настанні дорожньо-транспортної пригоди, зокрема: періоду впродовж якого він знаходився на лікуванні; проведення оперативних втручань (операцій); втрату працездатності, що унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров’я; встановлення ІІІ групи інвалідності, що свідчить про стійкий розлад функцій організму та обмеження життєдіяльності, у зв’язку з чим він потребує соціального захисту і допомоги; змін усталеного способу життя та душевних переживань.

З урахуванням зазначеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу слід стягнути 100 000 гривень, суму, яку потерпілий вважає достатньою для відшкодування йому заподіяної моральної шкоди.

Зважаючи на викладене, керуючись ст. ст. 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_5 – ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 12.04.2018 змінити.

В частині вирішення цивільного позову, щодо відшкодування вартості автомобіля, вирок скасувати та призначити новий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 100 000,00 грн.

Врешті вирок залишити без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судові рішення апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Судді:

А.І. ОСОБА_8 ОСОБА_9 Ващук