Постанова № 76712342, 26.09.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/2963/17

Провадження № 22-ц/772/1507/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді першої інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

Учасники справи:

позивач – Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»

відповідачі – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Волошина С.В. у м. Вінниці, за відсутності учасників справи, повний текст якого складено 04 травня 2017 року,

у справі №127/2963/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося до Вінницького міського суду із вказаною позовною заявою, яка мотивована тим, що 01.10.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_3, укладено договір про надання споживчого кредиту №11226680000, з наступними змінами, внесеними додатковими угодами №1 від 01.10.2007 року, №1 від 26.06.2009 року, №2 від 21.07.2009 року. Відповідно до умов кредитного договору, Позивач надав Відповідачу кредит (грошові кошти) в сумі 20 000 доларів США шляхом зарахування коштів на поточний рахунок, а Відповідач зобов’язався щомісячно повертати суму кредиту у повному обсязі в терміни встановлені графіком погашення кредиту (додаток №1 до договору), але у будь – якому разі повернути кредит у повному обсязі не пізніше 29.09.2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.1.1, 1.2 кредитного договору).

За користування кредитними коштами відповідач ОСОБА_3 зобов’язався сплатити проценти в розмірі та порядку, встановленому п.1.3, п.5.2 кредитного договору. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих банком позичальнику за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність банку, та сплачуються в порядку, встановленому договором (п.1.3.3 кредитного договору).

Згідно п.4.1 кредитного договору за порушення термінів погашення будь-яких зобов’язань відповідач ОСОБА_3 сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожний день прострочення платежу.

В забезпечення виконання кредитних зобов’язань позичальника була прийнята порука ОСОБА_4 згідно договору поруки №146327 від 01.10.2007 року з додатковою угодою від 21.07.2009 року.

Згідно п. 1.2., 1.3, 1.4, Договору поруки, поручителю добре відомі усі умови вищевказаного (основного) кредитного договору, зокрема і щодо суми основного боргу, терміну повного виконання основного зобов’язання (28.09.2017 року) та інші умови основного договору; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що і боржник за всіма зобов’язаннями останнього за основним договором, тобто боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

Всупереч умов кредитного договору та договору поруки відповідачі не здійснюють своєчасних платежів в повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам, чим тривалий час порушують взяті на себе зобов’язання. Як наслідок, станом на 02.02.2017 року виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 4 768,46 доларів США та 7 936,80 гривень пені.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2017 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 Богдановичата ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11226680000 від 01.10.2007 року у розмірі 4 768,46 доларів США, з яких 4142,87 доларів США заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 2254,28 доларів США за строк з 24.03.2016 року по 02.02.2017 року; 625,59 доларів США заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 556,81 доларів США за період з 31.03.2016 року по 30.01.2017 року та 7 936,80 гривень пені. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 1 025,09 гривень судового збору. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 1 025,09 гривень судового збору.

Ухвалою Вінницького міського суду від 15 травня 2018 року поновлено ОСОБА_4 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду від 28.04.2017 року. Заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду від 28.04.2017 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2017 року та постановити нове, яким відмовити ПАТ «Укрсиббанк» у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що заочне рішення суду постановлене з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також висновки викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

Вказала на те, що підписуючи Договір поруки, ОСОБА_4 зобов’язувалась перед банком відповідати за неналежне виконання ОСОБА_3 своїх обов’язків за договором кредиту, але того ж дня після укладення договору поруки, між банком та позичальником було укладено додаткову угоду, якою збільшили відповідальність у два рази, не повідомивши поручителя про такі зміни. Внаслідок цього збільшився обсяг відповідальності поручителя. Заборгованість не може бути стягнута в іноземній валюті, а лише в національній валюті, оскільки гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні. Банк самостійно змінив кінцеву дату виконання зобов’язання та встановив її через 41 день з моменту відправлення вимоги про дострокове погашення заборгованості, тому останнім днем повернення кредиту разом з відсотками являється 25 жовтня 2016 року. У кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків після дати направлення вимоги про дострокове припинення кредиту.

Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28.04.2017 року, враховуючи, що воно ухвалено без порушення норм процесуального права та із правильним застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно пункту 8 розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України, в редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Апеляційна скарга ОСОБА_4 розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, що відповідає положенням ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного з ПАТ «УкрСиббанк» Договору про надання споживчого кредиту №11226680000 від 01.10.2007 року, з наступними змінами, внесеними додатковими угодами №1 від 01.10.2007 року, №1 від 26.06.2009 року, №2 від 21.07.2009 року, відповідач ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 20 000,00 доларів США зі сплатою за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентів у розмірі 12,9% річних (п. 1.3.1. Договору). Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягала перегляду відповідно до умов Договору; якщо банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць, застосовується розмір процентної ставки діючий за цим договором у попередньому місяці, з кінцевим строком повернення 29 вересня 2017 року, якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту, відповідно до умов Договору (п. 1.2.2) (а.с. 20-31).

Отримання ОСОБА_3 суми кредиту в розмірі 20 000,00 доларів США, підтверджується відповідною випискою по рахунку №26207147792200 від 01.10.2007 року (а.с.45).

Відповідно до п.5.2 кредитного договору сторони погодили, що згідно умов п.1.3.1 договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення в разі, зокрема, порушення позичальником кредитної дисципліни (зокрема, неналежного виконання умов цього договору та/або умов договорів, за яким надано забезпечення виконання зобов’язань позичальника за цим договором) (пункт «а»). У випадках настання обставин, зокрема, передбачених пунктами «а», «б» пункту 5.2 договору – процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно до п.1.3.1 Договору (п.1.5 додаткової угоди №1 від 01.10.2007 року).

Згідно п. 4.1. Кредитного договору, за порушення Позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених Договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісії, Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті, починаючи з 32 календарного дня.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту №11226680000 від 01.10.2007 року між АТ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_4 укладено Договір поруки №146327 від 01.10.2007 року (зі змінами, викладеними в додатковій угоді №1 від 21.07.2009 року), згідно якого вона поручилася перед позивачем за виконання відповідачем ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором та зобов'язалася відповідати як солідарний боржник перед позивачем в повному обсязі, включаючи оплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (а.с.32-33).

Згідно п. 1.2., 1.3, 1.4, Договору поруки поручителю добре відомі усі умови вищевказаного кредитного договору, зокрема і щодо суми основного боргу, терміну повного виконання основного зобов’язання (28.09.2017 року), можливості зміни строку повернення кредиту, випадків збільшення процентної ставки за основним договором, та інші умови основного договору; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що і боржник за всіма зобов’язаннями останнього за основним договором, тобто боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

Враховуючи неналежне виконання своїх зобов’язань божником та поручителем, 14.09.2016 року позивачем по справі до відповідачів направлялись досудові вимоги про погашення простроченої заборгованості по тілу кредиту та простроченим відсоткам. У вказаних вимогах позивач зазначив, що у разі невиконання вказаної вимоги банк залишає за собою право вимагати дострокового повернення суми кредиту, відсотків, та всіх інших платежів, що йому належать, однак вказані вимоги банку залишились без реагування. (а.с. 34-38).

Відповідач ОСОБА_3 тривалий час належним чином не виконував зобов'язання відповідно до умов Договору про надання споживчого кредиту №11226680000 від 01.10.2007 року, внаслідок чого, банк скористався своїм правом визначеним п. 6.1.2. Договору та ст. 611, ч. 2 ст. 1050 ЦПК України, та просив стягнути з відповідачів, як солідарних боржників заборгованість за вказаним Договором, яка станом на 02.02.2017 року становить 4 768,46 доларів США та 7 936,80 гривень пені.

Розмір заборгованості ОСОБА_3 по кредитному договору №11226680000 від 01.10.2007 року підтверджується розрахунками заборгованості позивача, що містяться в матеріалах справи, які під час розгляду справи ніким не оспорено. (а.с. 39-44).

За викладених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що права позивача порушені, існує заборгованість за кредитним договором, розмір якої встановлений і який становить 4 768,46 доларів США та 7 936,80 гривень пені, що в добровільному порядку відповідачами не погашено, а тому позов підлягає задоволенню, а сума заборгованості підлягає стягненню в примусовому порядку.

Щодо стягнення встановленої суми заборгованості солідарно з поручителем, то суд врахував його зобов'язання відповідати перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Міський суд звернув увагу, що зобов’язання за договором поруки та додатковим договором до нього не припинені. Договір поруки містить положення про дію договору до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором (п.3.1.), що не може розглядатися як встановлення строку поруки, оскільки не відповідає вимогам ст.252 ЦК України. Разом з тим, суд врахував, що позивач скористався своїм договірним правом на дострокове повернення кредиту, відповідно пред'явив вимогу позичальнику та своєчасно пред'явив вимогу до поручителя (досудова вимога до поручителя спрямована позивачем 14 вересня 2016 року, з позовом до суду позивач звернувся 10.02.2017 року), тим самим, у суду відсутні підстави стверджувати про припинення договору поруки.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Однак повністю погодитись з таким висновком міського суду не можна, оскільки суд не правильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України змінює рішення суду першої інстанції.

Судом встановлено, що відповідно до п. 6.1.2. Договору та ст. 611 ЦК України банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно п. 1.2.2. цього Договору та вимагати від Позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

14 вересня 2016 року Банк відправив на адресу Боржника та Поручителя вимоги про дострокове погашення заборгованості у випадку не усунення порушень на 32 день з дня отримання вимоги. Уразі неотримання такого повідомлення термін повернення кредиту вважається таким, що настав з 41 календарного дня з дати відправлення повідомлення про дострокове повернення кредиту (а. с. 34-35).

Отже, згідно ст. 611 ЦК України після того, як кредитор направив боржнику вимогу Банк змінив кінцеву дату виконання зобов’язання та встановив її через 41 день з моменту відправлення вказаної вище вимоги, тому останнім днем повернення кредиту разом з відсотками являється 25 жовтня 2016 року, а тому у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків та застосуванню пені після цієї дати.

Відповідно до наданих позивачем ОСОБА_5 (а.с. 39-44), заборгованість за кредитним договором №11226680000 від 01.10.2007 року становить: 4142.87 дол. США – заборгованість за кредитом; 429.32 дол. США – заборгованість за процентами; 3356.47 грн.(118.25 + 16.20 + 273.77 + 360.16 + 23.49 + 525.39 + 29.97 + 489.48 + 476.80 + 219.77 + 823.19) – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 537.01 грн. (36.45 + 2.43 + 78.84 + 4.59 + 89.37 + 97.46 + 44.82 + 183.05) – пеня за несвоєчасне погашення за процентами.

Посилання ОСОБА_4 на те, що підписуючи Договір поруки, вона зобов’язувалась перед банком відповідати за неналежне виконання ОСОБА_3 своїх обов’язків за договором кредиту, але того ж дня після укладення договору поруки, між банком та позичальником було укладено додаткову угоду, якою збільшили відповідальність у два рази, не повідомивши поручителя про такі зміни, є безпідставними.

Кредитний Договір №11226680000 від 01.10.2007 року, Додаткова угода № 1 від 01.10.2007 року та Договір поруки №146327 від 01.10.2007 року укладені в один день, поручитель був обізнаний з усіма умовами основного договору та погодився з ними.Апелянт не зазначив з якого періоду часу ПАТ «УкрСиббанк» застосував розмір процентної ставки передбачений п. 5.2. договору.

Крім того, Додаткової угодоювід 21 липня 2009 рокудо Договору поруки від 01 жовтня 2007 року, який підписаний ОСОБА_4, доповнено Договір пунктом, відповідно до якого сторони ознайомлені з усіма умовами договору, що обумовлюють основне зобов’язання, в тому числі стосовно можливості зміни розміру зобов’язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання, забезпеченого цим договором та/або договорами.

Доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість не може бути стягнута в іноземній валюті, а лише в національній валюті, оскільки гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні, суд не бере до уваги та відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.192 ЦК законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України — гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК, якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (чч.1 та 3 ст.533 ЦК).

Згідно зі ст.2 Закону «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 року №2121-III кошти — це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 цього закону визначають операції банків з розміщення, залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Статтею 5 декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього декрету.

Крім того, Національним банком на виконання положень ст.11 декрету прийнято положення.

Згідно з п.1.5 цього положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.14 Постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 №14 суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК).

Отже, якщо в кредитному договорі виконання зобов’язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (ст.533 ЦК), то за наявності хоча б в однієї зі сторін зобов’язання (у банку - отримувача або в ініціатора платежу) індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України (ст.5 декрету), суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

ПАТ «УкрСиббанк» на момент укладення кредитного договору мав право на надання (розміщення) іноземної валюти – кредиту в іноземній валюті відповідно до Дозволу № 75-2 від 24.12.2001 року та Додатку від 19.11.2002 року, що є ліцензією на здійснення валютних операцій. Отже банк мав право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті.

Враховуючи наведене, заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2017 року слід змінити в частині стягнення заборгованості за процентами та пені.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частинами 1, 10 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов’язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов’язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

В зв’язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідачів відповідно до статті 141 ЦПК України слід стягнути на користь банку судові витрати, що складаються з судового збору за подання позовної заяви (2050,18 грн.) пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме 1912,03 грн. (132194,66 грн. / 141475,55 грн. * 2050,18 грн.), з позивача на користь відповідача ОСОБА_4 – витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3075,27 грн. пропорційно до частини позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено – 207,20 грн. (3075,12 грн.*(1-132194,66грн./141745,55 грн.)), й відповідно до частини 10 статті 141 з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь позивача 956,02 грн., а з відповідача ОСОБА_4 - різниця в сумі 748,82 грн. (956,02 грн. – 207,20 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28квітня 2017 року змінити, виклавши в наступній редакції.

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: м. Вінниця, 2–й провулок Франка, 7, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750, МФО 351005, рахунок №29090000000113) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11226680000 від 01.10.2007 року у розмірі 4 572,19 доларів США, з яких 4142,87 доларів США заборгованість за кредитом; 429,32 доларів США заборгованість за процентамита 3 893,48 гривень пені.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: м. Вінниця, 2–й провулок Франка, 7, на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750, МФО 351005) 956,02 гривень судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750, МФО 351005) 748,82 гривень судового збору.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складення повного тексту постанови.

Головуючий: Войтко Ю.Б.

Судді: Міхасішин І.В.

ОСОБА_6