Ухвала суду № 76711746, 25.09.2018, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/1335/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2018 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

Суддя Томашпільського районного суду Вінницької області Пилипчук О.В., отримавши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласного центру зайнятості про визнання протиправним наказу та поновлення на роботі-,

В С Т А Н О В И В:

6 вересня 2018 року ОСОБА_1 подала до Томашпільського районного суду позовну заяву до ОСОБА_2 обласного центру зайнятості про визнання протиправним наказу та поновлення на роботі.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 6 вересня 2018 року, головуючим суддею визначено ОСОБА_3

Відповідно до п. 2.4.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішеннями Ради суддів від 26.11.2010 року № 30, після автоматизованого розподілу судових справ автоматизованою системою відповідальна особа суду не пізніше наступного робочого дня передає судові справи визначеному автоматизованою системою головуючому судді (судді-доповідачу).

На виконання наведених положень, зазначена справа передана головуючому судді 6 вересня 2018 року.

Оскільки позов був поданий з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, позов ухвалою Томашпільського районного суду від 10 вересня 2018 року був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків, відповідно до сит. 185 ЦПК України.

В наданий судом термін, а саме 21 вересня 2018 року, позивач подала до суду заяву про усунення недоліків.

При відкритті провадження у справі, суд перевіряє позовну заяву на відповідність її змісту вимогам ст. 175 ЦПК України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

За нормою частини 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначено в ст. 16 ЦК України.

Право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права та їй належить право визначення предмета і підстав позову.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України, до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно п. 1, 2, 7, 17, 19 ч.1 ст. 4 КАС України, яка дає визначення термінів:

адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування;

індивідуальний акт - акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Законодавець урегулював питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними законами.

Отже, директор центру зайнятості є посадовою особою і її діяльність є публічною службою і в даному випадку виник спір з приводу звільнення позивача, як посадової особи, діяльність якої є публічною службою і такий спір віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку встановленому цим кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Положення статті 20 КАС України, визначають категорії справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним. Перелік, що міститься у частині 1 вказаної статті Кодексу є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно аналізуючи норми статті 20 КАС України, а саме зміст частини 1 і 2, слід прийти до висновку, що місцевим загальним судам як адміністративним не підсудні спори з приводу поновлення на посаді, визнання та скасування рішень про звільнення із займаної посади незаконними, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Такі спори відносяться до юрисдикції окружних адміністративних судів, яким підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою статті 20 КАС України.

За частиною 3 статті 19 КАС України, адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Разом з тим, вбачається, що вимога про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу внаслідок навмисних правопорушень посадовою особою при здійсненні нею своїх повноважень є похідною від вимоги про скасування розпорядження про звільнення із займаної посади та поновлення на посаді, а не навпаки і відповідно не можуть спільно розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Як передбачено частиною 1 ст. 20 ЦПК України, не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу звільнення з публічної служби.

Таким чином, відповідно до ст. 20 КАС України, дана справа не може бути розглянута Томашпільським районним судом Вінницької області, оскільки підсудна ОСОБА_2 окружного адміністративного суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи наведене, беручи до уваги характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження, оскільки захист прав свобод та інтересів фізичних осіб в сфері публічно-правових відносин не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а здійснюється в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.186, 258, 260 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласного центру зайнятості про визнання протиправним наказу та поновлення на роботі.

Роз'яснити позивачу, що вказана позовна заява відноситься до юрисдикції ОСОБА_2 окружного адміністративного суду .

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: ОСОБА_3