Рішення № 76711677, 25.09.2018, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/664/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"25" вересня 2018 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря Бойко Т.Є.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт.Томашпіль справу за позовом ОСОБА_1 до Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

7 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті її батька ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Горишківка Томашпільського району Вінницької області, що складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими в АДРЕСА_1.

Даний позов обґрунтований наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Горишківка Томашпільського району помер ОСОБА_2.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, що складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1.

Позивач зазначає, що вона є спадкоємцем за законом, інших спадкоємців не має.

По питанню оформлення спадщини позивач звернулася до Томашпільської державної нотаріальної контори щодо вирішення питання про отримання свідоцтва про право на спадщину, однак у видачі свідоцтва нотаріусом було відмовлено в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів .

В судове засідання представник позивачки за дорученням ОСОБА_3 не з'явився, однак надіслава суду заяву, в якій просить справу слухати без його участі, позов підтримує.

Від представника Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області Щербатого А.І. надійшла заява, в якій позовні вимоги визнає та просить розглянути справу за його відсутності .

Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Суд, розглянувши заяви сторін у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статей 4, 5 ЦПК України особа має право на судовий захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

До відносин спадкування необхідно застосовувати законодавство чинне на час відкриття спадщини.

Спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в день смерті спадкодавця ОСОБА_2.

В цей час діяв ЦК УРСР (1963 року). Згідно цього, зазначений нормативно-правовий акт потрібно застосувати для вирішення цих спірних правовідносин.

Відповідно ч.1 ст. 524 ЦК УРСР (1963 року), спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно ст..ст. 525,526 ЦК УРСР (1963 року), часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Відповідно до ст. 529 ЦК України при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо

на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був

би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка

належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Момент відкриття спадщини міститься в правилі ст. 525 цього Кодексу, а саме моментом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР (1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 551 ЦК України якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк (стаття 549 цього Кодексу), право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його

спадкоємців (спадкова трансмісія).

Це право померлого спадкоємця може бути здійснене його

спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що залишився

для прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). Якщо строк, що

залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох

місяців.

За змістом розділу VІІ вказаного Кодексу, прийняття спадщини -це акт, який поширюється на всі об'єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Горишківка Томашпільського району Вінницької області помер ОСОБА_2 (а.с.6).

Згідно довідки виконавчого комітету Томашпільської селищної ради Томашпільського району після смерті ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, який постійно проживав в с. Горишківка Томашпільського району Вінницької області залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку з господарчими будівлями, який розташований в АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем згідно закону є дочка ОСОБА_1. Інших спадкоємців немає ( а.с.7).

Згідно довідки про показники об'єкта нерухомого майна КП Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації № 60 від 16 квітня 2018 року, відповідно до проведеної інвентаризації від 10 квітня 2018 року, житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою в АДРЕСА_1 має такі показники: загальна площа 71,60 кв.м., житлова площа 37,50 кв.м.; матеріал стін - камінні, до складу спадкового майна входить житловий будинок літ. «А», веранда літ «а», ганок літ «а1», сарай літ «б», добудова сарай літ «б», літня кухня літ «В», веранда літ «в», підвал літ «в1», вхід у підвал літ «в2», вбиральня літ «Г», сарай літ «Д», 1-3 огорожа. Станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с.12).

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, зокрема відмови у видачі свідоцтва про спадщину.

Як вбачається із відповіді державного нотаріуса № 218/0231 від 14 лютого 2018 року на заяву позивача, останній відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа (а.с.13).

Згідно абзацу 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, зокрема відмови у видачі свідоцтва про спадщину.

Як вбачається із відповіді державного нотаріального архіва Вінницької області від 06.09.2018 року спадкова справа на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 по фонду Томашпільської державної нотаріальної контори не виявлено (а.с. 32)

Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясовування і дослідження інших обставин справи.

Згідно п. 3.1 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2011 року (в редакції від 11.03.2006) технічній інвентаризації підлягають об'єкти (згідно з розділом 2) всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди.

Технічна інвентаризація збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд проводиться з метою: визначення їх фактичної площі та об'єму (щодо проектних); обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів; установлення вартості об'єктів.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна» технічний паспорт - це документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна і містить основні відомості про нього (місцезнаходження, склад, технічні характеристики, план та опис об'єкта, наявність самочинного будівництва, перепланування тощо). Технічна інвентаризація може бути проведена за заявою замовника будівництва, власника чи користувача об'єкта нерухомого майна або об'єкта незавершеного будівництва.

Тобто , технічний паспорт - це документ який засвідчує наявність чи відсутність об'єкта нерухомості, його технічні характеристики та опис, наявність якого є обов'язковою.

Згідно копії технічного паспорту на будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано житловий будинок «А», 1974 року побудови, веранда «а», ганок «а1», сарай «Б», добудова - сарай «б», літня кухня «В», веранда «в», підвал «в1», вхід у підвал «в2», вбиральня «Г», сарай «Д», огорожа 1-3 (а.с.8-11).

Відповідно до статей 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 2.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 3.Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі застосуванні норми права до спірних прапвовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.6. Якщо одна із сторін визнала пред»явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторонни ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Оскільки вимоги позивача є законними та достатньо вмотивованими і ґрунтуються на наявних у справі доказах, відповідачем визнано дані позовні вимоги, визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, аналізуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, позовна заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається з квитанції Ощадбанку № 6 від 25 квітня 2018 року, позивачем ОСОБА_1 за подання позову до суду було сплачено судовий збір в сумі 1285 грн.

Враховуючи, що відповідач позов визнав до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 642 гривень 50 копійок.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст. ст. 524-527, 548, 549 ЦК УРСР (1963 року) , статтями 12,13,76,78, 95, 200, 263-265, 354 ЦПК України суд , -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Горишківка Томашпільського району Вінницької області, що складається із житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованими в АДРЕСА_1 (житловий будинок літ «А», веранда літ «а», ганок літ «а1», сарай літ «б», добудова сарай літ «б», літня кухня літ «В», веранда літ «в», підвал літ «в1», вхід у підвал літ «в2», вбиральня літ «Г», сарай літ «Д», 1-3 огорожа).

Повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жительці АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 з державного бюджету 642 грн. 50 коп. сплаченого нею судового збору згідно квитанції Ощадбанку № 6 від 25 квітня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: О. В. Пилипчук