Постанова № 76709983, 13.09.2018, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 409/755/18

Провадження № 22ц/782/697/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Авалян Н.М. (суддя-доповідач)

суддів - Лозко Ю.П., Назарової М.В.

за участю секретаря судового засідання – Подрябінкіна Я.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Луганської області

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області (суддя Максименко О.Ю.)

від 21 червня 2018 року

у справі про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

учасники справи

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Білокуракинська селищна рада Луганської області

ВСТАНОВИВ :

19 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 20 липня 2017 року померла її мати ОСОБА_2 Після її смерті залишилася спадщина, яка складається з неотриманих спадкодавицею за життя пенсійних виплат. Але позивачка пропустила строк для прийняття спадщини. Причиною пропуску строку позивачка зазначає несвоєчасне отримання свідоцтва про смерть, оскільки вона проживає на непідконтрольній владі України території, та затримки з отриманням пропуску для проїзду лінії розмежування. Посилаючись на вказані обставини, просила суд визначити їй додатковий строк в три місяці, для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 21 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В судове засідання учасники справи не з’явились. Про час та місце розгляду справи належним чином завчасно повідомлені, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Неявка учасників справи в судове засідання відповідно до частини другої статті 372 Цивільного процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість судового рішення, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 375 Цивільного процесуального кодексу Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу позивача без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин другої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції загалом відповідає.

Судом першої інстанції встановлені наступні факти, які сторонами визнаються та підтверджуються дослідженими в суді доказами.

20 липня 2017 року в м.Брянка Луганської області померла мати позивачки ОСОБА_2.

Свідоцтво про смерть видане 08 грудня 2017 року Білокуракинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Мати позивачки була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (тимчасово окупована територія), а як внутрішньо переміщена особа тимчасово проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2

Позивачка зареєстрована та проживає в м. Луганську (тимчасово окупована територія) тобто, на момент смерті разом з матірю не проживала.

03 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Старобільського районного нотаріального округу у Луганській області ОСОБА_3 із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом.

Постановою від 03 квітня 2018 року нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із пропуском строку для прийняття спадщини.

Відмовяючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред’явлений до неналежного відповідача. До такого висновку суд дійшов, виходячи з встановлених обставин справи та системного аналізу норм матеріального права, вказавши наступне.

Відповідно до статті 1221 Цивільного кодексу України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.

Відповідно до статті 9-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затверджений рішенням Кабінету Міністрів України, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме майно або основна його частина, у разі відсутності нерухомого майна - основна частина рухомого майна знаходиться на території, передбаченій частиною першою цієї статті, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

Належними відповідачами у справах про спадкування є інші спадкоємці або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Оскільки інших спадкоємців, окрім позивача, після смерті її матері ОСОБА_2 немає, відповідачем повинна виступати територіальна громада в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 відповідно до закону визнається Старобільський район Луганської області оскільки саме до приватного нотаріуса Старобільського районного нотаріального округу у Луганській області надійшла перша заява, що свідчить про волевиявлення спадкоємця щодо спадкового майна. Таким чином, Білокуракинська селищна рада Луганськоїх області не є належним відповідачем по даній справі.

Апеляційний суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, який постановив ухвалу у відповідності до вимог законодавства України.

Судом правильно зазначено, що при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Представником територіальної громади Білокуракиного району Луганської області є Білокураинська районна рада, відповідно до частини першої статті 10 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», якою визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Однак, позов пред'явлений до особи, яка не може бути стороною у правовідношенні спадкування після смерті ОСОБА_2

Пред’явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові, оскільки відмова в задоволенні позову з вказаної підстави не перешкоджає позивачу повторно звернутись до суду з вказаною позовною вимогою, пред’явивши позов до належного відповідача.

Апеляційний суд вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги про те, що Білокуракинська селищна рада є належним відповідачем у справі з огляду на те, що спадкодавиця перебувала на обліку у Білокуракинському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області, оскільки ця обставина не змінює місце відкриття спадщини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на помилковому суб’єктивному, не фаховому тлумаченні позивачкою норм права і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам законності та обґрунтованості, у зв’язку з чим відсутні підстави для його скасування.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 388, 390, 391 Цивільного процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 21 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 18 вересня 2018 року.

Головуючий Н.М.Авалян

Судді: Ю.П.Лозко

ОСОБА_4