Постанова № 76709033, 26.09.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1489/18

Провадження № 33/779/473/2018

Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1, за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 05.09.2018 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,

визнано винуватим та притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Цією ж постановою стягнуто судовий збір, -

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив постанову суду скасувати як незаконну, провадження по справі – закрити, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Апелянт вважає, що суд не врахував істотні порушення, що допустили працівники поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, та не направив протокол на доопрацювання, чим порушив вимоги ст. 278 КУпАП. Апелянт стверджує, що йому ніхто не пропонував пройти огляд в закладі охорони здоров’я, оскільки технічний прилад, які пропонували поліцейські для проходження огляду, ставив під сумнів. Вважає, що поліцейські безпідставно не напрали його на проведення огляду на стан сп’яніння в заклад охорони здоров’я, після його відмови від проходження огялу на місці. На думку апелянта, працівниками поліції, під час проведення огляду, грубо порушено вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції. Зазначає, що з оскаржуваної постанови не вбачається, що суддя суду першої інстанції досліджував докази по справі, надавав їм належну правову оцінку. Посилається на те, що суддя безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про виклик у судове засідання свідків, що були присутні під час складання протоколу. Стверджує, що поліцейськими при зупинці його транспортного засобу, не було роз’яснено прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, в тому числі й право на захист. На думку апелянта, матеріали справи не містить жодних достовірних доказів, що він керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп’яніння, та доказів його відмови від проходження огляду. Зазначає, що працівником поліції було складено протокол про адмінправопорушення без відповідних результатів огляду лікарем наркологом, тому в його діях відсутнє порушення п. 2.9 а ПДР України.

Постановою судді встановлено, що ОСОБА_2 15.07.2018 р. о 20 год. 39 хв. по вул. Л.Українки, 3 в с. Старі Кривотули Тисменицького району Івано-Франківської області керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21093» н.з. АТ 2155 АТ з явними ознаками алкогольного сп’яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

В судове засідання з’явилась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, якому роз’яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст.. 63 Конституції України.

ОСОБА_2 повідомив, що жодних заяв та клопотань до початку апеляційного перегляду поштою не направляли, до канцелярії суду не подавали, та на адресу електронної пошти суду не надсилали. Підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів викладених у ній, просив постанову судді скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апелянта, доходжу висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, постанову судді – без змін, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 стверджував, що після його відмови від проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу, йому не було запропоновано працівниками поліції пройти огляд в закладі охорони здоров’я, що є порушення вимог закону та підставою для визнання дій працівників поліції незаконними. Стверджує, що свідків під час оформлення протоколу не було.

Проте вважаю, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Постанова суду відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, з зазначенням нормативного акту, який передбачає відповідність за дане правопорушення, та прийняте по справі рішення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доводиться матеріалами справи про адміністративне правопорушення, зокрема: даними, що містяться в протоколі серії БД № 161992 від 15.07.2018 року про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями свідків, рапортом рядового поліції ОСОБА_3, відеоматеріалами з нагрудного відеореєстратора інспектора поліції.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 161992 від 15.07.2018 року, ОСОБА_2 15.07.2018 року о 20-39 год. в Івано-Франківській області Тисменицьбкого району по вул. Л.Українки, 3, в с. Старі Кривотули, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21093» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп’яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан сп’яніння, у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України (а.п. 1).

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою – лейтенантом поліції ПП взводу №1 роти №1 батальйону УПП у м. Івано-Франківську ОСОБА_6, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП.

В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що водій ОСОБА_2 відмовився як від підписання протоколу, так й від надання пояснень та отримання копії протоколу.

Таким чином, доводи апелянта щодо істотного порушення працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу не встановлено, тому порушення судом першої інстанції вимоги ст. 278 КУпАП не встановлено.

З долучених до протоколу пояснень свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вбачається, що вони засвідчили факт відмови водія ОСОБА_2 від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння у встановлену законом порядку (а.п. 3-4)

З рапорту працівника поліції від 15.07.2018 року складеного рядовим поліції ОСОБА_3 на ім’я начальника УПП в Івано-Франківській області, вбачається, що 15.07.2018 року близько 20-39 год., патрулюючи в складі екіпажу «0022», зупинили транспортний засіб ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Л.Українки в с. Старі Кривотули в Івано-Франківській області Тисменицьбкого району, за порушення ПДР України, водієм виявився ОСОБА_2 Під час спілкування з водієм виявленого ознаки алкогольного сп’яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. В присутності двох свідків водій відмовився як від проходження тесту на стан алкогольного сп’яніння на приладі «Драгер», так й від проходження огляду у медичному закладі. Від отримання копії адмінпротоколу відмовився (а.п. 5).

Під час судового засідання ОСОБА_2 вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 161992 від 15.07.2018 року.

Зміст вказаних вище доказів повністю підтверджується відеоматеріалами з нагрудного відеореєстратора інспектора поліції, які долучені до матеріалів провадження та містяться на диску (а.п. 6).

Зі змісту вищевказаних відеозаписів, які були переглянуті в судовому засіданні апеляційної інстанції вбачається, як працівники поліції зупинили транспортний засіб марки ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_1 та повідомили водієві про те, що в автомобілі не працює сигнал, що подається світловим покажчиком повороту. Під час розмови з водієм ОСОБА_2 працівники поліції виявили в нього наявність ознак, які давали підстави підозрювати, що водій перебуває у стані алкогольного сп’яніння, та запропонували йому пройти огляд на стан сп’яніння як за допомогою технічного засобу на місці зупинки (відеофайл №2018076072932000369), так й у закладі охорони здоров’я (відеофайл №2018076072932000370) та роз’яснили йому наслідки відмови від проходження такого огляду у виді притягнення до адміністративної відповідальності. Проте, ОСОБА_2 відмовився проходити будь-який огляд. На відеозаписах чітко зафіксовані свідки, що були залучені працівниками поліції. Також вбачається, як від свідків відбираються пояснення (а.п. 6).

З урахуванням наведеного, доходжу висновку про те, що доводи апелянта в частині того, що поліцейські безпідставно не направили його на проведення огляду на стан сп’яніння в заклад охорони здоров’я, після його відмови від проходження огляду на місці, не є слушними, оскільки спростовуються вказаним вище записом з нагрудного відеореєстратора інспектора поліції.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В той же час, у разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Враховуючи наведене вище, вважаю, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки він, керуючи транспортним засобом та маючи ознаки алкогольного сп'яніння безпідставно відмовився від проходження медичного огляду на стан такого сп’яніння.

Таким чином, під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції не встановлені дані, які свідчать про те, що суд неправильно встановив фактичні обставини справи та дійшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, тому доводи апелянта про те, що матеріали справи не містить жодних достовірних доказів, що він керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп’яніння, та доказів його відмови від проходження огляду не заслуговують на увагу.

Також вважаю, що працівники поліції діяли в межах вимог діючого законодавства з дотриманням як вимог ст. 266 КУпАП, так й Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров’я.

Відповідно до п. 3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп’яніння вважаються: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп’яніння: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що проведення огляду на стан алкогольного сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу не виключає право інспектора поліції з урахуванням конкретних ознак, підозрювати особу, яка керувала транспортним засобом у тому, що вона перебуває у стані алкогольного сп’яніння та вимагати проходження огляду як на місці зупинки, так й у разі відмови водія від такого - у закладах охорони здоров’я.

В протоколі про адміністративне правопорушення інспектором поліції були зазначені ознаки алкогольного сп’яніння, які були виявлені у ОСОБА_2, а саме: (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота), що свідчить про наявність правових підстави вимагати від водія проходження ним огляду на стан саме алкогольного сп’яніння.

Доходжу висновку про безпідставність доводів апелянта щодо незаконність дій працівників поліції в частині грубого порушення ними вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції.

Доводи апелянта про те, що суддя безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про виклик у судове засідання свідків, що були присутні під час складання протоколу, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки суд оцінює всі докази безпосередньо і в сукупності.

Показання свідків, протокол про адміністративне правопорушення, викладені послідовно та узгоджуються як між собою, так з відеозаписом з нагрудного відеореєстратора інспектора поліції, та з іншими доказами по справі, тому підстав піддавати їх будь-яким сумнівам немає, а отже немає необхідності в допиті свідків.

Твердження апелянта в частині того, що поліцейськими при зупинці його транспортного засобу, не було роз’яснено прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, в тому числі й право на захист, спростовуються записом у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення, з якого вбачається наступне: «Громадянину ОСОБА_2 роз’ясненні його права та обов’язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП» (а.п. 1).

Доводи апелянта про те, що працівником поліції було складено протокол про адмінправопорушення без відповідних результатів огляду лікарем наркологом, тому, на його думку, в його діях відсутнє порушення п. 2.9 а ПДР України, не мають жодного значення для прийняття рішення в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі, згідно якого ОСОБА_2 притягується до відповідності за відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння, тобто за порушення п. 2.5 ПДР України, а не за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, тобто за порушення п. 2.9 «а» ПДР України.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не має значення чи дійсно особа, яка відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння, знаходилась у стані сп’яніння, оскільки адміністративна відповідальність настає за відмову від проходження огляду.

За обставин, перевірених та встановлених під час апеляційного розгляду, висновок суду першої інстанції по порушення ОСОБА_2 п. 2.5 ПДР України та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законний та обґрунтований.

Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, відповідає обставинам справи та вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.

За таких обставин, підстави для скасування постанови судді місцевого суду і закриття провадження, як про це наголошує апелянт - відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 245, 251, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 05.09.2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Повзло

З оригіналом згідно

Суддя: В.В. Повзло