Вирок № 76708925, 21.09.2018, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1334/18

Провадження № 1-кп/351/112/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого-судді - Калиновського М.М.,

з участю секретаря - Маланчук С.Г.,

прокурора - Стефака А.Я., обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Снятині матеріали кримінального провадження, внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018090230000097 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, громадянина України,

обвинуваченого за ч. 2 ст. 296 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, за таких обставин.

Так, обвинувачений, 01.05.2018р. приблизно о 23.00 год. спільно з неповнолітнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, відносно якого матеріали виділені в окреме провадження № 12018090230000159, знаходячись в с. Задубрівці Снятинського району, повертаючись додому, проходили повз погруддя Тарасу Шевченку, що знаходиться на постаменті по вул. Грушевського в с. Задубрівці Снятинського району. Усвідомлюючи історичну та культурну цінність погруддя Т.Шевченку для суспільства та жителів с. Задубрівці Снятинського району, громадян України та визнання світом, обвинувачений ОСОБА_1 прагнучи показати свою зневагу до існуючих норм та правил поведінки в суспільстві, демонструючи зневагу до норм моралі, розуміючи, що він грубо порушує громадський порядок групою осіб, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, маючи на меті зняття погруддя Т. Шевченка з постаменту та перенести його на проїздну частину дороги, спільно з неповнолітнім ОСОБА_2 підійшли до погруддя Т.Шевченку та спробували підняти його, однак через значну вагу не втримали та впустили на бетонні сходи, внаслідок чого погруддя Т.Шевченка розбилося.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнав. Пояснив, що 01.05.2015р. ішов з товаришем ОСОБА_2 по вул.Грушевського в с. Задубрівці Снятинського району та з хуліганських спонукань при спробі підняти погруддя Т.Шевченка із постаменту, не втримали його через його вагу та впустили на бетонні сходи, внаслідок чого погруддя Т.Шевченка розбилося. Щиро кається, просить його суворо не карати, завдані збитки відшкодував. Зазначив, що більше такого не повториться, усвідомив неправомірність свого вчинку.

Представник потерпілої Задубрівської сільської ради Снятинського району подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, претензій до обвинуваченого немає, просив його суворо не карати.

Відповідно до ст. 349 КПК України, суд з'ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст обставин кримінального провадження, пересвідчився у добровільності їх позицій, а також роз'яснив їм про позбавлення права оскарження обставини, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку. Таким чином, суд визнав недоцільним дослідження доказів кримінального провадження щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечували учасники судового провадження.

До пом'якшуючих покарання обставин суд відносить щире каяття у вчиненому, добровільне відшкодування завданої шкоди, активне сприяння розкриттю злочину.

Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він є особою молодого віку, вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінетах не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

В досудовій доповіді орган пробації зазначив, що вивченням особи обвинуваченого встановлено середню ймовірність вчинення повторного злочину, а тому виправлення можливе без позбавлення чи обмеження волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства.

Суд вважає, що наведені пом'якшуючі покарання обставини, відсутність обставин, що обтяжують покарання, його ставлення до вчиненного, щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків, з врахуванням особи обвинуваченого, дають підстави призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у межах санкції ст. 296 ч.2 КК України у виді обмеження волі із звільненням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та покладенням на нього певних обов'язків.

На думку суду такепокарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину, особі винного та відповідатиме меті, визначеній у ст. 50 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 369, 371, 373- 374 КПК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробувальним терміном з іспитовим строком - 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Снятинський районний суд у строк 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: підпис

Суддя Снятинського районного суду Калиновський М.М.