Ухвала суду № 76708326, 08.07.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2957/14 Справа № 200/12087/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Михайловської С.Ю., Красвітної Т.П., при секретареві Глубоченку М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровськ цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровськ від 11 грудня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” про визнання частково недійсним договору,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Бабушкінського райсуду м.Дніпропетровськ від 11.12.2013р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ “Укрсоцбанк” про визнання недійсним кредитного договору в частині передбаченого ним порядку врегулювання спорів. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати вказане судове рішення, посилаючись на його невідповідність вимогам закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

14.04.2008р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк” (правонаступник: ПАТ “Укрсоцбанк”) та ОСОБА_2 укладено генеральний договір про надання кредитних послуг №085/045-8, за умовами якого банк зобов’язався надавати останній кредитні послуги в межах загального ліміту у сумі 180 000грн. на різні цілі. Доказів про надання кредиту на споживчі цілі матеріали справи не містять. У ст.6 вказаного договору п.6.1. передбачено, що усі спори та непорозуміння, які можуть виникнути між сторонами у зв’язку з укладенням та виконанням положень цього договору, вирішуються шляхом переговорів між ними на рівні уповноважених представників. За п.6.2. договору у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, зокрема, домовились про те, що спір розглядатиметься відповідними третейськими суддями(а.с.6-11). ОСОБА_2 просила визнати недійсними вказані пункти договору, посилаючись на те, що віднесенням вирішення спорів до компетенції третейського суду порушується її право на судовий захист.

Враховуючи встановлені обставини про наявність вільного волевиявлення на укладення договору про надання кредитних послуг з вказаними умовами, суд першої інстанції обґрунтовано відповідно до вимог ст.ст.14,202-205,215,627,628,1054 ЦК України ухвалив рішення про відмову у позові про визнання його частково недійсним.

Твердження ОСОБА_2 про неправильність рішення суду першої інстанції безпідставні. Договір про надання кредитних послуг підписаний ОСОБА_2 та свідчить про її згоду з усіма його умовами. Своєї згоди з положеннями п.6.2. договору не заперечувала і сама ОСОБА_2 Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на порушення її права на судовий захист тим, що вирішення спорів за договором віднесено до компетенції третейського суду, суперечать дійсним обставинам. Сам по собі факт наявності у договорі третейського застереження не є перешкодою до її звернення до суду загальної юрисдикції за таким захистом, не наведено обставин щодо існування таких перешкод і самою ОСОБА_2 Більш того, фактично доказом відсутності перешкоди до здійснення права на судовий захист є і дана цивільна справа, яка прийнята до розгляду та розглянута по суті судом загальної юрисдикції. З матеріалів справи вбачається, що звернення ОСОБА_2 до суду з вказаним позовом фактично визвано ухваленим відносно неї рішеннями третейського суду. Зокрема, ОСОБА_2 посилалась на ухвалене 30.07.2013р. без її повідомлення та участі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських банків. Крім того у матеріалах справи наявні постанови державної виконавчої служби, які свідчать про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ “Украсоцбанк” кредитної заборгованості на підставі виданого Дніпровським райсудом м.Київ виконавчого листа (а.с.25-28). Однак вирішення питань про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів урегульовано положеннями ч.2 ст.17 та розділу VІІ-1 ЦПК України. А тому ОСОБА_2 не позбавлена права на звернення до суду загальної юрисдикції для вирішення вказаних питань в передбаченому законом порядку.

Таким чином рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, його висновки не спростовані доводами апеляційної скарги, а тому скасуванню воно не підлягає.

Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровськ від 11 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді :