Ухвала суду № 76704753, 20.09.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/46404/18-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І.В., при секретарі Чепізі Є.І., розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В :

20.09.2018 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Литвинової І.В. надійшло клопотання сторони кримінального провадження — старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Павлюка Ф.В. погоджене із прокурором, про арешт майна у кримінальному провадженні № 42017000000001188 від 19.04.2017.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

У судове засідання прокурор не з’явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином. Слідчий через канцелярію суду подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки сторони обвинувачення обов’язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001188 від 19.04.2017 за підозрою ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст.190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_3 за ч. 4 ст.190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_4 за ч. 4 ст.190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_5 за ч. 4 ст.190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України.

Встановлено, що співробітники Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, а з 06.11.2015 Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_2, ОСОБА_3, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб спільно з оперуповноваженим Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_4, громадянкою ОСОБА_5, іншими невстановленими слідством особами у період 2007-2016 років, виконуючи обов’язки по нарахуванню і виплаті заробітної плати всьому особовому складу підрозділів апарату, шляхом шахрайства, підроблення та використання підроблених документів, відкрили зарплатні карткові рахунки в АБ «Укргазбанк» на 24 підставних осіб, які не перебували у трудових відносинах з ГУ МВС України в Київській області та ГУНП в Київській області і відповідно не мали право на отримання заробітної плати у вказаних установах, після чого тривалий час підробляли і подавали до банку платіжні відомості на виплату заробітної плати 24 підставним особам, перераховуючи грошові кошти на карткові рахунки, які в подальшому знімали з банкоматів і у такий спосіб заволоділи бюджетними коштами в сумі 12 030 991 грн.

Під час проведення позапланової перевірки ВВА МВС України встановлено , що на розрахунковий рахунок відкритий на ім’я підставної особи ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, код НОМЕР_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, ГУ МВС України в Київській області у період 2009-2015 зараховано грошові кошти у якості заробітної плати в сумі 360052,64 грн., видано коштів в сумі 311022,19 грн., залишок коштів на рахунку становить 49030,45 грн.

Слідчий вказує, що ОСОБА_6, ніколи не перебував у трудових відносинах з ГУ МВС України в Київській області, грошові кошти у якості заробітної плати йому зараховано незаконно, у результаті злочинної діяльності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших невстановлених слідством осіб, на які необхідно накласти арешт.

Відповідно до ч.5ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Санкцією ч. 4 ст. 190 КК України передбачено додатковий вид покарання у вигляді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 10 ст. 171 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, з метою забезпечення збереження майна, здобутого злочинним шляхом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, враховуючи те, що останні підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, санкція яких передбачає міру покарання у вигляді конфіскації майна, а також з метою забезпечення можливого цивільного позову, приходжу до висновку про доцільність задоволення клопотання про арешт грошових коштів розміщених на банківських рахунках ОСОБА_6 у ПАТ АБ «Укргазбанк», шляхом накладення заборони їх користуванні та розпорядженні, та вважаю, що обставини кримінального провадження вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту, з метою забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину.

Що стосується вимог клопотання в частині надати інформацію про рух та залишок коштів на всіх рахунках ОСОБА_6, за період з 01.01.2017 по дату виконання ухвали слідчого судді, то дана вимога не може бути предметом розгляду слідчого судді в порядку Глави 17 КПК України, а відтак в цій частині вимог слід відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171—173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання — задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти та видаткові операції, які знаходяться на всіх рахунках ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, код НОМЕР_1, відкритих у ПАТ АБ «Укргазбанк», код банку 320478, ЄДРПОУ 23697280, за адресою м. Київ, вул. Єреванська, 1, в частині видатку коштів.

В іншій частині вимоги клопотання залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя І.В. Литвинова