Постанова № 76696377, 13.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 вересня 2018 року справа № 811/1808/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.,

суддів: Добродняк І.Ю. Семененка Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.07.2018 (суддя Л.І. Хилько)

у справі № 811/1808/18

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

"20" червня 2018 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в якому просив визнати протиправними дії щодо відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Бандурівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області та зобов'язати відповідача надати такий дозвіл.

В обґрунтування позовних вимог зазначив те, що відповідачем із надуманих, необґрунтованих та непередбачених чинним законодавством підстав відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, позивач наголошує на тому, що ним виконано всі вимоги передбачені законом для отримання такого дозволу.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 р. у справі № 811/1808/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладену у листі №М-12324/0-1913/0/17-18 від 19.03.2018 року.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Бандурівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 р. у справі № 811/1808/18 в частині відмови у задовленні позовних вимог, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду (справа № П/811/1500/17) листом від 19.03.2018 року № М-12324/0-1913/0/17-18 Головне управління за результатами розгляду поданої заяви проінформував позивача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Так, пославшись на ст.ст.118, 122 Земельного кодексу України та наказ від 21.12.2017 р. за № 701, відповідно вказав про сформований перелік земельних ділянок із зазначенням площі, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території Кіровоградської області у І кв. 2018 року. Також, повідомлено, що інформація про перелік земельних ділянок, оприлюднена на офіційному веб-сайті Головного управління.

Не погодившись з такою відповіддю, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції у відповідності до вимог ч.2 ст.2, ст.308 КАС України, колегія суддів бере до уваги, що згідно з положеннями ч.4 ст.122 ЗК України (тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних відносин) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У статті 15-1 ЗК України визначені повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до яких, зокрема, відноситься розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до п. п.31 п.4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 14.01.2015 № 15 (в редакції на момент виникнення спірних відносин), Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Отже, до повноважень ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, як територіального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, відносяться функції з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність для всіх потреб.

З положень ч.1 ст.81 ЗК України вбачається, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

В свою чергу, у статті 118 ЗК України визначений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Так, відповідно до ч.6 даної статті «Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства)».

За положеннями ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому згідно з ч.10 ст.118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, статтею 118 ЗК України встановлений порядок отримання громадянами безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, який передбачає на першому етапі подання відповідної заяви до органу виконавчої влади та отримання за результатами розгляду такої заяви або дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або мотивованої відмови у його наданні.

З вищевказаного листа від 19.03.2018 року № М-12324/0-1913/0/17-18 вбачається, що надана відповідачем відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою бажаної позивачем земельної ділянки за результатами розгляду заяви позивача мотивована тим, що Управлінням, з метою раціонального використання земельних ділянок, сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площі, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території Кіровоградської області.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що такої підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою положення Земельного кодексу України не передбачають.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи відповідлача про те, що відмова у наданні дозволу мотивована неможливістю по поданим графічним матеріалам встановити відповідність місця розташування об'єкта, а також тим, що на графічних матеріалах місце розташування земельної ділянки не зазначене як бажане, не відповідають дійсності, а тому не приймаються судом до уваги.

Оцінюючи спірну відмову відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, на відповідність критеріям, зазначеним в ч.2 ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи її, відповідач діяв не на підставі чинного законодавства України.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення судом першої інстанції позовної вимоги про визнання протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, , викладену в листі від 19.03.2018 року № М-12324/0-1913/0/17-18.

Разом з тим, судом відмовлено у задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав передчасності задоволення даної вимоги та неможливістю втручання суду в дискрецію суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Дана позовна вимога є похідною від вимог про визнання протиправною відмови відповідача у наданні такого дозволу, а тому також підлягає задоволенню.

Відповідно до Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, у відповідності до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.

До того ж, запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", зазначив, що "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 245 КАС України, відповідно до пункту 2 частини 1 якої у разі задоволення адміністративного позову суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, проте відповідний спосіб захисту має бути законним та відповідати певній нормі права.

В даному випадку колегія суддів вважає, що правильним способом захисту порушених прав позивача є зобовязання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Суд зазначає, що покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Позивач правомірно очікував на розгляд його заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та отримання позитивного рішення на свою заяву, а також на виконання рішення суду у справі №811/1500/17.

Так, в абз.10 п.9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

До того ж, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Саме такою є правова позиція Верховного Суду України, викладена 07.06.2016 року у справі №820/3507/15.

У зв'язку з викладеним, враховуючи встановлення порушення прав позивача під час розгляду його заяви, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Бандурівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не повно встановлено обставини у справі та не надано належної оцінки встановленим обставинам, що призвело до невірного вирішення справи в частині заявленої позовної вимоги, та у відповідності до норм чинного законодавства є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 р. у справі № 811/1808/18 - задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 р. у справі № 811/1808/18 - скасувати в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог та прийняти нову постанову про задоволення даної частини позовних вимог ОСОБА_1.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Бандурівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 р. у справі № 811/1808/18 - залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.

Головуючий суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко