Рішення № 76696323, 24.09.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2018 р. № 2040/7572/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 2040/7572/18 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати постанови державного виконавця Савки Л.О. від 03.07.2018 за ВП № 51168899 та від 10.08.2018 за ВП № 51514135 про закінчення виконавчого провадження - неправомірними;

- скасувати постанови державного виконавця Савки Л.О. від 03.07.2018 за ВП № 51168899 та від 10.08.2018 за ВП № 51514135 про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 820/10384/15 від 03.03.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним виконавцем протиправно винесено постанови про закінчення виконавчого провадження № 51514135 та № 51514135, оскільки ним не проведено повну та неупереджену перевірку з метою виконання рішення суду від 01.02.2016 по справі № 820/10384/15, а тому, спірні постанови підлягають скасуванню.

Позивач в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання прибув, просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов діяв з дотриманням норм чинного законодавства України. Таким чином, підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.

В листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати дії та бездіяльність посадових осіб Міністерства освіти та науки України протиправними щодо неналежного розгляду звернень ОСОБА_1 від 10.03.2015 р. та 13.05.2015 р., 14.05.2015 р., 25.05.2015 р.;

- зобов'язати посадових осіб Міністерства освіти та науки України розглянути та провести перевірку доводів за зверненнями ОСОБА_1 від 10.03.2015 р. та 13.05.2015 р., 14.05.2015 р., 25.05.2015 р.;

- зобов'язати посадових осіб Міністерства освіти та науки України по результату розгляду звернень ОСОБА_1 від 10.03.2015 р. та 13.05.2015 р., 14.05.2015 р., 25.05.2015 р. надати чіткі та обґрунтовані відповіді у письмовій формі відповідно до законодавства України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2016 по справі № 820/10384/15 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання дій та бездіяльності протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано бездіяльність посадових осіб Міністерства освіти та науки України протиправними щодо неналежного розгляду звернень ОСОБА_1 від 10.03.2015 року та 13.05.2015 року, 14.05.2015 року, 25.05.2015 року. Зобов'язано посадових осіб Міністерства освіти та науки України розглянути та провести перевірку доводів за зверненнями ОСОБА_1 від 10.03.2015 року та 13.05.2015 року, 14.05.2015 року, 25.05.2015 року. Зобов'язано посадових осіб Міністерства освіти та науки України по результату розгляду звернень ОСОБА_1 від 10.03.2015 року та 13.05.2015 року, 14.05.2015 року, 25.05.2015 року надати чіткі та обґрунтовані відповіді у письмовій формі відповідно до законодавства України. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вказана постанова суду 23.02.2016 набрала законної сили та 03.03.2016 Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист позивачу по справі № 820/10384/15.

Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

04 липня 2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 винесено постанову, якою виконавче провадження № 51168899 з примусового виконання виконавчого листа № 820/10384/15 про зобов'язання посадових осіб Міністерства освіти та науки України по результату розгляду звернень ОСОБА_1 від 10.03.2015 року та 13.05.2015 року, 14.05.2015 року, 25.05.2015 року надати чіткі та обґрунтовані відповіді у письмовій формі відповідно до законодавства України, закінчено.

03 серпня 2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 винесено постанову, якою виконавче провадження № 5154135 з примусового виконання виконавчого листа № 820/10384/15 про зобов'язання посадових осіб Міністерства освіти та науки України розглянути та провести перевірку доводів за зверненнями ОСОБА_1 від 10.03.2015 року та 13.05.2015 року, 14.05.2015 року, 25.05.2015 року, закінчено.

Судовим розглядом встановлено, що у зв'язку з тим, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2016 по справі № 820/10384/15 не була виконана, ОСОБА_1 09.12.2016 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати постанови державного виконавця Рагімової А.Н. від 04.07.2016 року за ВП № 51168899 та від 03.08.2016 року за ВП № 51514135 про закінчення виконавчого провадження - неправомірними;

- скасувати постанови державного виконавця Рагімової А.Н. від 04.02.2016 року за ВП № 51168899 та від 03.08.2016 року за ВП № 51514135 про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №820/10384/15 від 03.03.2016 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 по справі № 820/5255/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство освіти і науки України, про визнання постанов неправомірними, скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано неправомірними та скасовано постанови державного виконавця Рагімової А.Н. у виконавчому провадженні № 51168899 від 04.07.2016 року та у виконавчому провадженні № 51514135 від 03.08.2016 року про закінчення виконавчого провадження.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 по справі № 820/5255/18 залишено без змін.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 по справі № 820/5255/18 набрала законної сили, 01 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою, в якій, зокрема, просив винести постанови про відновлення виконавчих проваджень № 51168899 та № 51514135.

26 квітня 2018 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 51168899 з виконання виконавчого листа № 820/10384/15 про зобов'язання посадових осіб Міністерства освіти та науки України по результату розгляду звернень ОСОБА_1 від 10.03.2015 року та 13.05.2015 року, 14.05.2015 року, 25.05.2015 року надати чіткі та обґрунтовані відповіді у письмовій формі відповідно до законодавства України.

27 квітня 2018 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 винесено постанову, якою відновлено виконавче провадження № 51514135 з виконання виконавчого листа № 820/10384/15 про зобов'язання посадових осіб Міністерства освіти та науки України розглянути та провести перевірку доводів за зверненнями ОСОБА_1 від 10.03.2015 року та 13.05.2015 року, 14.05.2015 року, 25.05.2015 року.

23 липня 2018 року позивач звернувся до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 із заявою, в якій просив повідомити його про те, які виконавчі дії було проведено після винесення постанов про відновлення вищезазначених виконавчих проваджень по справі № 820/10384/15 станом на 01.07.2018.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 03 липня 2018 року виконавче провадження № 51168899 з примусового виконання виконавчого листа № 820/10384/15 про зобов'язання посадових осіб Міністерства освіти та науки України по результату розгляду звернень ОСОБА_1 від 10.03.2015 року та 13.05.2015 року, 14.05.2015 року, 25.05.2015 року надати чіткі та обґрунтовані відповіді у письмовій формі відповідно до законодавства України, закінчено.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 10 серпня 2018 року виконавче провадження № 51514135 з примусового виконання виконавчого листа № 820/10384/15 про зобов'язання посадових осіб Міністерства освіти та науки України розглянути та провести перевірку доводів за зверненнями ОСОБА_1 від 10.03.2015 року та 13.05.2015 року, 14.05.2015 року, 25.05.2015 року, закінчено.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов’язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об’єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Як передбачено частиною 6 статті 26 цього Закону, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Частиною 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню. Зокрема, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 вказаного Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 оскаржуваних постанов про закінчення виконавчого провадження від 03.07.2018 за ВП № 51168899 та від 10.08.2018 за ВП № 51514135 слугували листи Міністерства освіти і науки України № 1/12-4437 від 16.05.2018 та № 1/12-4438 від 16.05.2018.

Зі змісту вказаних листів вбачається, що Міністерство освіти і науки України листом № 1/11-5329 від 16.05.2018 повідомило відповідача про надання ОСОБА_1 додаткової обґрунтованої відповіді на порушені у зверненнях від 10.03.2015, 13.05.2015, 14.05.2015, 25.05.2016 питання.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не надано до суду лист Міністерства освіти і науки України № 1/11-5329 від 16.05.2018.

Крім того, в судовому засіданні позивач зазначив, що вказаний лист не отримував, будь-яких доказів його надіслання на адресу позивача відповідачем також до суду не надано.

Таким чином, в листах Міністерства освіти і науки України № 1/12-4438 від 16.05.2018 та № 1/12-4437 від 16.05.2018 відсутні будь-які докази щодо проведення перевірки посадовими особами боржника доводів за зверненнями ОСОБА_1 від 10.03.2015, 13.05.2015, 14.05.2015, 25.05.2016 та щодо надання чітких та обґрунтованих відповідей Міністерством освіти і науки України у письмовій формі за результатами розгляду вказаних звернень.

Отже, суд приходить до висновку, що на час винесення державним виконавцем оскаржуваних постанов про закінчення виконавчого провадження від 03.07.2018 та від 10.08.2018, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2016 по справі № 820/10384/15 не була виконана, а тому, у державного виконавця були відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження згідно ч. 1 п. 9 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд звертає увагу на те, що невиконання рішення суду суперечить основним принципам національного законодавства України та практиці Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії» : по-перше, нагадав, що п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини (Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 р.) надано кожному право звертатися до суду у разі будь-якого спору про його цивільні права («право на суд»), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що являє право порушувати позовне провадження у судах з питань цивільно-правового характеру; проте таке право було б ілюзорним, якби правова система держави-учасника Європейської конвенції припускала, щоб судове рішення, яке набрало чинності та є обов'язковим до виконання, залишалося б недіючим; по-друге, визнав немислимим, що п.1 ст.6 Конвенції, детально визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд справи, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень; по-третє, наголосив, що виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розглядатись як складова «судового розгляду».

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 липня 2006 року у справі «ОСОБА_2 проти України» зазначив, що виконання рішення щодо боржника залишається обов'язком держави.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтовані, а отже, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1,61172, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (місцезнаходження: вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код: 00015622) про визнання неправомірними та скасування постанов - задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 03.07.2018 за виконавчим провадженням № 51168899 та від 10.08.2018 за виконавчим провадженням № 51514135 про закінчення виконавчого провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.С. Мороко