Рішення № 76694792, 26.09.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 вересня 2018 р. Справа №2040/6588/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 84500, код НОМЕР_1) до Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (вул. Ковтуна, буд. 34, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 25574728) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Харківського НДЕКЦ МВС України, що виявилися в наданні неповної інформації у відповіді від 18.06.2018 № 19/121/1-Р-6 на звернення ОСОБА_1 від 18.05.2018, 04.06.2018 (в інтересах якої діє представник ОСОБА_2В.) стосовно судового експерта ОСОБА_3, у відповіді від 06.06.2018 р. № 19/121/1-Б-5 на звернення ОСОБА_1 від 21.05.2018 стосовно судового експерта ОСОБА_3;

- зобов'язати Харківський НДЕКЦ МВС України надати належну обґрунтовану відповідь на звернення ОСОБА_1 від 18.05.2018, 21.05.2018, 04.06.2018 стосовно судового експерта ОСОБА_3

В обґрунтування позову зазначено, що відмова відповідача надати повну запитувану інформацію із зазначених у позові підстав є протиправною, такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України і порушує право позивача на звернення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, в якому просить суд відмовити у задоволені позову у зв'язку з тим, що звернення позивача розглянуто керівництвом в повному обсязі відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян" з урахуванням приписів статті 12 цього закону.

Відповідно до приписів ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши доводи позову, відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та не заперечувалось позивачем та відповідачем, що 03 березня 2018 року ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області по справі № 219/8928/16-ц за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання батьківства за участю третіх осіб - Служби у справах дітей Бахмутської міської ради та Бахмутського міського відділу державної

реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецької області призначено судову молекулярно - генетичну експертизу.

Проведення експертизи доручено Харківському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, що знаходиться за адресою: 61036,м. Харків, вул. Ковтуна, 34.

18 травня 2018 року ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_2 звернулась до Харківського науково-дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України, що є державною установою системи Міністерства внутрішніх справ України, з письмовою заявою про надання інформації - відомостей щодо посадової особи експерта ОСОБА_3, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист та копією чеку.

Доказів надання відповіді на заяву представника ОСОБА_1 від 18.05.2018 до суду не надано.

21 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до директора Харківського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_6 С І. із заявою про надання інформації щодо посадової особи експерта ОСОБА_3

04 червня 2018 року ОСОБА_7, через свого представника ОСОБА_2 до Харківського науково-дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України подана заява про негайне надання письмових відповідей на заяву від 18.05.2018, подану через представника ОСОБА_2 та 21.05.2018, подану особисто ОСОБА_1

Відповідачем на лист ОСОБА_1 від 21.05.2018 надано відповідь відповідь вих. № 19/121/1-П-5 від 06.06.2018 за підписом директора Харківського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_6, в якому вказано, що керівництвом Харківського науково-дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України проведення експертизи, що призначена ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03.03.2018, доручено завідувачу сектору молекулярно-генетичних досліджень ОСОБА_3 Будь-яких інших відомостей у листі від 06.06.2018 відповідачем не надано.

На повторне звернення від 04 травня 2018 року представником позивача отримано відповідь вих. № 19/121/1-Р-6 від 18.06.2018 за підписом директора Харківського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_6, у якому зазначено, що керівництвом Харківського науково-дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України проведення експертизи, що призначена ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03.03.2018, доручено завідувачу сектору молекулярно-генетичних досліджень ОСОБА_3, а також вказано, що інформацію про судового експерта можна отримати в реєстрі атестованих судових експертів, який розміщений на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

Позивач, вважаючи, що їй не у повному обсязі надано інформацію на її запити від 18.05.2018, 21.05.2018, 04.06.2018, звернулась до суду про захист своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Статтею 40 Конституції України закріплено право особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.

Деталізацію наведене право отримало у Законі України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР “Про звернення громадян” (далі – Закон № 393/96-ВР), який регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Статтею 3 цього Закону визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Відносини з розгляду звернень громадян є основним і єдиним предметом регулювання цього Закону. Тому він є спеціальним у цій сфері, але ним не вичерпується поняття “спеціальний закон”, що вживається у частині другій статті 2 Закону України “Про доступ до публічної інформації” (далі – Закон № 2939-VІ).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VІ “Про доступ до публічної інформації” публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Аналіз цього визначення та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону № 2939-VІ, свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях:

уся інформація, що перебуває у володінні суб’єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ);

інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим (пункт 2 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ);

інформація, пов'язана з виконанням особами делегованих повноважень суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг (пункт 3 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ);

інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, якщо йдеться про суб'єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (пункт 4 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ);

інформація про стан довкілля; якість харчових продуктів і предметів побуту; аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;

інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація) (частина друга статті 13 Закону № 2939-VІ).

Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов’язаний нею володіти (пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VІ).

Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям “відображеності та задокументованості” і є публічною.

Тобто, законодавець розмежовує види інформаційних відносин, які можуть скластися між громадянином та суб'єктом владних повноважень, зокрема, щодо звернень громадян у порядку, передбаченому Законом України “Про доступ до публічної інформації” та Законом України “Про звернення громадян”.

Судом встановлено, що позивач у своїх зверненнях від 18.05.2018 та від 21.05.2018 просила відповідача надати наступну інформацію:

- чи має судовий експерт ОСОБА_3 повну вищу освіту з певної спеціальності (біологія, імунологія, генетика) , якщо має, то якого освітньо- кваліфікаційного рівня?

- чи має судовий експерт ОСОБА_3 як особа, яка залучена до проведення експертного дослідження, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта з правом проведення конкретних видів експертиз з обов’язковим зазначенням номеру, дати видачі і строку дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, оскільки, судовий експерт може проводити судово-експертну діяльність тільки з тих видів судових експертиз і експертних спеціальностей, які зазначені у свідоцтві про присвоєння кваліфікації судового експерта?

- чи має судовий експерт ОСОБА_3 відповідно до ст. 4 Закону України "Про судову експертизу" відповідні умови для зберігання доказів та проведення експертних досліджень?

- чи попереджався саме Артемівським міськрайонним судом Донецької області судовий експерт ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України, чи судом попереджено невизначене коло осіб експертів?

- хто саме попереджав судового експерта ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за ст. 384,385 КК України?

- чи не є судовий експерт ОСОБА_3 родичкою позивача ОСОБА_4?

- чи є судовий експерт ОСОБА_8 єдиним судовим експертом у складі сектору молекулярно-генетичних досліджень відділу біологічних досліджень Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, оскільки вже 4 ( четвертий) раз Вами доручається проводити експертизу по справі № 219/8928/16-ц саме ОСОБА_3?

- чому саме судовому експерту ОСОБА_3 вчетверте доручається виконання зазначеної експертизи?

- на підставі чого судовий експерт ОСОБА_3 здійснювала листування з Артемівським міськрайонним судом Донецької області (клопотання експерта № 199 від 15.03.2018 р.), якщо ухвала від 03.03.2018 р. на той час ще не набула законної сили?

- чи не вступала судовий експерт ОСОБА_3 у не передбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах експертизи, зокрема представником позивача ОСОБА_9?

- чи попереджався Вами судовий експерт ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи?

- чи є судовий експерт ОСОБА_3 штатним працівником державної спеціалізованої експертної установи - Харківського НДЕКЦ МВС України, або залучена на контрактних умовах?

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із зверненнями у порядку, визначеному Законом України "Про доступ до публічної інформації", оскільки поставлені позивачем питання не свідчать про те, що зазначені звернення відповідають змісту пропозиції, заяви або скарги, а також що відповідь на зазначені звернення має надаватися відповідачем у порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

Суд зазначає, що одержавши запит на інформацію, який подано згідно із Законом № 2939-VІ, проте який за своїм змістом є зверненням громадянина відповідно до Закону № 393/96-ВР, розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону (пункт 2 частини п’ятої статті 19, пункт 4 частини першої статті 22 Закону № 2939-VІ), та з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості розглянути запит за Законом № 393/96-ВР. При цьому запитувача повинно бути повідомлено у п’ятиденний строк про те, що його запит на інформацію буде розглядатися як звернення відповідно до Закону № 393/96-ВР.

У разі якщо запит на інформацію, який подано згідно із Законом № 2939-VІ, за своїм змістом поєднує предмет регулювання Закону № 393/96-ВР та Закону № 2939-VІ, то такий запит-звернення повинен розглядатися у відповідних частинах у строк та порядок, передбачені відповідними законами. При цьому розпорядник у п’ятиденний строк повинен відповісти по суті запиту, а також повідомити запитувача, що решта питань розглядатимуться як звернення згідно із Законом № 393/96-ВР.

Однак відповідачем надано відповідь на звернення позивача у порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян", не проаналізовано зміст питань, поставлених позивачем у зверненнях та не розмежовано їх у межах дискреційних повноважень відповідно до вищенаведених норм права, чим порушено вимоги Закону України "Про доступ до публічної інформації".

У зв'язку з вищевказаними порушеннями посилання відповідача у відзиві на приписи ст.12 Закону № 393/96-ВР є необґрунтованими.

Враховуючи, що відповідачем невірно визначено вид інформаційних відносин, що склалися між ним та позивачем, а також порушено порядок розгляду звернень позивача та його представника, суд вважає, що посилання позивача на недотримання відповідачем строків розгляду звернень, визначені приписами ст.20 Закону України "Про звернення громадян", у межах встановлених порушень не підлягають врахуванню.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Враховуючи, що відповідачем порушено право позивача на доступ до публічної інформації, суд вважає, що зобов'язання Харківського НДЕКЦ МВС України надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від 18.05.2018, 21.05.2018, 04.06.2018 стосовно судового експерта ОСОБА_3 у порядку та у строки, визначені Законом України "Про доступ до публічної інформації", із застосуванням трискладового тесту, є належним способом відновлення порушеного права позивача, а також слугуватиме меті усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах з огляду на наступне.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, “ефективний засіб правового захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що зобов’язання відповідача розглянути звернення позивача та надати відповідь на них у порядку та у строки, визначені Законом України "Про доступ до публічної інформації" є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог із виходом за межі позовних вимог з метою захисту прав позивача.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 84500, код НОМЕР_1) до Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (вул. Ковтуна, буд. 34, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 25574728) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 18.05.2018, 21.05.2018, 04.06.2018 стосовно судового експерта ОСОБА_3 у порядку, встановленому Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Зобов'язати Харківський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Міністерства внутрішніх справ України надати належну обґрунтовану відповідь на звернення ОСОБА_1 від 18.05.2018, 21.05.2018, 04.06.2018 стосовно судового експерта ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (вул. Ковтуна, буд. 34, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 25574728) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 84500, код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 26 вересня 2018 року.

Суддя О.Г. Котеньов