Постанова № 76694319, 26.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 644/2470/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Бегунц А.О., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року (головуючий 1 інстанції: Бабаєв А.І.) по справі № 644/2470/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним дії та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду в якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до вислуги років для нарахування розміру пенсії періоду навчання у Харківському державному автомобільно-дорожньому університеті з 05.08.1991 року по 10.05.1995 року;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати позивачу до вислуги років для нарахування розміру пенсії періоду навчання у Харківському державному автомобільно-дорожньому університеті з 05.08.1991 року по 10.05.1995 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби та провести перерахунок розміру пенсії за весь період її отримання з моменту призначення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Позивач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийнятого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Апелянт з наголошує, що під час проведення обчислення вислуги років на пенсію позивача не було зараховано строк навчання у вищому навчальному закладі, а саме у Харківському державному автомобільно-дорожньому університеті, період з 05.08.1991 року по 10.05.1995 року, що суперечить ст..17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 р. N 2262-XII (надалі - Закон№2262). Після закінчення відповідного навчального закладу, йому було присвоєно офіцерське звання ОВС, а тому він має право на зарахування відповідного періоду навчання до вислуги років.

Враховуючи обраний спосіб судового захисту в межах спірних правовідносин, положення п.20 ч.1 ст.4, ч.6 ст.12, 263 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про незначну складність цієї справи.

З урахуванням приписів ч.4 ст.229, ч.3 ч.2 ст.313 КАС України, розгляд справи здійснювався за відсутності сторін, які були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи належним чином, в зв'язку з чим, колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Неявка представників сторін, явка яких обов'язковою не визнавалась, з огляду на характер спору, не є перешкодою для вирішення справи за наявними у справі документами, наявність яких є достатньою для надання належної оцінки спірним правовідносинам та прийняття судового рішення. В минулому судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтримав апеляційну скаргу на наполягав на її задоволенні. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вимог позивача, тому як відповідно до вимог ст..17 Закону №2262, позивач не має право на зарахування до вислуги років у відповідному обчисленні періоду навчання у цьому вузі.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що на підставі наказу Управління поліції охорони в Харківській області №620 о/с від 29.08.2017 року позивача звільнено з посади начальника Центру технічної охорони Управління поліції охорони в Харківській області, через хворобу за п.2 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» з 31.08.2017 року.

Сектором з питань пенсійного забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області для призначення пенсії за вислугу років позивачу надано відповідний пакет документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Листом №15149-14/20 від 10.11.2017 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області повідомлено Сектор з питань пенсійного забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області про необхідність доопрацювання матеріалів про призначення позивачу пенсії за вислугу років, з посиланням на те, що врахування періоду навчання у цивільному навчальному закладі суперечить вимогам ст.17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Після доопрацювання документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років Сектором з питань пенсійного забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області повторно надано відповідний пакет документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на підставі документів, наданих ГУНП в Харківській області, зокрема подання про призначення пенсії №100/36137 від 04.12.2017 року, грошового атестата №22 від 04.09.2017 року та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії № 764/43/40/5-2017 від 05.09.2017 року виданою УПО в Харківській області, з 01.09.2017 року позивачу призначено пенсію за 24 роки вислуги, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992оку № 2262-ХІІ у розмірі 67% грошового забезпечення.

09.01.2018 року позивач звернувся із заявою до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області про зарахування періоду навчання у вищому навчальному закладі до вислуги років з 05.08.1991 року по 10.05.1995 року у Харківському державному автомобільно-дорожньому університеті.

Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області направило позивачу лист №117/К-14 від 29.01.2018 року, в якому повідомлено про те, що призначення пенсій органами Пенсійного фонду України здійснюються на підставі документів, які надаються уповноваженими структурними підрозділами силових міністерств і відомств, на які покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії документів.

Сектором з питань пенсійного забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області надано позивачу розрахунок вислуги років для нарахування розміру пенсії. В якому вказано, що строк його вислуги років для нарахування пенсії на 31.08.2017 року складає 24 роки 03 місяці 17 днів. Строк навчання позивача у вищому навчальному закладі враховано не було.

14.03.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про надання відомостей щодо призначення, розміру та складових його пенсії.

15.03.2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області позивачу надана відповідь, з якої встановлено, що основний розмір пенсії позивача становить 67% грошового забезпечення, при розрахунку розміру пенсії зарахована вислуга років у розмірі 24 років. Строк навчання позивача у вищому навчальному закладі враховано не було.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи та надаючи оцінку судовому рішенню першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

В межах справи не є спірним встановлені фактичні обставини справи, основним спірним питанням є належність або відсутність права позивача відповідно до ст..17 Закону №2262 на зарахування відповідного періоду навчання, що має вплив на обчислення розміру та вислугу років, та відповідно надання оцінки правильності правових висновків. Зазначене є основною підставою для звернення позивача з позовом до суду з відповідними вимогами.

Основними нормативними актами, що регулюють спірні правовідносини та мають правовий вплив на їх характер, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та «Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (далі - Порядок № 393), а також Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 № 3-1 (далі по тексту - Порядок №3-1).

Відповідно до ст. 17 Закону № 2262-XII до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Аналогічний порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом міститься і в пункті 2 Порядку № 393.

Стосовно зарахування до вислуги років осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, часу їхнього навчання відповідно до статті 17 цього Закону, то Верховний Суд України у постанові від 10 березня 2015 року у справі № 21-411а14 з цього приводу зазначив, що у наведеному вище тексті норми права розділові знаки і сполучник «також» у сполученні з «а» вказують, що обставини, викладені після сполучника, мають таке саме значення, як і викладені до зазначеного сполучника. Тобто додатково до вислуги років при призначенні пенсії зараховується час навчання у цивільних вищих навчальних закладах і в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання. Виходячи з синтаксичної структури речення додатково до вказаної вислуги може бути зарахований час навчання в навчальних закладах, зазначених у статті 17 вказаного вище Закону, якщо після їх закінчення присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.

На підставі аналізу наведених норм права та, враховуючи особливий статус осіб, які мають право на пенсію військовослужбовця, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України при розгляді цієї справи дійшла висновку про те, що до вислуги років особам, звільненим з військової служби, при призначенні пенсій на умовах Закону № 2262-XII додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік за шість місяців.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач навчався у вищому навчальному закладі у Харківському державному автомобільно-дорожньому університеті починаючи з 1991 року по 1997 рік (наказ про зарахування студентом №109/4 від 05.08.1991 року, відрахований з 01.07.1997 року, як такий, що закінчив повний курс навчання). Починаючи з 10.05.1995 року був прийнятий на службу в ОВС в званні «сержант міліції».

Офіцерське звання «лейтенант міліції» позивачу було присвоєно 01.09.1997 року після закінчення Харківського державного автомобільно-дорожнього університету (наказ №104 о/с).

Тобто до призначення на посаду в органах внутрішніх справ позивачу офіцерського звання не присвоювалось.

Враховуючи особливий статус осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ, сам факт того, що позивач до вступу на службу в органи внутрішніх справ навчався у вищому навчальному закладі не є достатньою підставою для зарахування цього періоду навчання до вислуги років (як календарної, так і пільгової), яка дає право на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що навчання позивача у цивільному вищому навчальному закладі не може вважатися проходженням служби в органах внутрішніх справ, оскільки за цей період позивачу не було присвоєно офіцерського звання, а відтак відсутні підстави для зарахування періоду такого навчання до вислуги років на підставі статті 17 Закону № 2262-ХІІ та пункту 2 Порядку № 393.

Відмовляючи у задоволенні заяв позивача про зарахування спірного періоду навчання до вислуги років відповідно до ст..17 Закону №2262 відповідач діяв на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України. Правових підстав для задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції не вбачає.

В той же час, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції висновувався на тому, що ГУ ПФУ в Харківській області при призначенні пенсії позивачу керувалося тими документами та даними зазначеними в них, які були надані ГУНП в Харківській області. Позивачем позовних вимог щодо включення до вислуги років для нарахування розміру пенсії періоду навчання в університеті з 05.08.1991 року по 10.05.1995 року до Уповноваженого структурного підрозділу силових міністерств і відомств, на який покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії документів в позовній заяві не зазначено, а тому відповідач діяв при призначенні пенсії правомірно та право позивача не порушував.

З такими підставами для відмови у задоволенні позову не можна погодитися.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 № 3-1 (далі по тексту - Порядок №3-1) регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян".

Відповідно до Порядку 3-1 призначення (перерахунки) пенсій органами Пенсійного фонду України здійснюються на підставі документів, які надаються уповноваженими структурними підрозділами силових міністерств і відомств, на які покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії документів.

Як встановлено судами, позивач звертався із відповідними заявами до ГУПФУ в Харківській області після призначення пенсії для зарахування відповідного періоду навчання до вислуги років, на що йому було відмовлено у цьому. В даному випадку саме дії ГУПФУ в Харківській області мало вплив на визначення періоду який підлягає до зарахуванню для призначення пенсії, а не дії Уповноваженого структурного підрозділу силових міністерств і відомств УП охорони в Харківській області, який не здійснює призначення пенсії.

Саме відмова відповідача у зарахуванню періоду навчання відповідно до ст..17 Закону №2262 стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду. В межах справи спірним питанням та оцінці підлягало наявність або відсутність права позивача відповідно до ст..17 Закону №2262 на зарахування періоду навчання до вислуги років, а не достатність документів, що підтверджує такий стаж які спрямовуються до органів пенсійного фонду.

Питання зарахування певного періоду навчання до вислуги років, що має вплив на визначення розміру виплати пенсії перебуває у межах компетенції органів призначення (перерахунку) пенсій, та може відбуватися і після такого призначення пенсії. В даному випадку незарахування певного спірного періоду навчання обумовлено, не наданням або наданням не у повному обсязі пакету документів з боку ГУНП в Харківській області, що підтверджує такий період, як факт (в межах справи цей період навчання не є спірним), а обумовлено саме відсутністю права на таке зарахування.

Надання невірної правової оцінки фактичним обставинам справи, призвело суд першої інстанції до хибних висновків для відмови у задоволенні позову з наведених цим судом мотивів та підстав. Тобто, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог по суті, але ж за помилкових правових висновків підстав такої відмови.

Враховуючи наведене, колегія суддів, з урахуванням приписів ст.317 КАС України дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, а саме зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, як підстав у відмові задоволення позову з наведених вище судом апеляційної інстанції підстав. У іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. ч.6 ст.12, 23, 31, 33, 90, 257, 263, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Мотивувальну частину рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року по справі № 644/2470/18 - змінити з підстав наведених судом апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення суду Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року по справі № 644/2470/18

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню, а у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, постанова може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)М.М. ЯковенкоСудді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц М.І. Старосуд