Постанова № 76690516, 25.09.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2018р. справа № 905/887/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3секретар ОСОБА_4М від позивача: ОСОБА_5, адвокат, посвідчення №1591 від 04.01.2017р.від відповідача 1: від відповідача 2: від третьої особи:не з»явився не з»явився не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат” м.Кам’янське, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Донецької області від03.07.2018р. (повний текст рішення складено та підписано 13.07.2018р. у м. Харкові)по справі за позовом№905/887/18 (суддя Ніколаєва Л.В.) Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат” м.Кам”янське, Дніпропетровська областьдо відповідача 1 до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Таффі Плюс», м.Маріуполь, Донецька область Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейто Люкс», м.Київпро за зустрічним позовом до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом провизнання недійсним договором Товариства з обмеженою відповідальністю «Таффі Плюс», м.Маріуполь, Донецька область Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат” м.Кам’янське, Дніпропетровська область Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейто Люкс», м.Київ стягнення 1 233 574 088,56 грн. В С Т А Н О В И В:

15.05.2018р. Публічне акціонерне товариство “Дніпровський металургійний комбінат” м.Кам’янське, Дніпропетровська область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таффі Плюс», м. Маріуполь, Донецька область, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейто Люкс», м. Київ про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №ДЛ-18-05-04 від 04.05.2018р. (т.1 а.с. 3-10).

В обґрунтування позовних вимог ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” посилається на те, що договір про відступлення права вимоги є удаваним правочином, оскільки зі змісту спірного договору вбачається фактичне укладення договору факторингу, оскільки “Таффі плюс” не є фінансовою та не має права надавати фінансові послуги.

Справа №905/887/18 була розглянута за правилами загального позовного провадження згідно ухвали господарського суд Донецької області від 21.05.2018р. (т.1, а.с.1).

25.05.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Таффі Плюс», м.Маріуполь, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат” м.Кам’янське, Дніпропетровська область про стягнення заборгованості в розмірі 1 028 413 099,35 грн. та штрафу в розмірі 205 160 989, 21 грн. за договором про відступлення права вимоги №ДЛ-18-05-04 від 04.05.2018р.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ “Таффі плюс” посилається на неналежне виконання ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” грошового зобов’язання зі сплати винагороди за договором про переведення боргу (заміни сторони у зобов’язанні) № ДЛ-18-04-23 від 23.04.2018р., право вимоги виконання якого відступлено ТОВ “Таффі плюс” на підставі договору про відступлення права вимоги № ДЛ-18-05-04 від 04.05.2018р. (т.1 а.с. 55-64 .)

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.05.2018р. зустрічну позовну заяву об’єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №905/887/18, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Дейто Люкс», м. Київ. (т.1 а.с. 52-53).

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.07.2018р. у справі №905/887/18 у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено, зустрічні позовні вимоги задоволені в повному обсязі, стягнуто з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» на користь ТОВ «Таффі Плюс» заборгованість з розмірі 1 028 413 099 грн. 35 коп., штраф в розмірі 205 160 989 грн. 21 коп. та судовий збір в розмірі 616 700 грн. (т.1, а.с.197-202).

Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання позивача за первісним позовом на удаваність укладеного між сторонами договору про відступлення права вимоги №ДЛ-18-05-04 від 04.05.2018р. є необґрунтованими та неправомірними вимогами, оскільки судом досліджено зміст вказаного договору та встановлено, що він є оплатним договором про відступлення права вимоги, а не договором факторингу, оскільки жодна зі сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату.

До того ж суд зазначає, що заміна кредитора в зобов’язанні не впливає на права та законні інтереси ПАТ «Дніпропетровський металургійний комбінат», оскільки заміна кредитора з ТОВ «Дейто Люкс» на ТОВ «Таффі Плюс» не тягне за собою збільшення вимог ТОВ «Таффі Плюс» до ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», також оспорюваний договір було укладено за попередньої згоди всіх сторін в зобов’язанні.

Щодо зустрічного позову, суд задовольняючи даний позов вказує про те, що за договором №ДЛ-18-05-04 від 04.05.2018р. відступлення права вимоги здійснено в порядку ст. ст. 512-514, 516, 517 ЦК України, та за письмовою згодою ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат».

Тому, виходячи з того, що відповідачем за зустрічним позовом не було сплачено суми заборгованості в розмірі 1 233 574 088, 56 грн. на користь ТОВ «Дейто Люкс» та ТОВ «Таффі Плюс», суд першої інстанції дійшов висновку про її стягнення.

Позивач, Публічне акціонерне товариство “Дніпровський металургійний комбінат” м.Кам”янське, Дніпропетровська область не погодився із прийнятим судовим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що рішення першої інстанції є необґрунтованим, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с. 4-13).

Щодо первісних позовних вимог, апелянт вважає, що при укладенні спірного договору відповідачами було допущено порушення приписів ст. ст. 203, 215, 227, 1077, 1079 ЦК України, оскільки спірний договір фактично є договором факторингу, а відтак не дотримано суб’єктного складу даного правочину.

Апелянт посилається на ст. 1079 ЦК України та вважає, та договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Таким чином, скаржник відмежовує договір факторингу від інших подібних договорів, зокрема, договору цесії.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції припустився помилки, встановивши, що оскаржуваний договір є договором цесії, та невірно застосував положення ст. 1077 ЦК України, не давши належну оцінку умовам спірного договору та помилково не застосував положення ст. 512 ЦК України, оскільки договір цесії не може бути оплатним.

Також судом не прийнято до уваги, що при укладенні спірного правочину недотримано суб’єктного складу, що у відповідності до ст. 215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним.

Крім того, апелянт зазначає, що ТОВ “Таффі плюс” не є фінансовою установою у відповідності до ЗУ “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та не має права надавати фінансові послуги, а також апелянт посилається на п.6 розділу І Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №41 від 28.08.2003р., зареєстрованого Міністерством юстиції 11.09.2003р. №797/8118, згідно з яким юридична особа набуває статусу фінансової установи з дати внесення відповідного запису до Реєстру для набуття юридичною особою статусу фінансової установи є дата прийняття Нацкомфінпослуг рішення про внесення фінансової установи до реєстру, проте зі змісту відомостей, які містяться щодо відповідача 1 він не надає фінансові послуги.

Скаржник зауважує, що укладений між сторонами договір є договором факторингу, та відповідно спірні правовідносини повинні регулюватися нормами права саме для договору факторингу.

Щодо задоволення зустрічних позовних вимог, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов висновку, що укладений договір про відступлення права вимоги №ДЛ-18-05-04 від 04.05.2018р. не є договором факторингу та судом не прийнято до уваги положення ст.216 ЦК України, у відповідності до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків.

Апелянт також зазначає, що суд помилково стягнув на користь ТОВ «Таффі Плюс» з апелянта грошові кошти, оскільки таке стягнення відбувалось за недійсним правочином.

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями, сформовано наступний склад колегії: головуючий суддя Радіонова О.О., Попков Д.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.08.2018р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат” м.Кам”янське, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2018р. у справі №905/887/18 (т.2 а.с.2).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2018 року справу №905/887/18 було призначено до розгляду на 25.09.2018 року о 09:30 год. (т.2 а.с.67-68).

20.08.2018р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю «Таффі Плюс», в якому останній зауважує, що договір відступлення прав вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов’язок нового кредитора надати первісному кредитору певне майнове відшкодування. В такому випадку на відносини цесії поширюється дія статті 656 ЦК України, якою передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Відповідач 1 також зазначає, що укладений між ним та відповідачем 2 договір не є договором факторингу, оскільки за зазначеним договором жодна зі сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони.

Щодо задоволення зустрічного позову ТОВ «Таффі Плюс» до ПАТ «ДМК», в цій частині рішення суду є законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін, розгляд апеляційної скарги провести без участі представника ТОВ «Таффі Плюс».

Вказаний відзив судом апеляційної інстанції розглянутий, прийняти до уваги та залучений до матеріалів справи (т.2 а.с.33-44).

20.08.2018р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейто Люкс», в якому останній зауважує, що між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено оплатний договір відступлення права вимоги, що відповідає вимогам ст. 512, ч.ч. 1, 5 ст. 626, ст. 638, ч. 3 ст. 656 ЦК України, оскільки діюче законодавство визначає, що відступлення прав вимоги може бути оплатним.

Відповідач 2 вважає, що при укладенні спірного договору не було порушено прав позивача ПАТ «ДМК», оскільки об’єм його зобов’язань не змінився, а відбулася лише заміна кредитора у зобов’язанні.

Щодо задоволення зустрічного позову, відповідач 2 вважає, що даний позов задоволено на законних підставах, у зв’язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін, розгляд апеляційної скарги провести без участі представника ТОВ «Дейто Люкс».

Вказаний відзив судом апеляційної інстанції розглянутий, прийняти до уваги та залучений до матеріалів справи (т.2, а.с.54-57).

Апелянт у судове засідання з’явився, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити.

Відповідач 1 та відповідач 2 (він же третя особа за зустрічним позовом) у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, просили розглянути справу без участі їх представників.

Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, керуючись ч.12 ст. 270 ГПК України, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов’язковою.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши апелянта, розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство “Дніпровський металургійний комбінат” м.Кам’янське, Дніпропетровська область (код ЄДРПОУ 05393043) є юридичною особою, що підтверджується випискою з ЄДР та Статутом (т.1 а.с. 25-39).

Відповідач 1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Таффі Плюс», м.Маріуполь, Донецька область (код ЄДРПОУ 41838920) є юридичною особою, що підтверджується Витягом з ЄДР (т.1, а.с. 40-42).

Відповідач 2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дейто Люкс» м. Київ (він же третя особа за зустрічним позовом) (код ЄДРПОУ 41839091) є юридичною особою, що підтверджується Витягом з ЄДР (т.1, а.с. 43-45).

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2017р. у справі №905/1947/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг”, Донецька область, м. Маріуполь, до Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат”, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, Приватного акціонерного товариства “Донецьккокс”, Донецька область, м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості за Договором про відступлення права вимоги № 1/020817/17-0539-01 від 02.08.2017р. задоволені. Стягнуто з ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” на користь ТОВ “Метінвест Холдинг” заборгованість за договором про відступлення права вимоги № 1/020817/17-0539-01 від 02.08.2017р. у розмірі 242 970 238,46 дол. США, що відповідно до курсу НБУ станом на 19.08.2017р. становить 6193 408 809,41 грн., штраф у розмірі 121 485 119,23 дол. США, що відповідно до курсу НБУ станом на 19.08.2017р. становить 3 096 704 404,71 грн., три проценти річних у сумі 2 036 189,20 грн., судовий збір у розмірі 238 600 грн. Стягнуто з ПрАТ “Донецьккокс” на користь ТОВ “Метінвест Холдинг” три проценти річних у сумі 10 000 грн., судовий збір у розмірі 1 600 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2018р. по справі №905/1947/17 вказане рішення залишено без змін.

23.04.2018р. між ТОВ “Метінвест Холдинг” (кредитор), ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” (первісний боржник) та ТОВ “Дейто Люкс” (новий боржник) укладено договір про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) № ДЛ-18-04-23 (т.1 а.с. 71-73).

Відповідно до п.1.1 договору первісний боржник переводить борг за договором відступлення права вимоги № 1/020817/17-0539-02 від 02.08.2017р., що укладений між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе зобов’язання первісного боржника за договором відступлення права вимоги № 1/020817/17-0539-02 від 02.08.2017р. (основний договір) в розмірі 1 032 234 801,57 грн., що складається з частини суми штрафу виходячи із загального розміру штрафу 3 096 704 404,71 грн., що стягнута з первісного боржника рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2017р. у справі № 905/1947/17, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2018р.

Кредитор надає повну та безвідкличну згоду на переведення боргу та зобов’язується прийняти виконання зобов’язань від нового кредитора (п. 1.3. договору про переведення боргу).

Кредитор і первісний боржник підтверджують (гарантують) новому боржнику дійсність переведених за цим договором зобов’язань. (п. 1.4. договору про переведення боргу).

Моментом переходу (переведення) боргу від первісного боржника до нового боржника є дата підписання сторонами цього договору (п. 1.5 договору про переведення боргу).

Відповідно до п.1.6 зобов’язання первісного боржника перед кредитором по сплаті штрафу у розмірі 3 096 704 404,71 грн., що стягнута з первісного боржника за рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2017р. у справі № 905/1947/17 (залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2018р.) у частині штрафу у розмірі 1 032 234 801,57 грн., вважаються припиненими з дати підписання сторонами цього договору.

За переведення боргу первісний боржник сплачує новому боржнику винагороду у розмірі 1 032 234 801,57 грн. Первісний боржник та новий боржник погодили еквівалент винагороди нового боржника в іноземній валюті, а саме в доларах США. Еквівалент винагороди нового боржника в доларах США на дату підписання цього договору складає 39 430 699,85 дол. США за офіційним курсом Національного банку України на 23.04.2018р. (2617,8455 грн. за 100 доларів). Первісний боржник та новий боржник визначають, що грошове зобов’язання первісного боржника перед новим боржником як еквівалент 39 430 699,85 дол. США (п. 2.1. договору про переведення боргу).

Первісний боржник зобов’язаний оплатити новому боржнику еквівалент грошового зобов'язання (винагороди) в доларах США протягом 2 днів з моменту вступу в силу цього договору. Сума винагороди, що підлягає сплаті у гривнях, визначається первісним боржником за офіційним курсом доларів США, який встановлений Національним банком України на день здійснення платежу (п.2.2. договору про переведення боргу).

У разі несвоєчасного виконання своїх зобов’язань за п. 2.1.-2.2 цього договору первісний боржник зобов’язаний сплатити новому боржнику штраф в розмірі 20% річних від суми невиконаного грошового зобов’язання (еквівалент винагороди в доларах США на дату підписання цього договору), що становить еквівалент 7 866 139,97 дол. США. Первісний боржник зобов’язаний самостійно сплатити штраф новому боржнику в день виникнення обставин несвоєчасного виконання грошового зобов’язання первісного боржника за п. 2.1.-2.2 цього договору. Сума штрафу, що підлягає сплаті у гривнях, визначається первісним боржником за офіційним курсом доларів США, який встановлений Національним банком на день здійснення платежу. (п. 4.3. договору про переведення боргу).

Новий боржник має право передавати третім особам повністю або частково свої права та обов’язки за цим договором без попередньої згоди інших сторін (п. 6.4. договору про переведення боргу).

Цей договір вважається укладеним, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін і діє до завершення виконання сторонами зобов'язань за ним (п. 5.1. договору про переведення боргу).

Договір про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) підписаний ТОВ “Метінвест Холдинг”, ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” та ТОВ “ОСОБА_2 люкс” та засвідчений печатками підприємств.

Згідно акту прийому-передачі від 24.04.2018р. первісний боржник передав новому боржнику всі оригінали та/або належним чином завірені копії документів за договором про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) № ДЛ-18-04-23 від 23.04.2018р., що підтверджують право вимоги кредитора (ТОВ “Метінвест Холдинг”) за договором, що існують на дату укладення договору, а також права, що можуть виникнути в подальшому, включаючи право вимоги виконання зобов’язань за договором на суму 1 032 234 801,57 грн. (т.1 а.с. 74).

Листом від 03.05.2018р. №01/271 ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (боржник) надає ТОВ «Дейто Люкс» (в подальшому «кредитор») згоду на укладення Договору про відступлення права вимоги між кредитором ТОВ «Таффі Плюс» (в подальшому «новий кредитор»), відповідно до умов якого новому кредитору від кредитора будуть передані всі права вимоги до боржника за договором про переведення боргу (заміни сторони в зобов’язанні) №ДЛ-18-04-23 від 23.04.2018р. (т.1 а.с. 75).

04.05.2018р. між ТОВ “ОСОБА_2 люкс” (кредитор) та ТОВ “Таффі плюс” (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №ДЛ-18-05-04, який направлений на регламентацію цивільних правовідносин, які виникають щодо відступлення в порядку та на умовах, визначених даним договором та діючим в Україні законодавством, кредитором новому кредитору всіх прав вимоги до ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” (боржник) по договору про переведення боргу (заміни сторони у зобов’язанні) №ДЛ-18-04-23 від 23.04.2018р. (первісний договір), укладеного між ТОВ “Метінвест Холдинг”, кредитором та боржником, зі всіма змінами та доповненнями чи у зв’язку з ними (п. 1 договору про відступлення права вимоги) (т.1 а.с. 76-78).

За даним договором кредитор передає (відступає) новому кредитору всі права вимоги, існуючі на дату договору або які можуть виникнути в майбутньому у кредитора до боржника по первісному договору або у зв’язку з ним, та всі способи захисту прав, які доступні кредитору (далі - права вимоги) на загальну суму еквівалентну 47 296 839,82 дол. США, включаючи право вимоги виконання грошових зобов`язань по первісному договору на суму еквівалентну 39 430 699,85 дол. США, зі сплати винагороди передбаченої п.2.1 первісного договору, а також право вимоги грошових зобов`язань на суму еквівалентну 7 866 139,97 дол. США зі сплати штрафу, передбаченого п.4.3 первісного договору.

Підписанням даного договору сторони підтверджують, що вони ознайомлені і згодні з умовами первісного договору, за умовами якого боржник зобов`язаний сплатити кредитору еквівалент грошового зобов`язання (винагороду) в доларах протягом двох днів з моменту вступу в силу первісного договору. Сума, яка підлягає сплаті в гривні, визначається боржником по офіційному курсу долару США встановленому Національним банком України на день здійснення платежу (п. 2 договору про відступлення права вимоги).

Моментом переходу (відступлення) прав вимоги від кредитора до нового кредитора є дата підписання сторонами цього договору (п. 3 договору про відступлення права вимоги).

В якості оплати за права вимоги новий кредитор, за умови передачі кредитором оригіналів документів, передбачених п.5 даного договору (підписання сторонами акту приймання-передачі оригіналів документів) зобов`язується сплатити кредитору суму в розмірі 1 032 234 801,57 грн. протягом 2 (двох) робочих днів з моменту укладання даного договору. (п. 6 договору про відступлення права вимоги).

Даний договір вважається укладеним, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін і діє до закінчення сторонами зобов’язань по ньому (п.11 договору про відступлення права вимоги).

Договір про відступлення права вимоги підписаний ТОВ “ОСОБА_2 люкс” та ТОВ “Таффі плюс” та засвідчений печатками підприємств.

Згідно акту прийому-передачі від 07.05.2018р. кредитор передав новому кредитору всі оригінали та/або належним чином завірені копії документів по договору про відступлення права вимоги № ДЛ-18-05-04 від 04.05.2018р., що підтверджують право вимоги до ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” по договору про переведення боргу (заміни сторони в зобов’язанні) №ДЛ-18-04-23 від 23.04.2018р., укладеного між ТОВ “Метінвест Холдинг”, боржником та кредитором (первісний договір), які існували на дату договору або які можуть виникнути у майбутньому, включаючи право вимоги виконання грошових зобов’язань по первісному договору на загальну суму, еквівалентну 47 296 839,82 дол. США, в тому числі (включаючи) право вимоги виконання грошових зобов’язань по первісному договору на суму, еквівалентну 39 430 699,85 дол. США по сплаті винагороди, передбаченої п. 2.1 первісного договору, а також право вимоги виконання грошових зобов’язань на суму, еквівалентну 7 866 139,97 дол. США по сплаті штрафу, передбаченого п. 4.3. первісного договору. (т.1 а.с. 79).

Листом від 07.05.2018р. № б/н ТОВ “ОСОБА_2 люкс” повідомило ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” про укладення договору про відступлення права вимоги № ДЛ-18-05-04 від 04.05.2018р., а також про те, що ТОВ “ОСОБА_2 люкс” передано ТОВ “Таффі плюс” всі права вимоги ТОВ “ОСОБА_2 люкс” до ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” за договором про переведення боргу (заміни сторони у зобов’язанні) № ДЛ-18-04-23 від 23.04.2018р., які існували на дату договору та які можуть виникнути у майбутньому, або у зв’язку з ним, та всі способи захисту прав, які доступні кредитору, включаючи право вимоги виконання грошових зобов’язань на суму еквіваленту 39 430 699,85 дол. США по сплаті винагороди, передбаченої п. 2.1 договору про переведення боргу (заміни сторони у зобов’язанні) № ДЛ-18-04-23 від 23.04.2018р., а також право вимоги виконання грошових зобов’язань на суму еквіваленту 7 866 139,97 дол. США по сплаті штрафу, передбаченого п. 4.3 договору про переведення боргу (заміни сторони у зобов’язанні) № ДЛ-18-04-23 від 23.04.2018р., загальною сумою 47 296 839,82 дол. США. (т.1 а.с. 80).

08.05.2018р. ТОВ “Таффі плюс” звернулось до ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” з вимогою про виконання взятих на себе зобов'язань, передбачених п. п. 2.1, 4.3 договору про переведення боргу (заміни сторони у зобов’язанні) № ДЛ-18-04-23 від 23.04.2018р., шляхом сплати грошових коштів на поточний рахунок ТОВ “Таффі плюс” в сумі, еквівалентній 47 296 839,82 дол. США по сплаті винагороди та штрафу (т.1 а.с. 81).

Листом від 10.05.2018р. № 01/292 ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” повідомило ТОВ “Таффі плюс” про відсутність фінансової можливості перерахувати ТОВ “Таффі плюс” борг по договору про переведення боргу (заміни сторони у зобов’язанні) №ДЛ-18-04-23 від 23.04.2018р. (т. 1 а.с. 82).

Заслухавши апелянта, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для її задоволення немає, враховуючи наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші право чини ( ч.2 ст. 11 ЦК України).

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу ( ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. (ст. 204 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В даному спору, позивач, як заінтересована особа заперечує дійсність оспорюваного договору на підставах, встановлених законом.

Отже, відповідно до ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов’язанні допускається протягом усього часу існування зобов’язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Відповідно до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за ним передається новому кредиторові.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» посилається на фіктивність укладеного між сторонами договору про відступлення прав вимоги №ДЛ-18-04-23 від 23.04.2018р., та вважає його договором факторингу.

Разом з тим, відносини факторингу регулюються нормами глави 73 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Водночас щодо суб'єктного складу таких правовідносин у частині третій статті 1079 ЦК України зазначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг є фінансовою послугою. Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першої статті 1 вказаного Закону).

Разом з тим, законодавець визначив факторинг, як кредитну операцію, про що зазначено у ст. 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Отже договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів, та відповідно зазначена послуга передається фактором клієнту за плату, яка встановлюється в договорі, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору не може розцінюватися як плата за надану фінансову послугу.

Між договором факторингу та договором про відступлення права вимоги є одна спільна риса – вони базуються на заміні кредитора у зобов’язанні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/7038/17 від 31.01.2018 року.

Згідно п.6 договору вказано, що в якості оплати за права вимоги новий кредитор, за умови передачі кредитором оригіналів документів, передбачених п.5 даного договору (підписання сторонами акту приймання-передачі оригіналів документів) зобов`язується сплатити кредитору суму в розмірі 1 032 234 801,57 грн. протягом 2 (двох) робочих днів з моменту укладання даного договору.

Відповідно, договором про відступлення прав вимоги передбачено оплату за відступлення права вимоги, а не передання у розпорядження грошових коштів. Умовами такої оплати сторони погодили підписання акту приймання-передачі документів.

Суд апеляційної інстанції відхиляє твердження апелянта стосовно того, що суд першої інстанції не дослідив умови оспорюваного договору №ДЛ-18-05-04 від 04.05.2018р., оскільки господарський суд, дослідивши зміст даного договору, дійшов вірного висновку, що між сторонами укладено саме оплатний договір про відступлення права вимоги, а не договір факторингу, та відповідно, укладений договір не зачіпає законні права та інтереси ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», оскільки заміна сторони в зобов’язанні жодним чином не погіршує стан позивача, та відповідно оспорюваний договір було укладено за попередньої згоди з ПАТ «ДМК», що підтверджується листом від 03.05.2018р. №01/271, який наявний в матеріалах справи.

З умов оспорюваного договору вбачається, що предметом є саме відступлення права вимоги, а не фінансування новим кредитором ТОВ «Таффі Плюс» кредитора ТОВ «Дейто Люкс» від відступлення права вимоги, також не передбачено оплату кредитором у будь-який спосіб послуг нового кредитора за фінансування під відступлення права вимоги, а навпаки новий кредитор зобов’язаний сплатити кредитору обумовлену договором суму грошових коштів за відступлення прав вимоги.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір №ДЛ-18-05-04 від 04.05.2018р. не є удаваним правочином.

Щодо зустрічних позовних вимог суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що одним із правових наслідків порушення зобов’язань є, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ “Метінвест Холдинг”, ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат”, ТОВ “Дейто Люкс” було укладено договір про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) №ДЛ-18-04-23 від 23.04.2018р., та відповідно, відбулась заміна боржника у зобов’язанні – замінено ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” на ТОВ “Дейто Люкс” у зобов’язанні щодо сплати ТОВ “Метінвест Холдинг” стягнення у розмірі 1 032 234 801, 57 грн., що стягнута з ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2017р. у справі № 905/1947/17 (залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2017р. по справі №905/1947/17).

Згідно п. 1.2 договору у ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” виникло грошове зобов’язання перед ТОВ “ОСОБА_2 люкс” з оплати винагороди за переведення боргу у розмірі 1 032 234 801,57 грн. (з погодженим еквівалентом в іноземній валюті – 39 430 699,85 дол. США) протягом 2 днів з моменту вступу в силу цього договору.

При цьому, умовами договору також передбачена відповідальність за невиконання цього зобов’язання у вигляді сплати штрафу у розмірі 20 % від невиконаного грошового зобов’язання, що становить 7 866 139,97 дол. США. (п. 4.3. договору).

В подальшому, на підставі договору про відступлення права вимоги № ДЛ-18-05-04 від 04.05.2018р. ТОВ “ОСОБА_2 люкс” відступлено ТОВ “Таффі плюс” право вимоги до ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” по договору про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) № ДЛ-18-04-23 від 04.05.2018р. на загальну суму еквівалентну 47 296 839,82 дол. США, включаючи право вимоги виконання грошових зобов`язань зі сплати винагороди в розмірі 39 430 699,85 дол. США та штрафу в розмірі 7 866 139,97 дол. США.

Апелянт посилається на незастосування судом першої інстанції положень ст. 216 ЦК України, щодо наявності обставин визнання спірного договору недійсним та неправомірність стягнення 1 028 413 099, 35 грн. заборгованості, штрафу в розмірі 205 160 989, 21 грн. та судового збору в розмірі 616 700,00 грн., оскільки воно відбувалось на недійсним правочином.

Скаржник посилається на п. 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», зі змісту якого вбачається, що необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

Також в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на ст.ст. 72, 74, 76, 77, ч. 1 ст. 78, ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, та зазначає, що матеріли справи не містять розрахунку суми заборгованості.

Матеріалами справи підтверджується та апелянтом не спростовується, що оспорюваний договір №ДЛ-18-05-04 від 04.05.2018р. укладений відповідно до законодавства та скріплений печатками підприємств.

Укладенню вказаного договору передувала згода, яку ПАТ «ДМК» надав письмово листом від 03.05.2018р. №01/271, яка підписана генеральним директором ОСОБА_6 та скріплена печаткою товариства.

Також в матеріалах справи міститься відповідь на вимогу ТОВ «Таффі Плюс», в якій ПАТ «ДМК» визнає наявну заборгованість за договором про переведення боргу (заміни сторони в зобов’язанні) №ДЛ-18-04-23 від 23.04.2018р., проте через фінансову неспроможність не має змоги її погасити.

Господарським судом встановлено, що сума заборгованості ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” перед ТОВ “Таффі плюс”, з урахуванням курсової різниці станом на дату складання зустрічної позовної заяви 24.05.2018р., складає 1 233 574 088,56 грн.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Листом від 10.05.2018р. №01/292 ПАТ «ДМК» визнало заборгованість в суми 47 296 839,82 дол. США.

Відповідно, 47 296 839,82 дол. США х 26,081533 курс НБУ (встановлений станом на 24.05.2018р.), з яких сума винагороди в розмірі 1 028 413 099,35 грн. (39 430 699,85 дол. США х 26,081533 курс НБУ встановлений станом на 24.05.2018р.) + сума штрафу в розмірі 205 160 989,21 грн. (7 866 139,97 дол. США х 26,081533 курс НБУ, встановлений станом на 24.05.2018р), тобто розрахунок є правильним та арифметично вірним.

Також судом першої інстанції встановлено, що на час розгляду справи ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» не здійснено оплату винагороди ні на користь ТОВ «Таффі Плюс» ні на користь ТОВ «Дейто Люкс», відповідно є правові підстави для задоволення зустрічного позову про стягнення суми заборгованості та суми штрафу.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2018р. у справі №905/887/18 повинно бути залишено без змін.

Витрати по сплаті судового збору розподіляються відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат” м. Кам”янське, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2018 року у справі №905/887/18 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2018 року у справі №905/887/18 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Донецький апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 25.09.2018 р.

Головуючий О.О. Радіонова

Судді Д.О. Попков

ОСОБА_3

Надр. 4 прим:1 –у справу; 1–позивачу;1 –відповідачу; 1- третій особі 1–ГС Донецької обл.