Постанова № 76690176, 25.09.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2018 р. Справа № 917/80/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача – адвокат ОСОБА_1, свідоцтво від 26.09.2003 року №370; посвідчення №370 від 16.09.2017 року; довіреність б/н від 19.02.2018 року;

відповідача – не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава, Полтавська область (вх. №1520П/1-18)

на рішення господарського суду Полтавської області від 30.05.2018р. у справі №917/80/18, ухвалене в приміщенні господарського суду Полтавської області (суддя Кульбако М.М.), повний текст рішення складено 07.06.2018р.

за позовом Селянського фермерського господарства "Відродження", Гребінківський район, Полтавська область

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава, Полтавська область

про визнання поновленим договору оренди,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.05.2018р. у справі №917/80/18 позов задоволено повністю; визнано поновленим між Селянським фермерським господарством "Відродження" та Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області договір оренди земельної ділянки від 30 серпня 2007 року щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 50 га, кадастровий номер земельної ділянки 5320882100:00:002:0800, що знаходиться за межами населених пунктів Кулажинської сільської ради Гребінківського району Полтавської області,

укладений між Селянським фермерським господарством "Відродження" та Гребінківською районною державною адміністрацією Полтавської області, який зареєстровано 13.11.2007 року у Гребінківському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.11.2007за №040755400111, на той самий строк і на тих самих умовах (строком на 10 років та орендної плати 200 грн. за 1 га всього 10000 грн. в рік), шляхом укладення Додаткової угоди до Договору оренди землі від 30 серпня 2007 року в редакції, викладеній у Додатковій угоді до Договору; стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь Селянського фермерського господарства "Відродження" 1762 грн. витрат по сплаті судового збору.

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 30.05.2018р. у справі №917/80/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про таке.

Договір оренди землі не може бути пролонгований, оскільки не було досягнуто згоди щодо істотних умов викладених в проекті додаткової угоди, а саме строк і орендна плата, на підставі якої позивачу було поновлено договір оренди земельної ділянки.

Відповідачем не було отримано жодних документів які було запропоновано надати позивачу листом від 16.11.2017 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413, Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в оренду повинні передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду за наявності агрохімічного паспорту земельної ділянки, відмовляти у поновленні договору оренди земельної ділянки у разі погіршення орендарем її корисних властивостей.

Втім, на момент розгляду справи в місцевому господарському суді матеріали справи не містили агрохімічного паспорту поля на вказану земельну ділянку.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2018 року суддею – доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Терещенко О.І., судді Сіверіна В.І., судді Слободіна М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 року поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; позивачу встановлено строк до 13.08.2018 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на 16.08.2018 року; зупинено дію рішення господарського суду Полтавської області від 30.05.2018р. у справі до розгляду апеляційної скарги.

15.08.2018 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№6374), який долучений до матеріалів справи.

Позивач в обґрунтування своєї правової позиції вказує на те, що він неодноразово до спливу терміну дії договору оренди землі повідомляв відповідача про намір продовжити договірні відносини, після 13.11.2017 року – закінчення строку дії договору оренди землі, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою та у місячний строк після закінчення строку дії договору орендодавцем не було письмово повідомлено про заперечення у поновленні договору.

А отже, позивач є добросовісним користувачем спірної земельної ділянки і після закінчення строку дії договору продовжує користуватися цією земельною ділянкою та належним чином виконує свої обов’язки орендаря, використовує земельну ділянку лише за призначенням у власних інтересах, за що сплачує відповідну орендну плату і продовжує виконувати всі обов’язки за договором.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 року оголошено перерву у розгляді справи до 18.09.2018 року.

21.08.2018 року на адресу суду від апелянта надійшли додаткові пояснення (вх.№6517), в яких останній з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у справі №922/888/17 від 07.03.2018 року зазначає про те, що сам лише факт спливу місячного строку за відсутністю заперечення орендодавця в поновленні договору оренди, разом з іншими підставами, вказаними в ч. 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» не може свідчити про автоматичне поновлення договору оренди землі за наявності триваючої процедури погодження сторонами змін істотних умов договору оренди.

А отже, на думку апелянта, між позивачем та відповідачем проходила договірна процедура, а тому, застосовувати частину 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» при вирішенні даного спору є неможливим.

04.09.2018 року на адресу суду від позивача надійшли пояснення (вх.№6851), в яких останній вказує на те, що поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений нормами частин 6-10 Закону України «Про оренду землі» спосіб вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин, а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов’язків.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 року оголошено перерву у розгляді справи до 25.09.2018 року.

25.09.2018 року на адресу суду, електронною поштою від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника (вх.№1271), яке долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 25.09.2018 року представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання 25.09.2018 року не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було оголошено перерву у розгляді справи в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Крім того, вказану ухвалу суду від 18.09.2018 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Разом з тим, як вже було зазначено вище, відповідач просив справу розглядати за його відсутність.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

30 серпня 2007 року між СФГ “Відродження” (позивач) та Гребінківською районною державною адміністрацією Полтавської області (відповідач) було укладено договір оренди землі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що знаходиться за межами населених пунктів Кулажинської сільської ради, загальною площею 50 га, кадастровий номер 5320882100:00:002:0800, який зареєстровано в Гребінківському РВ Полтавської РФ “Центр ДЗК”, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис від 13.11.2007 року за №040755400111.

Відповідно до п. 8 договору оренди землі останній укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

26 квітня 2017 року СФГ “Відродження”, з метою поновлення договору оренди землі звернулося до Головного управлінню Держгеокадастру у Полтавській області з пропозицією змінити умови договору, а саме: продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки до 31.12.2021 року (строком на сім років) із збільшенням орендної плати до 12% нормативно грошової оцінки.

15.05.2017 року за вих. № 27-16-0.3-3460/2-17 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надало відповідь, в якій запропоновано внести зміни до договору в частині, що стосується строку його дії - 7 років та орендної плати - 12%.

Також, запропоновано провести нормативно - грошову оцінку земельної ділянки та розробити агрохімічний паспорт поля та надати витяг з ДЗК про земельну ділянку та правовстановлюючі документи юридичної особи.

02.06.2017 року позивач повторно звернувся до відповідача з листом в якому просив письмово повідомити чи прийнята пропозиція про внесення змін до договору.

26.06.2017 року за вих. № 27-16-0.3-4675/2-17 Головним управління Держгеокадастру у Полтавській області було надано відповідь, в якій вказано що поновлення договору є передчасним, тому пропонує звернутись з клопотанням про внесення змін до договору в частині збільшення орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки до закінчення строку дії договору оренди землі.

12.08.2017 року позивачем направлено на адресу відповідача клопотання про поновлення договору з двома примірниками проекту додаткової угоди та копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

На виконання пропозицій викладених управлінням в листі від 15.05.2017 року, позивачем 17.08.2017 року направлено на адресу відповідача копії агрохімічного паспорту поля, статуту, виписку з ЄДР та ін.

06.09.2017 року відповідач повідомив, що направлені документи прийняті до уваги.

Листом від 06.09.2017 року відповідачу запропоновано позивачу провести нормативно грошову оцінку земельної ділянки.

Рішенням Гребінківської районної ради від 20.10.2017 року затверджено технічну документацію з нормативно грошової оцінки земельної ділянки площею 50 га (рілля), кадастровий номер 5320882100:00:002:0800.

Листом від 24.10.2017 року відповідачу направлено два примірники проекту додаткової угоди та копію технічної документації.

16.11.2017 року за вих. № 27-16-0.332-8939/2-17 відповідачем надано відповідь та запропоновано додатково подати матеріали агрохімічної паспортизації земельної ділянки станом на час передачі її в користування, а також в 2012 та в 2017 роках.

Також, вказано, що термін дії раніше поданого Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку збігає 10.11.2017 року, що необхідно врахувати та вжити відповідних заходів.

19.01.2018 року відповідачу направлено завірену копію договору оренди від 30.08.2017 року; два примірники проекту додаткової угоди; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 5320882100:00:002:0800 від 16.01.2018 року.

Так, позивач, вважаючи свої права порушеними звернувся до господарського суду Полтавської області з відповідним позовом, в якому просив визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 30 серпня 2007 року, щодо земельної ділянки площею 50 га, кадастровий номер 5320882100:00:002:0800, що знаходиться за межами населених пунктів Кулажинської сільської ради Гребінківського району, на той самий строк і на тих самих умовах (строком на 10 років та орендної плати 200 грн. за 1 га ) шляхом укладення додаткової угоди.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначав, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області без відповідних правових підстав затягує проведення процедури поновлення договору оренди землі передбаченої статтею 33 Закону України “Про оренду землі”.

30.05.2018 року господарським судом Полтавської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У відповідності до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (п. 5 ст. 126 ЗК України).

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно з частинами 1, 8 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Отже, спеціальним законом, який регулює відносини щодо найму (оренди) землі, є Закон України "Про оренду землі".

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Згідно з ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У відповідності до ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Згідно з ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У відповідності до статті 33 Закону України “Про оренду землі” по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі може бути реалізоване шляхом двох окремих правових підстав: перша наведена у частинах 1-5 статті 33 Закону України “Про оренду землі”, друга – у частині 6 вказаної статті.

За змістом частин 1- 5 статті 33 Закону України “Про оренду землі”, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Правова конструкція, передбачена частинами 1-5 статті 33 Закону України “Про оренду землі” узгоджується з положеннями статті 777 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальний принцип реалізації переважного права наймача на продовження договору найму на новий строк.

За змістом вказаної статті ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Отже, частини 1-5 статті 33 Закону України “Про оренду землі” передбачають, що орендар ініціює питання поновлення договору оренди землі на новий строк шляхом направлення орендодавцю листа-повідомлення та проекту додаткової угоди.

Отримавши зазначений лист-повідомлення та проект додаткової угоди, орендодавець вчиняє ряд юридично значимих дій, а саме: (а) перевіряє його на відповідність вимогам закону, (б) узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, (в) приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), (г) укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Таким чином, якщо орендар, маючи на меті реалізацію свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, ініціював перед орендодавцем питання про таке поновлення, скориставшись правовим механізмом, встановленим частинами 1-5 статті 33 Закону України “Про оренду землі”, то частина 6 вказаної статті не може бути застосована до таких правовідносин, оскільки: не передбачає звернення орендаря до орендодавця; переговори сторін щодо зміни (за необхідності) істотних умов не проводяться.

Виходячи з того, що в частинах 1-5 та частині 6 статті 33 Закону України “Про оренду землі” містяться дві окремі правові підстави реалізації орендарем свого переважного права на поновлення договору оренди землі, вони не можуть бути застосовані одночасно, оскільки є різними за своєю правовою природою, механізмом застосування та правовими наслідками.

Колегія суддів зазначає про те, що сам лише факт спливу місячного строку за відсутністю заперечення орендодавця в поновленні договору оренди, разом з іншими підставами, вказаними в ч.6 статті 33 Закону України “Про оренду землі”, не може свідчити про автоматичне поновлення договору оренди землі за наявності триваючої процедури погодження сторонами змін істотних умов договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не належним чином виконав умови договору щодо надання відповідачу матеріалів агрохімічної паспортизації земельної ділянки станом на час передачі її в користування, а також в 2012 та в 2017 роках, у зв’язку з чим відповідач відмовив йому у поновленні договору на новий строк.

Отже, строк дії договору закінчився, позивач втратив переважне право на поновлення договору на новий строк і має повернути земельну ділянку до земель запасу державної власності.

Так, матеріалами справи встановлено, що позивачем було ініційовано механізм поновлення строку договору оренди, встановлений саме частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", внаслідок чого сторони дійшли згоди щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки в частині строку дії договору - на 7 років, та орендної плати – з 2 до 8 % від нормативної грошової оцінки, однак додаткову угоду укладено не було.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами статей 641 - 642 ЦК визначено порядок пропозиції до укладення договору (оферта) та її прийняття (акцепт). Так, пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. А відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Приписами ч. 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

А отже, відсутні правові підстави вважати, що у позивача виникло право на позов на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" з посиланням на те, що останній після закінчення терміну дії договору оренди землі продовжив користуватися земельною ділянкою за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

За умови реалізації правового механізму погодження істотних умов договору оренди, передбаченого частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", сама по собі обставина відсутності заперечень орендодавця проти укладення договору протягом місячного строку не є підставою для автоматичного продовження цього договору на попередніх умовах на новий строк. Наслідком реалізації вказаної процедури є або продовження договору у зв'язку з погодженням між сторонами його істотних умов (таких же або інших), або припинення переважного права орендаря внаслідок їх непогодження (частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

При цьому, у випадку не укладення з вини орендодавця додаткової угоди до договору на погоджених між сторонами умовах орендар має правові підстави для захисту свого права в суді але саме з підстав, передбачених частинами 1-5 статті 33 Закону У країни "Про оренду землі".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі №922/888/17.

Разом з тим, як вже зазначалось вище, відповідачем запропоновано позивачу додатково подати матеріали агрохімічної паспортизації земельної ділянки станом на час передачі її в користування, а також в 2012 та в 2017 роках.

Втім, вказаних документів позивачем надано не було.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що ведення агрохімічного паспорту поля земельної ділянки регулюється Порядком ведення агрохімічного паспорту поля земельної ділянки, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2017 року №536 (далі- Порядок №536).

Відповідно до п. 1.5 та 2.1 Порядку №536, завданням агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є визначення показників якісного стану ґрунту, їх зміни внаслідок господарської діяльності, а також умов для раціонального використання мінеральних, органічних добрив у господарствах всіх форм власності, збереження від забруднення, відтворення їх родючості. Агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років і є обов’язковою для всіх землевласників та землекористувачів, тобто, агрохімічний паспорт поля видається з метою державного контролю за зміною показників родючості, стану забруднення, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення.

Згідно п. в ч. 1 статті 6 Закону України «Про землеустрій», одним із принципів землеустрою є організації використання та охорони земель із врахуванням конкретних зональних умов, узгодженості екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства, які забезпечують високу економічну і соціальну ефективність виробництва, екологічну збалансованість і стабільність довкілля та агроландшафтів.

У відповідності до п. 3.2 та п. 3.5 Порядку №536, результати агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення використовуються при проведенні грошової (нормативної та експертної) оцінки земель, визначенні розмірів плати за землю, плануванні заходів щодо відтворення родючості ґрунтів та підвищення урожайності сільськогосподарських культур, коригуванні агротехнологій і сівозмін, проведенні еколого-агрохімічного районування (зонування) території, моніторингу земель та ґрунтів, визначенні сировинних зон для вирощування сільськогосподарської продукції для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування та придатності для ведення органічного землеробства, розробленні рекомендацій щодо раціонального та екологічно безпечного застосування агрохімікатів та в інших випадках, передбачених законодавством. Наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов'язковою при передачі земельних ділянок у власність, користування, наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, консервації та рекультивації земель і в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, нормами чинного законодавства України передбачено, що наявність агрохімічного паспорту земельної ділянки є обов'язковою при передачі земельних ділянок у власність та у користування.

А таким чином, висновок місцевого господарського суду про те, що дії відповідача свідчать про наявне зволікання щодо поновлення договору оренди землі, а позивачем виконано всі запропоновані відповідачем умови, є передчасним та таким, що спростовується матеріалами справи та наявними у справі доказами.

Разом з тим, необґрунтованим є висновок господарського суду першої інстанції про те, що орендар своєчасно (неодноразово) до спливу терміну дії договору оренди землі повідомив про наміри продовжити договірні взаємовідносини; після 13.11.2017 року останній продовжує платно та за цільовим призначенням користуватися земельною ділянкою (відсутня заборгованість по орендній платі за період дії договору); у місячний строк після закінчення строку дії договору орендодавцем не було письмово повідомлено (листом-повідомленням) про заперечення у поновленні договору є необґрунтованим, оскільки, як вже зазначалось вище, сам лише факт спливу місячного строку за відсутністю заперечення орендодавця в поновленні договору оренди, разом з іншими підставами, вказаними в ч.6 статті 33 Закону України “Про оренду землі”, не може свідчити про автоматичне поновлення договору оренди землі за наявності триваючої процедури погодження сторонами змін істотних умов договору оренди.

За таких обставин, підстави для визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 30 серпня 2007 року, щодо земельної ділянки площею 50 га, кадастровий номер 5320882100:00:002:0800, що знаходиться за межами населених пунктів Кулажинської сільської ради Гребінківського району, на той самий строк і на тих самих умовах (строком на 10 років та орендної плати 200 грн. за 1 га ) шляхом укладення додаткової угоди відсутні, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Питання справедливості розгляду не обов’язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв’язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити.

Отже, місцевий господарський суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та за умов невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 30.05.2018р. у справі №917/80/18 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.2 ст. 275, п.1, 3 ч.1 статті 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава, Полтавська область задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 30.05.2018р. у справі №917/80/18 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26. 09.2018 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.