Постанова № 76690154, 25.09.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2018 р. Справа № 922/577/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Ільїн О.В. , суддя Тихий П.В.

секретар судового засідання Бєлкіна О.М.

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1, дов.б/н від 04.06.2018 (у справі)

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Старовірівський птахокомплекс” (вх. №1501Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2018 у справі №922/577/18 (суддя Присяжнюк О.О., повний текст рішення складено 14.06.2018)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “Новаагро”, м. Харків

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Старовірівський птахокомплекс”, с. Старовірівка Шевченківського району Харківської області

про стягнення 717 895,94 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Сільськогосподарського ТОВ "Старовірівський птахокомплекс", та після зміни позовних вимог і їх подальшого збільшення (вх.№ 14913), яке було прийнято судом першої інстанції, просило стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Старовірівський птахокомплекс» суму попередньої оплати у розмірі 222 072,80 грн, суму штрафу у розмірі 249 425,00 грн, 28% річних у розмірі 467864,71 грн за договором поставки №2604ПФ від 26.04.2017. Розподілити судові витрати та покласти суму судового збору та інші судові витрати на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку Сільськогосподарського ТОВ "Старовірівський птахокомплекс" договору поставки №2604ПФ від 26.04.2017.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.06.2018 по справі №922/577/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з СТОВ “Старовірівський птахокомплекс” на користь ТОВ “Торговий будинок “Новаагро” - суму попередньої оплати за договором поставки №2604ПФ від 26.04.2017 у розмірі - 222 072,80 грн, суму штрафу у розмірі - 249 425,00 грн, 28 процентів річних у розмірі - 467 864,71 грн, а також судові витрати в сумі 14 090,44 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 9000,00 грн. Повернуто ТОВ “Торговий будинок “Новаагро” з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8024,25 грн, сплачений згідно платіжного доручення №271 від 05.03.2017, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи.

Не погодившись з даним рішенням місцевого господарського суду, відповідач СТОВ “Старовірівський птахокомплекс” звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на необґрунтованість рішення та на неповність встановлення обставин, які мають значення для справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2018 по справі №922/577/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що стягнення зі СТОВ «Старовірівський птахокомплекс» суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов’язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов’язань, а з інших підстав – повернення передоплати за непоставлений товар. За своєю суттю обов’язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не може розцінюватись як грошове зобов’язання у розумінні статті 625 ЦК України. Отже, на думку відповідача нарахування позивачем процентів річних у розмірі 467864,71 грн на суму попередньої оплати є неправомірним, оскільки зобов’язання СТОВ «Старовірівський птахокомплекс», як постачальника за договором, не є грошовим. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не було надано жодного доказу щодо стягнення суми судових витрат на правничу допомогу, оскільки до розрахунку таких витрат не додану ані договору про надання правової допомоги, ані ордеру, ані доказів, які б підтверджували оплату правових послуг спеціаліста.

24.07.2018 системою автоматизованого розподілу апеляційних скарг (справ) між суддями для розгляду справи №922/577/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А.; суддя Ільїн О.В.; суддя Тихий П.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Старовірівський птахокомплекс” та надано позивачу строк до 08.08.2018 для надання відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) копії цього відзиву та доданих до нього документів заявнику апеляційної скарги.

06.08.2018 на адресу Харківського апеляційного господарського суду від ТОВ “ТБ Новаагро” надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2018 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу – без задоволення. При цьому, позивач зазначає, що згідно із вимогами статей 693, 536 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов’язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Умовами додаткової угоди до договору сторони встановили 28% річних і ця вимога позивача щодо їх сплати є обґрунтованою. Крім того, позивач зазначає, що ним до суду першої інстанції було додано всі необхідні документи, на підтвердження стягнення суми судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу, а саме: договір про надання консультаційних послуг та додаткові угоди до нього, а також копія акту прийому-здачі наданих послуг і відповідне платіжне доручення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 розгляд апеляційної скарги призначено на 06.09.2018.

06.09.2018 на адресу Харківського апеляційного господарського суду шляхом електронної пошти було направлено клопотання від СТОВ “Старовірівський птахокомплекс” про зупинення провадження у справі №922/577/18 до набрання законної сили рішенням суду по справі №922/1350/18, яка знаходиться в провадженні господарського суду Харківської області, за позовною заявою СТОВ “Старовірівський птахокомплекс” до ТОВ “Торговий будинок “Новаагро” про визнання недійсним договору, оскільки після прийняття рішення суду по справі №922/1350/18 будуть встановлені обставини, що вплинуть на збирання та оцінку доказів у даній справі №922/577/18, зокрема, будуть встановлені факти, які матимуть преюдиційне вирішальне значення для правильного вирішення справи №922/577/18 і частині дійсності договору поставки товару №2604ПФ від 26.04.2017, і як наслідок доцільності стягнення коштів, які позивач просить стягнути.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 клопотання позивача про зупинення провадження у справі №922/577/18 залишено без задоволення та відкладено розгляд справи на 25.09.2018.

21.09.2018 на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшла заява від позивача ТОВ «Торговий будинок «Новаагро» з розрахунком суми судових витрат, які очікує понести позивач за правничу допомогу.

Представник відповідача не скористався наданим процесуальним правом на участь в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням частини першої та пункту 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки явка у судове засідання 25.09.2018 не визнавалася обов’язковою, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, а в матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог частин першої, другої та п’ятої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

26.04.2017 між «Старовірівський птахо комплекс» (постачальник, відповідач по справі) і ТОВ «Торговий будинок «Нова агро» (покупець, позивач по справі) було укладено договір поставки №2604ПФ, за умовами якого постачальник зобов’язався поставити, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити товар українського походження врожаю 2017 року, на умовах, зазначених в договорі.

На момент укладання договору, характеристики товару були наступні: кількість товару - 450,0 т за ціною однієї тони 9000,00 грн з ПДВ на загальну суму 4050000,00 грн (пункт 1.2).

В подальшому, сторони укладали до основного договору поставки відповідні додаткові угоди, якими змінювали умови пункту 1.2 договору.

Так, 25.09.2017 було укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої кількість товару (соняшника) склала 430,0 т за ціною: партія соняшника в кількості 200,0 т – 10000,00 грн за одну тону, партія соняшника в кількості 230,0 т – 9000,00 грн за одну тону.

На виконання додаткової угоди №1 постачальник здійснив поставку товару загальним обсягом – 163,78 т, що підтверджується видатковими накладними №25 від 29.09.2017 (кількість товару – 52,420 т), №26 від 02.10.2017 (кількість товару – 55,700 т), №27 від 03.10.2017 (кількість товару – 55,660 т).

04.10.2017 сторони по справі уклали додаткову угоду №2, відповідно до якої кількість товару (соняшника) склала 420,0 т за ціною: партія соняшника в кількості 300,0 т – 10000,00 грн за одну тону, партія соняшника в кількості 120,0 т – 9000,00 грн за тону.

На виконання додаткової угоди №2 постачальник здійснив поставку товару загальним обсягом – 138,7 т, що підтверджується видатковими накладними №28 від 04.10.2017 (кількість товару – 27,560 т), №29 від 05.10.2017 (кількість товару – 28,300 т), №30 від 06.10.2017 (кількість товару – 27.780 т), №31 від 07.10.2017 (кількість товару – 26,760 т), №32 від 10.10.2017 (кількість товару – 28,300 т).

04.10.2017 між сторонами по справі було укладено додаткову угоду №3, якою внесено зміни до пункту 1.4. договору, яким узгодили встановити строк поставки товару окремими партіями – до 07.10.2017 включно, а також до пункту 5.6., яким встановили, що відповідно до частини 3 статті 693, 536 ЦК України сторони встановили 28% процентів річних за користування грошовими коштами, що були сплачені у якості попередньої оплати, у разі порушення строку поставки товару за договором, що нараховуються на суму неповернутих грошових коштів від дня одержання цієї суми до дати фактичного виконання зобов’язання із повернення попередньої оплати.

Позивач, виконуючи умови договору, сплатив відповідачу грошові кошти в якості попередньої оплати в наступному порядку та сумі:

28.04.2017– 500000,00 грн (платіжне доручення №7131619932);

31.05.2017– 3 500 000, 00 грн (платіжне доручення №7131620270).

01.11.2017 сторони по справі дійшли згоди щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 85 415,20 грн., що відобразили у відповідній угоді і 10.11.2017 відповідач повернув частину попередньої оплати в сумі 100000,00 грн.

24.11.2017 сторони знову уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 182 696,00 грн.

27.11.2017 позивачем направив вимогу відповідачу про повернення попередньої оплати та сплату штрафних санкцій, а також вимогу кредитора (вх.211/4) щодо погашення боргу з повернення попередньої оплати та сплати штрафних санкцій і процентів, у відповідь на що 07.12.2017 відповідач частково сплатив суму штрафу у розмірі 100000,00 грн.

В цілому, протягом періоду з 28.12.2017 по 09.02.2018 відповідач повернув попередню оплату у сумі 265 000,00 гривень.

05.03.2017 позивач знову направив відповідачу вимогу кредитора (вих. 276/2) щодо погашення боргу з повернення попередньої оплати та сплати штрафних санкцій і процентів.

01.04.2018 сторони уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 120 016,00 грн.

В зв’язку з тим, що відповідач не поставив товар в строк, узгоджений сторонами у додатковій угоді №3 – до 07.10.2017 включно, чим порушив зобов’язання за договором, а в подальшому фактично відмовився від поставки товару, сторони дійшли згоди щодо повернення попередньої оплати.

Відповідальність за порушення постачальником строку поставки товару, передбачена пунктом 5.3. договору, згідно з яким постачальник зобов’язується повернути покупцю грошові кошти, які були отримані постачальником у якості передоплати до 15.09.2017 і сплатити покупцю штраф у твердій грошовій сумі, який становить 349 425,00 грн до 15.09.2017.

З огляду на те, що відповідач не виконав ані умов договору щодо поставки товару, ані не повернув позивачу сплачені за товар, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Слід зазначити, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції заперечував щодо стягнення з останнього штрафу, 28% річних, мотивуючи свої заперечення відсутністю обґрунтованої можливості здійснити нарахування вказаних штрафних санкцій на попередню оплату.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, зазначив, що в даному випадку відповідач отримавши як попередню оплату за договором грошові кошти в сумі 222072,80 грн, не надав доказів належного виконання свого зобов'язання щодо відповідної поставки товару в повному обсязі. В зв’язку з цим, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги щодо стягнення штрафу, і 28% річних на суму заборгованості, оскільки відповідні заходи були передбачені умовами підписаного між сторонами договору, а також не суперечать чинному законодавству.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно приписів статей 627 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, правовідносини сторін врегульовано договором №2604ПФ від 26.04.2017, який за своєю правовою природою є договором поставки та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до положень статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цій строк (термін).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, умовою застосування зазначеної статті є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Приписами ст. 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи положення вищенаведених норм та те, що умови договору відповідають діючому законодавству, а також той факт, що відповідач, отримавши як попередню оплату за договором грошові кошти в сумі 222072,80 грн, не надав доказів належного виконання свого зобов'язання щодо відповідної поставки товару в повному обсязі, суд першої інстанції визнав законною та обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення суми попередньої оплати з підприємства відповідача у розмірі 222 072,80 грн і з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Також позивачем було нараховано підприємству відповідача суму штрафу в зв'язку з неналежним виконанням останнім своїх зобов'язань, у розмірі 249425,0 грн.

Як вже зазначалось, сторони по справі, підписуючи спірний договір поставки, погодили також відповідальність за порушення постачальником строку поставки товару, що вказаний у п.1.4. даного договору, зокрема, він зобов'язується повернути покупцю грошові кошти, які були отримані постачальником у якості передплати, до 15.09.2017 і сплатити покупцю штраф у твердій грошовій сумі, який становить 349425,00 грн (п. 5.3).

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Таким чином, позивачем цілком обґрунтовано заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 249425,0 грн, з урахуванням часткової оплату відповідачем в сумі 100 000,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 28% річних в сумі 467864,71 грн, то колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, у п. 7.7 договору сторони по справі визначились щодо лінії поведінки у разі не досягнення згоди ціни товару до 31.07.2017 згідно п.1.6. В такому випадку постачальник має право в односторонньому порядку відмовитись від виконання обов'язку щодо поставки товару і при цьому до 01.08.2017 повернути покупцю попередню оплату за товар в сумі згідно з п.2.2., крім того постачальник зобов'язується в якості відсотків за користування чужими грошовими коштами сплатити 28% річних від перерахованої в якості попередньої оплати за договором грошової суми за весь період користування грошових коштів з моменту їх отримання до повного розрахунку.

У відповідності зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Таким чином, нарахування позивачем підприємству відповідача 28% річних на суму 467864,71 грн, яке передбачено умовами договору, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань і підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно заперечення відповідача щодо стягнення суми судових витрат, в зв’язку з тим, що позивачем не було надано відповідних підтверджуючих документів, то колегія суддів апеляційної інстанції з цього приводу зазначає, що матеріалам справи підтверджується обґрунтованість висновку господарського суду відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 9000,00 грн з огляду на таке.

Так, матеріали справи містять договір про надання консультаційних послуг від 04.07.2016 між ТОВ «ТБ «Новаагро» та АО «Лоу Уолвс» по наданню послуг з юридичного представництва інтересів однієї сторони, що виступає проти іншої сторони в судах або інших судових органах, представництва в цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних, трудових та інших справах; додаткову угоду №4 від 23.02.2018 про підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, подання до суду, відправку копій заяви сторонам відповідача, представлення у встановленому порядку інтересів Замовника в господарському суді будь-якої інстанції у справі щодо стягнення грошових коштів з СТОВ «Старовірівський птахокомплекс» за договором поставки № НОМЕР_1 від 26.04.2017; акт прийому-здачі наданих послуг за договором № 040716-2 про надання послуг від 04.07.2016; платіжне доручення №503 від 25.05.2018 на суму 9000,00 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, зокрема, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи заявника апеляційної скарги по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Старовірівський птахокомплекс” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2018 у справі №922/577/18 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 26.09.2018.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Тихий П.В.