Постанова № 76690082, 20.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2018 р. Справа№ 910/2272/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Головатенко А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат Гаращенко І.В. довіреність № договір №20 від 01.02.16;

від відповідачів: 1. представник Якубець В.А. довіреність № 225-КМГ-2299 від 21.06.18;

2. представник Задорожко К.В. довіреність № 22-26-0.41-4/2-18 від 02.01.18;

3. не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітум"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018, повний текст якого підписаний 24.05.2018

у справі № 910/2272/18 (суддя - Щербаков С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітум"

до 1) Київської міської ради

2) Головного управління Держгеокадастру у м. Києві

3) Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання договору припиненим та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фітум" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про:

- визнання договору оренди земельної ділянки від 12.11.2007, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.11.2007 № 91-6-00726 таким, що припинив свою дію у зв'язку із закінченням терміну дії договору;

- зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у м. Києві зняти з реєстрації та виключити з бази даних державного земельного кадастру договір оренди земельної ділянки від 12.11.2007, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.11.2007 № 91-6-00726, у зв'язку з закінченням терміну його дії;

- зобов'язання Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зняти з реєстрації та виключити з бази даних міського земельного кадастру договір оренди земельної ділянки від 12.11.2007, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.11.2007 № 91-6-00726, у зв'язку з закінченням терміну його дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення Київської міської ради № 59/1893 від 26.07.2007, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фітум" та Київською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 12.11.2007, відповідно до якого позивачу передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:76:051:0004, що розташована за адресою: вул. Льва Толстого, 6-а у Шевченківському районі, розміром: 569 кв.м, зі строком дії на 5 (п'ять) років. Як зазначає позивач, договір припинив свою дію 12.11.2012, проте станом на сьогоднішній день в Державному земельному кадастрі зареєстрована інформація, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фітум" є орендарем даної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:76:051:0004, що не відповідає дійсності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/2272/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фітум" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/2272/18, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітум" у повному обсязі.

Київський апеляційний господарський суд, за результатами розгляду питання про відповідність апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітум" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/2272/18 дійшов висновку про відповідність апеляційної скарги вимогам, які зазначені у ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, підстав для її повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.

Відповідно до вимог статті 262 ГПК України судова колегія визначилась про можливість відкриття апеляційного провадження у справі № 910/2272/18. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час винесення ухвали до суду не надійшло.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітум" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/2272/18. Призначено справу до розгляду на 04.09.2018.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 № 09.1-08/2672/18, у зв'язку із відпусткою судді Шаптали Є.Ю., який не є суддею-доповідачем у даній справі, призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2018, справу № 910/2272/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Отрюх Б.В., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 прийнято матеріали справи № 910/2272/18 до свого провадження.

На підставі ст.ст. 216, 270 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у справі № 910/2272/18 до 20.09.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 20.09.2018 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/2272/18 скасувати, вимоги апеляційної скарги задовольнити та вказує, що на спірній земельній ділянці знаходиться частина приміщення, яке перебуває у власності позивача, крім того, останнім сплачується плата за користування земельною ділянкою, а іншу частину земельної ділянки позивач не використовує.

Представники першого та другого відповідача у судовому засіданні 20.09.2018 заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/2272/18 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представники третього відповідача у судове засідання 20.09.2018 не з'явились, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, враховуючи те, що в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 доведено до відома учасників судового процесу, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, а також положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності повноважних представників третього відповідача.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Київської міської ради №59/1893 від 26.07.2007 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Фітум" земельної ділянки для реконструкції, будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного торговельного комплексу з паркінгом на вул. Льва Толстого, 6-а у Шевченківському районі м.Києва" вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення товариству з обмеженою відповідальністю "Фітум" земельної ділянки для реконструкції, будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного торговельного комплексу з паркінгом на вул. Льва Толстого, 6-а у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до п. 2 рішення, передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Фітум", за умови виконання пункту 3 цього рішення, у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,06 га для реконструкції, будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного торговельного комплексу з паркінгом на вул. Льва Толстого, 6-а у Шевченківському районі м. Києва у зв'язку з переходом права власності на нежитлові приміщення (договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.03.2005 № 1263, акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 28.03.2005) за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Вказане рішення Київської міської ради розміщено у мережі інтернет за посиланням http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MR071161.html та є загальновідомим, а тому відповідно до норм статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування.

12.11.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фітум" (далі - орендар) та Київською міською радою (далі - орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем’яненко Т.М., зареєстрований в реєстрі № 3212, умовами якого передбачено, що орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 26.07.2007 за № 59/1893, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди, земельна ділянка), визначену цим договором.

Відповідно до п.2.1. договору, об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: - місце розташування - вул. Льва Толстого, 6-а у Шевченківському районі міста Києва; - розмір - 569 кв.м.; - цільове призначення - для реконструкції, будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного торговельного комплексу з паркінгом; - кадастровий номер - 8000000000:76:051:0004.

Згідно п.3.1. договору, цей договір укладено строком на 5 (п'ять) років.

Пунктом 6.1. договору, передбачено, що передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації цього договору.

Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору (п. 6.2. договору).

Відповідно до п.7 .1. договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (п. 11.3. договору).

У пункті 11.4. договору сторони передбачили, що договір може бути припинений шляхом розірвання. При цьому розірвання договору можливе або за взаємною згодою сторін, або за рішенням суду, в порядку встановленому законом.

Вищевказаний договір оренди зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про що зроблено запис від 14.11.2007 №91-6-00726.

14.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фітум" (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) було складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння та користування земельну ділянку: - за адресою: вул. Льва Толстого, 6-а у Шевченківському районі міста Києва; - розміром: 569 кв.м.; - цільове призначення: для реконструкції, будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного торговельного комплексу з паркінгом; - кадастровий номер: 8000000000:76:051:0004.

Як зазначає позивач, оскільки договір було укладено строком на п'ять років, останній припинив свою дію 12.11.2012, у зв'язку з чим листом № 04 від 18.06.2015 позивач звернувся до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради із проханням розірвати зазначений договір оренди.

Також, посилаючись на закінчення терміну дії договору оренди від 12.11.2007 позивач листом вих. №06 від 02.09.2015 звернувся до Київської міської ради із проханням підписати акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки.

Однак, відповідач-1 на зазначений вище лист відповіді не надав.

Крім того, листами від 28.01.2016 № 3 та від 11.08.2016 № 16 позивач звернувся до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в яких позивач у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки від 12.11.2007 вимагав зняти з реєстрації договір оренди земельної ділянки від 12.11.2007 та виключити з автоматизованої системи ПК "Кадастр", міського земельного кадастру та державного земельного кадастру запис про облік за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фітум", як орендарем земельної ділянки загальною площею 569 кв.м. за адресою вул. Льва Толстого, 6а у Шевченківському районі м. Києва за кадастровим номером: 8000000000: 76:051:0004.

Листами від 05.02.2016 № 19-26-777712-2219/2-16 та від 02.09.2016 № 19-26-0.21-10966/2-16 Головне управління Держгеокадастру у м. Києві надало відповідь на вищезазначені листи позивача, відповідно до яких відповідач-2 відмовив у задоволенні вищевказаної вимоги, посилаючись на те, що позивачу для вирішення зазначеного питання необхідно звернутись до суб'єкта реєстрації прав, яким відповідач-2 не є.

Отже, обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фітум" на сьогоднішній день не являється фактичним користувачем земельної ділянки за адресою: вул. Льва Толстого, 6-а у Шевченківському районі міста Києва, у зв'язку із закінченням терміну дії договору, при цьому термін дії договору Київською міською радою не продовжувався, тож як зазначає позивач, останній всупереч його волі та без виробничої необхідності продовжує утримувати земельну ділянку, вчиняти дії по її утриманню та обслуговуванню, а тому просить суд визнати договір оренди земельної ділянки від 12.11.2007, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.11.2007 № 91-6-00726 таким, що припинив свою дію у зв'язку із закінченням терміну дії договору та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві зняти з реєстрації та виключити з бази даних державного земельного кадастру договір оренди земельної ділянки від 12.11.2007, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.11.2007 № 91-6-00726, а також зобов'язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зняти з реєстрації та виключити з бази даних міського земельного кадастру договір оренди земельної ділянки від 12.11.2007, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.11.2007 № 91-6-00726, у зв'язку з закінченням терміну його дії.

Предметом спору в даній справі є правомірність щодо користування позивачем земельної ділянки за адресою: вул. Льва Толстого, 6-а у Шевченківському районі міста Києва, площею 569 кв. м. у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. (ст. 174 Господарського кодексу України)

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно статті 15 Закону однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору оренди.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про оренду землі" об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статтею 19 Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як правильно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується колегія судів, на підставі рішення Київської міської ради від 26.07.2007 за № 59/1893, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фітум" (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки 12.11.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем’яненко Т.М, зареєстрований в реєстрі № 3212, відповідно до якого орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди, земельна ділянка), визначену цим договором.

Відповідно до п.2.1. договору, об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Льва Толстого, 6-а у Шевченківському районі міста Києва; розмір - 569 кв.м.;цільове призначення - для реконструкції, будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного торговельного комплексу з паркінгом; кадастровий номер - 8000000000:76:051:0004.

Зазначений договір був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про що зроблено запис від 14.11.2007 №91-6-00726.

Так, згідно з п.3.1. договору оренди земельної ділянки від 12.11.2007 останній укладений строком на 5 (п'ять) років.

Пунктом 11.3. договору визначено, що договір оренди припиняється у разі зокрема закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 2.17. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 визначено, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011).

Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

Разом з тим судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 Закону України "Про оренду землі", судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Враховуючи що договір оренди від 12.11.2007 укладений строком на 5 (п'ять) років, та його строк закінчувався 12.11.2012 року, то суд робить висновок, що переважне право позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки виникло з дати закінчення строку дії договору - 12.11.2012

Відповідно до ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка діяла на момент закінчення строку дії договору, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач продовжував користуватися зазначеною земельною ділянкою після закінчення строку оренди земельної ділянки, оскільки на ній досі знаходяться об'єкти нерухомості, що перебувають у власності позивача.

Зазначена обставина підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.03.2018, а також тим, що рішенням Київської міської ради №59/1893 від 26.07.2007 позивачу було передано земельну ділянку площею 0,06 га для реконструкції, будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного торговельного комплексу з паркінгом на вул. Льва Толстого, 6-а у Шевченківському районі м. Києва у зв'язку з переходом права власності на нежитлові приміщення.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази повернення земельної ділянки позивачем відповідачу-1 після закінчення строку договору оренду землі.

Виходячи з вищезазначеного, посилання позивача на ту обставину, що він на сьогоднішній день не є фактичним користувачем вищевказаної земельної ділянки у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди, є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи позивач звертався до Київської міської ради з клопотанням (зареєстровано 04.09.2013) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Льва Толстого, 6-а у Шевченківському районі м. Києва.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позивач фактично продовжує користуватись земельною ділянкою площею 0,06 га на вул. Льва Толстого, 6-а у Шевченківському районі м. Києва, а матеріали справи не містять відомостей про те, що протягом одного місяця після закінчення строку договору орендодавець надсилав позивачу лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі. При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що спірний договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За таких обставин вимога позивача щодо визнання договору оренди земельної ділянки від 12.11.2007, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.11.2007 №91-6-00726 таким, що припинив свою дію у зв'язку із закінченням терміну дії договору, є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог до відповідача-2 та відповідача-3 про зняття з реєстрації та виключення з бази даних Державного земельного кадастру та міського земельного кадастру договору оренди земельної ділянки від 12.11.2007, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.11.2007 №91-6-00726 у зв'язку із закінченням терміну його дії, то вони не підлягають задоволенню оскільки є похідними від вимоги про визнання договору припиненим, у задоволенні якої судом відмовлено.

Крім того, колегія судів апеляційного господарського звертає увагу на наступне.

Положеннями ст.ст.125-126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб'єкти державної реєстрації прав:

- виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

- акредитовані суб'єкти;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Тобто, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" чітко визначено перелік суб'єктів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (в тому числі і на земельну ділянку), які вносять до державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про скасування права користування (оренди) земельною ділянкою.

При цьому слід зазначити, що повноваження Головного управління Держгеокадастру у м. Києві визначені Положенням про Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 № 333, серед яких відсутні повноваження Головного управління Держгеокадастру у м. Києві щодо внесення до Державного земельного кадастру інформації щодо скасування прав на земельні ділянки, оскільки Головне управління держгеокадастру у м. Києві не є суб'єктом державної реєстрації прав.

Виходячи з вищезазначеного, вимога позивача до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві щодо зняття з реєстрації та виключення з бази даних Державного земельного кадастру договору оренди не може бути задоволена також з огляду на те що у відповідача-2 відсутні відповідні повноваження для вчинення таких дій.

За змістом статей 14, 15, 16 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права цих вимог.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язок доказування і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позивними вимогами.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та ГПК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не доведено факту порушення, оспорювання або невизнання відповідачами його прав або охоронюваних законом інтересів належними та допустимими доказами в розумінні статтей 73, 74 ГПК України.

Права позивача у спірних правовідносинах відповідачами порушені не були, отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітум" є необґрунтованими та такими, у задоволенні яких вірно відмовлено судом першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі 910/2272/18 та для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітум", відсутні.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/2272/18.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 77-79, 87-89, 129, 240, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітум" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі 910/2272/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/2272/18 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітум".

4. Матеріали справи № 910/2272/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено та підписано 26.09.2018.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень, викладених у ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.В. Отрюх

В.В. Сулім