Постанова № 76690073, 20.09.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 16/48/07Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Лук’ященко В.Ю.

за участю:

прокурора: Бондарев С.Ю., посвідчення;

представників учасників справи:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

від Вознесенського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція»

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2018

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція»

на дії: Вознесенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області

у справі № 16/48/07

за позовом: Вознесенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Вознесенському районі

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція»

про: стягнення заборгованості в розмірі 28 333,30 грн.

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_1, місце та дата ухвалення ухвали: 14.03.2018, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області

В С Т А Н О В И В:

В березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» в порядку ст.ст. 339-343 Господарського процесуального кодексу України звернулось до Господарського суду Миколаївської області зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просило:

визнати причину пропуску строку на подання скарги поважними та поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» пропущений строк;

визнати неправомірними дії Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №53234151 від 12.01.2017;

скасувати постанову державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївської області ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження №53234151 від 12.01.2017.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» відмовлено у прийнятті до розгляду поданої ним скарги на дії Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду мотивована тим, що виконавчий лист від 15.06.2007, на підставі якого здійснено виконавчі дії державним виконавцем, виданий на виконання постанови Господарського суду Миколаївської області, винесеної за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, що, відповідно ст.ст. 382, 287 Кодексу адміністративного судочинства України відноситься до юрисдикції адміністративних суддів, а відтак скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» не підлягає прийняттю до розгляду господарським судом.

Не погодившись з означеною ухвалою суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2018 у справі № 16/48/07 скасувати та направити справу № 16/48/07 для подальшого розгляду до Господарського суду Миколаївської області.

Підставами для скасування ухвали місцевого господарського суду, на думку апелянта, є порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що відмовляючи у прийнятті до розгляду скарги на дії державного виконавця суд першої інстанції не звернув уваги на приписи ст. 340 Господарського процесуального кодексу України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», за змістом яких скарги на дії / бездіяльність посадової особи / органу, що здійснюють примусове виконання судових рішень подаються до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Позивач, Вознесенський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області письмового відзиву на апеляційну скаргу не надали, наданим ст. 42 Господарського процесуального кодексу України правом на участь своїх представників в судовому засіданні не скористались.

17.09.2018 від скаржника на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без участі його представника.

Прокурор в судовому засіданні усно виклав свою позицію щодо доводів апелянта, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без змін.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 263, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, так само як і неподання відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає розгляду справи. За наведених обставин, зважаючи на належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується долученими до матеріалів справи рекомендованими повідомленнями з відміткою підприємства поштового зв’язку про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно акту від 28.03.2017 №1 про вилучення для знищення документів, не внесених до НАФ, на підставі Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 11 лютого 2010 № 22, відібрані до знищення документи (судові справи), як такі, що не мають науково-історичної цінності і втратили практичне значення, серед яких згідно додатку до акту про вилучення до знищення документів і справ, що не підлягають зберіганню №16 від 27.02.2017 вилучено для знищення і справу №16/48/07 за позовом Вознесенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Вознесенському районі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» про стягнення заборгованості, у двох томах.

З наявних в матеріалах справи копій процесуальних документів вбачається, що заявлений Вознесенським міжрайонним прокурором в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Вознесенському районі позов розглянуто Господарським судом Миколаївської області за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, постановою Господарського суду Миколаївської області від 26.03.2007 позов Вознесенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Вознесенському районі задоволено: з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» на користь Управління Пенсійного фонду України в Вознесенському районі стягнуто 28 333,30 грн. заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011 відкрито провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Господарського суду Миколаївської області від 26.03.2007 по справі № 16/48/07/5016 та призначено її до розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» від апеляційної скарги на постанову Господарського суду Миколаївської області від 26.03.2007 по адміністративній справі за позовом Вознесенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Вознесенському районні Миколаївської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» про стягнення заборгованості; апеляційне провадження закрито.

З матеріалів справи також вбачається, що 15.06.2007 на виконання постанови Господарського суду Миколаївської області від 26.03.2007 у даній справі було видано виконавчий лист, який пред’явлено до виконання і щодо якого 12.01.2017 державним виконавцем Вознесенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53234151.

Будучі незгодним з діями державного виконавця, боржник, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція», в порядку ст.ст. 339-343 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) звернувся до Господарського суду Миколаївської області зі скаргою на дії державного виконавця.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно п.1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 6 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Після початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні позови, подані до відповідних місцевих господарських судів у справах, що підсудні окружному адміністративному суду, передаються цими судами до окружного адміністративного суду, якщо провадження у справі ще не відкрито.

Виходячи з положень пунктів 1, 7, 9 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).

Вирішення спору за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом, відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено до компетенції адміністративного суду.

Аналіз суб’єктного складу та характеру правовідносин свідчить про те, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції, а в розумінні пункту 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, Управління Пенсійного фонду України в Вознесенському районі станом на момент розгляду було суб’єктом владних повноважень.

Отже, спір у даній справі відповідно до розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України розглянутий Господарським судом Миколаївської області як адміністративним судом відповідно до правил Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, апеляційний перегляд судового рішення у даній справі, прийнятого по суті розгляду спору, також здійснювався за правилами Кодексу адміністративного судочинства України Одеським апеляційним адміністративним судом в 2011 році.

Оскільки стадія виконання судового рішення є стадією судового розгляду, спір, вирішення якого відноситься до компетенції адміністративного суду, після введення в дію Кодексу адміністративного судочинства України, має розглядатись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі, і в частині оскарження дій органів державної виконавчої служби у справі за таким спором.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII, розділом 3 якого внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 8 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

В свою чергу, ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Зокрема, за змістом частини першої вказаної статті, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Разом з тим, при зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця заявник, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція», керувався положеннями Господарського процесуального кодексу України (в редакції з 15.12.2017).

Розгляд справи у невірно обраній процесуальній судовій процедурі може істотно вплинути на обсяг прав і обов’язків учасників процесу на будь-яких його стадіях, у зв’язку з чим місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у прийнятті до розгляду скарги на дії державного виконавця, як такої, що не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Переглядаючи у апеляційному порядку ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2018 у справі № 16/48/07 про відмову у прийнятті до розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» від 09.03.2018 (вх. № 3078/18 від 12.03.2018), судом апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги не виявлено порушення чи неправильного застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права.

За таких обставин, враховуючи, що доводи апелянта щодо порушення Господарським судом Миколаївської області норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження,підстав для зміни чи скасування оспореного судового рішення колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду не вбачає.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що заявник не позбавлений можливості реалізувати своє право на оскарження дій державного виконавця в порядку та на підставах, які визначені ст.ст. 287, 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи правову позицію ОСОБА_3 Верховного Суду, викладену в постанові від 29.05.2018 №915/955/15, судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 269, 270, 271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2018 у справі №16/48/07 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція» (56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Виноградна, буд. 1, код ЄДРПОУ 05410470) на користь Державного бюджету України 1762 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ на виконання даної постанови.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 24.09.2018.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді Г.І. Діброва

ОСОБА_4