Рішення № 76689553, 19.09.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/327/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коморного О.І.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача 1 ОСОБА_2,

представника відповідача 2 не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Державної казначейської служби України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії.

Обставини справи.

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог містяться вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність Самбірського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо не виплати нарахованої ОСОБА_1 пенсії з 05 жовтня 2011 року;

- визнати протиправною бездіяльність Самбірського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо не обчислення та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, а саме пенсії у зв’язку з порушенням строку її виплати відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати;

- визнати протиправними дії Самбірського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строку їх виплати, а саме виплати пенсії;

- зобов'язати Самбірське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області обчислити та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії в розмірі 55637 грн. 78 коп. за період з листопада 2011 року по лютий 2017 року, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії призначеної на виконання постанови Львіського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2011 року у справі №2а-490/2010.

У зв'язку з проведеною реорганізацією судом допущено процесуальне правонаступництво відповідача, Самбірське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області, на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Відповідач 1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи нараховується державним виконавцем протягом п’яти днів з дня отримання ним повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну пролітику сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, про перерахування коштів, крім випадку, коли кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

У разі якщо кошти за рішенням суду не перераховані стягувану з відповідного рахунка органу державної виконавчої служби протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей, стягувану виплачується компенсація за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, вказаних у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача 2 у судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи. Правом на подання відзиву не скористався.

Суд, заслухав позивача та представника відповідача 1, з'ясував обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та

в с т а н о в и в :

Постановою Львівського апеляційного адміністративний суду від 18 липня 2011 року у адміністративній справі №2-а-490/2010 зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області провести перерахунок і виплату ОСОБА_1, як інваліду III групи, державної пенсії по інвалідності в розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 (п’ятдесяти) відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно із частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, та з урахуванням виплачених сум, починаючи з 14 квітня 2010 року. Зазначена постанова апеляційного суду набрала законної сили з моменту її проголошення, тобто з 18 липня 2011 року.

Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірського району Львівської області листом від 11 березня 2013 року за № 1797/03-43 повідомило, що ОСОБА_1І відповідно до рішення суду апеляційної інстанції проведено нарахування як інваліду III групи, державної пенсії по інвалідності в розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 (п’ятдесяти) відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру пенсії за віком, що визначається згідно із частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом та з урахуванням виплачених сум за період з 14 квітня 2010 року по 22 липня 2011 року. Нарахування було проведено згідно розпорядження пенсійного органу від 05 жовтня 2011 року.

Перерахована сума пенсії на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2011 року за період з 14 квітня по 22 липня 2011 року виплачена 31 березня 2017 року в сумі 55637,78 грн.

12 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Самбірського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області з вимогою провести нарахування та виплату компенсації за несвоєчасне отримання пенсії за період з 14 квітня 2010 року по 22 липня 2011 року.

09 січня 2018 року Самбірське об’єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області своїм листом за № 86/9-4 надало мені відповідь на мою заяву та фактично мені відмовило в нарахуванні та виплаті компенсації за несвоєчасну виплату мені пенсії.

Позивач не погодившись з такими діями відповідача звернувся із даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року 1058-ІV, Пенсійний фонд України є тим органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов’язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України та його територіальні органи, є суб’єктами владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначень (перерахунком) і виплатою пенсій.

Частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

В той же час, питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, прийнятим для реалізації згаданого Закону та затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2001 року № 159.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого і органу (особи).

Статтею 2 даного Закону передбачається, що компенсація громадянам втрати частини мів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст. 3-4 зазначеного закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до положень ст. 6 зазначеного закону компенсацію виплачують за рахунок:

власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян;

коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;

коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Статтею 7 зазначеного закону встановлено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

У розумінні Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» пенсія є доходом громадянина, вона не носить разового

характеру навіть у випаду її присудження за рішенням суду. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2018 року у справі №681/423/15-а (провадження К/9901/5192/18).

Крім того, пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2001 р. № 159 коренспондуються з положеннями Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Відповідно до пункту 4 Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов’язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексі інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому суд зазначає, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв’язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та статті 46 Закону У країни загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» неможливість виплати особі компенсації і втрати частини доходів пов’язується із неотриманням таких доходів із вини громадянина.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Так, судом встановлено, що нарахування пенсії проведено згідно розпорядження пенсійного органу від 05 жовтня 2011 року. Однак, виплата нарахованої пенсії відповідачем не здійснювалась. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення встановленого строку виплати пенсії, тому у позивача є право на отримання компенсації втрати частини доходу (пенсії) за вищевказаний період.

Частиною першою статті 4 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно з статтею 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п. 74 рішення від 02.03.2005 року у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань».

В пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006, Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31). Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стретч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24.04.2003).

Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, отримуючи пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мав законні сподівання на своєчасне здійснення перерахунку пенсії та виплату перерахованої пенсії без будь-яких обмежень, були здійснені органами Пенсійного фонду України.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Самбірського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії з 05 жовтня 2011 року; щодо не обчислення та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, а саме пенсії у зв’язку з порушенням строку її виплати відповідно до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати". Вимога зобов'язати відповідача обчислити та виплатити компенсацію втрати частини доходів в розмірі 55637,78 грн. задоволенню не підлягає, оскільки компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення, а тому суд не може підмінювати відповідача у справі та проводити за нього розрахунок.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 255, 262-263, 293, 295 КАС України, суд,

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Самбірського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії з 05 жовтня 2011 року.

3. Визнати протиправною бездіяльність Самбірського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо не обчислення та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, а саме пенсії у зв’язку з порушенням строку її виплати відповідно до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів вул. Митрополита Андрея 10, ЄДРПОУ 13814885) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (81400, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, 15.09.1961 р.н.) з листопада 2011 року по лютий 2017 року компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

5. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

6.Судовий збір стягненню не підлягає.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 24.09.2018 року.

Суддя Коморний О.І.