Ухвала суду № 76689443, 26.09.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів

26 вересня 2018 рокум. Ужгород№ 807/731/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Іванчулинця Д.В.

при секретарі судового засідання – Костелей І.Ф.

за участю сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:

представника позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (вул. Барабаша, буд. 42, с. Косонь, Берегівський район, Закарпатська область, 90223, РНОКПП - НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Закарпатській області (вул. Минайська, буд. 16, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 39795035) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі – позивач, ОСОБА_2Ш.) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління Держпраці у Закарпатській області (далі - відповідач), якою просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК/214/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-96 від 21 червня 2018 року, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_3.

25 вересня до суду надійшла заява ОСОБА_2 про забезпечення позову, якою остання просить суд вжити заходи забезпечення позову у адміністративній справі шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови Управління Держпраці у Закарпатській області про накладання штрафу, а також стягнення на підставі виконавчого документа – виконавчого провадження № 56885254 від 07 серпня 2018 року – до набрання судовим рішенням у даній адміністративній справі законної сили.

Заява мотивована тим, що працівниками Управління Держпраці у Закарпатській області відповідно до наказу № 88 від 29 травня 2018 року та на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від № 531 від 31 травня 2018 року здійснено інспекційне відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за місцем здійснення нею підприємницької діяльності з метою перевірки дотримання вимог законодавства про працю щодо дотримання трудового законодавства при оформленні трудових відносин.

За результатами інспекційного відвідування складено акт № /ЗК214/241/АВ від 01 червня 2018 року, на підставі якого відповідачем винесено постанову про накладення штрафу № ЗК/214/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-96 від 21 червня 2018 року.

Оскаржуваною постановою встановлено порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України шляхом допущення до виконання роботи особи без укладання з нею трудовою договору.

За вказане порушення на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено на ОСОБА_2 штраф у розмірі 111690,00 грн.

Не зважаючи на судове оскарження вищезгаданої постанови 07 серпня 2018 року відповідачем було відкрито виконавче провадження за № 56885254 з примусового виконання постанови відповідача № ЗК/214/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-96 від 21 червня 2018 року.

ОСОБА_2 не має наміру сплачувати у добровільному порядку накладений на неї штраф.

Відповідно до ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження у адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» також не містить підстав для зупинення виконавцем виконавчих дій у разі оскарженням боржником постанови про накладення штрафу в судовому порядку, а тому звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду, враховуючи початок здійснення примусового виконання оскаржуваної постанови, - не гарантує захист його прав та інтересів до вирішення справи по суті.

Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у справі про скасування постанови про накладання штрафу шляхом заборони державній виконавчій службі проводити стягнення в межах виконавчого провадження може істотно ускладнити чи не уможливити виконання рішення суду або поновлення порушених прав та інтересів позивача.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні тим, що містяться у заяві, просив таку задовольнити, вжити заходи забезпечення позову у адміністративній справі шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови Управління Держпраці у Закарпатській області про накладання штрафу, а також стягнення на підставі виконавчого документа – виконавчого провадження № 56885254 від 07 серпня 2018 року – до набрання судовим рішенням у даній адміністративній справі законної сили.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надіславши на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Матеріалами справи доведено, що в даному судовому провадженні оскаржується постанова, винесена відповідачем, а в заяві про вжиття заходів забезпечення позивач просить зупинити стягнення державну виконавчу службу (яка не є стороною про справі та не є іншим учасником процесу) під час виконання виконавчого провадження,

Оскільки поданою заявою про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову у адміністративній справі шляхом зупинення стягнення саме державну виконавчу службу (яка не є стороною по справі) під час виконання виконавчого провадження та явно не погоджуючись з діями, що проводить чи буде проводити державна виконавча служба та з її прийнятими рішеннями, позивач повинен обирати належний спосіб захисту своїх прав та інтересів. Зокрема, законодавець передбачає можливість оскарження рішення та дій державного виконавця.

Так відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Відповідно до п. 17 абз. 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Позивачем до заяви про забезпечення позову не додано належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Подана позивачем заява про забезпечення позову обґрунтована лише тим, що відкрито виконавче провадження № 56885254 з виконання оспорювання постанови Управління Держпраці у Закарпатській області від 21 червня 2018 року № ЗК/214/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-96 (відкрито не стороною по справі) та можливістю негативних фінансових наслідків для позивача в майбутньому.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб є неможливим, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та суперечить вищенаведеному законодавству.

Постановою Верховного Суду від 19 червня 2018 (справа №826/9263/17, адміністративне провадження №К/9901/44796/18) передбачено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Враховуючи зазначене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову та доводів, наведених на його обґрунтування, суд дійшов висновку про його необґрунтованість та не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (вул. Барабаша, буд. 42, с. Косонь, Берегівський район, Закарпатська область, 90223, РНОКПП - НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Закарпатській області (вул. Минайська, буд. 16, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 39795035) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 КАС України.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду

Суддя ОСОБА_4