Ухвала суду № 76689442, 24.09.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

24 вересня 2018 року м. Київ № 810/4907/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області до Державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Чабанівська селищна рада Києво-Святошинського району Київської області з позовом до Державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області ОСОБА_1, у якому позивач просить суд:

- визнати неправомірними дії Державного реєстратора ОСОБА_1 Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області щодо внесення до Державного реєстру прав запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення від 15.06.2013 за №1367664, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 87151132224;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №3306138 від 19.06.2013.

Відповідно до ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” зазначив, що фраза “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін “судом, встановленим законом” у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів”.

Згідно із ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;3) спорах між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;5) за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом;6) спорах щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов’язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов’язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Пунктом 2 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з позовної заяви, предметом позову є, зокрема, вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №3306138 від 19.06.2013.

У позовній заяві позивач зазначив про те, що спірним рішенням було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Валентина і Анатолій» право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 98,1 кв.м., які складаються з: нежитлового приміщення будинку охорони, літ. «А» площею 41,7 кв.м.; побутової будівлі, літ «В» площею 56,4 кв.м.; тенісного корту «І» площею 1944,0 кв.м.; доріжки, «ІІ» площею 3001,0 кв.м.; стіни підпірної, «ІІІ» площею 432,0 кв.м., та які розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с.Новосілки, вул.Нова, буд.1а. З матеріалів позовної заяви вбачається, що вказані нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3222457401:02:005:0071, розпорядником якої є Чабанівська селищна рада Києво-Святошинського району Київської області, та яка була передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Валентина і Анатолій» за договором оренди земельної ділянки від 07.02.2007.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а існує спір про право, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Так, дослідивши позовну заяву, судом встановлено, що підставою звернення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області з позовною заявою до суду є, на думку позивача, незаконна реєстрація відповідачем права власності на об’єкти нерухомості, які як стверджує позивач належать до комунальної власності Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, а саме доріжка , стіна підпірна та тенісний корт.

Отже, спірні правовідносини стосуються виключно набутого Товариством з обмеженою відповідальністю «Валентина і Анатолій» права власності на нежитлові приміщення, загальною площею 98,1 кв.м., які розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с.Новосілки, вул.Нова, буд.1а, до яких належать : нежитлові приміщення будинок охорони, літ. «А» площею 41,7 кв.м.; побутова будівля, літ «В» площею 56,4 кв.м.; тенісний корт «І» площею 1944,0 кв.м.; доріжка, «ІІ» площею 3001,0 кв.м.; стіна підпірна, «ІІІ» площею 432,0 кв.м., і в разі визнання протиправними дій Державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області ОСОБА_1 щодо внесення до Державного реєстру прав запису про державну реєстрацію права власності на вкаазані нежитлові приміщення від 15.06.2013 за №1367664, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 87151132224, майнові права Товариства з обмеженою відповідальністю «Валентина і Анатолій» будуть порушені.

У зв'язку з цим, даний спір не є публічно-правовим, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 06.06.2018 (справа №810/2421/16) та в постановах Верховного Суду України від 31.01.2017 (справа №21-1237а16) та від 20.09.2017 (справа №814/3454/14).

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 6 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

З огляду на те, що позовна заява, з якою звернувся позивач, не містить ознак публічно-правового спору, суд зазначає, що такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.5 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Суд також зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Отже, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що питання про повернення суми сплаченого судового збору за подання даного адміністративного позову до Київського окружного адміністративного суду може бути вирішене судом в порядку письмового провадження - у разі надходження на адресу суду відповідного клопотання від позивача.

Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1.Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області до Державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій та скасування рішення.

2. Роз'яснити, що позивач має право звернутися до місцевого суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства із заявою в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

4. Копію ухвали надіслати (видати) позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали підписано 24.09.2018 р.

Суддя Кушнова А.О.