Рішення № 76689385, 19.09.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м.Житомир справа № 806/2509/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В. ,

за участю: позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання відмови протиправною, стягнення щорічної разової допомоги,

встановив:

04.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської ОДА про визнання протиправною відмови у перерахунку та недоплаті разової грошової допомоги до 5 травня за 2016-2018 в розмірі п"яти мінімальних пенсій за віком та стягнення 15690 грн. недоплаченої суми, як учаснику бойових дій.

22.06.2018 позивач подав заяву про зміну позовних вимог, згідно якої просить визнати протиправною відмови Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської ОДА у перерахунку та недоплаті разової грошової допомоги до 5 травня за 2018 рік в розмірі п"яти мінімальних пенсій за віком та стягнути 5600 грн. недоплаченої суми, як учаснику бойових дій.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є учасником бойових дій, відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (зі змінами згідно з Законом України від 22.12.1995 № 488/85-ВР, від 25.12.1998 № 367-XIV) має право, як учасник бойових дій, щорічно до 5 травня отримувати одноразову грошову допомогу у розмірі п’яті мінімальних пенсій за віком. Однак, всупереч вимогам ч. 2 ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", п. 3 ст. 22, ст. 8 Конституції України належна йому грошова допомога у 2018 році відповідачем виплачена лише в сумі 1265 грн., а не 5600 грн. (1373*5). Відмову відповідача у доплаті разової допомоги вважає протиправною, тому звернувся до суду.

Ухвалою від 05.07.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи.

До суду надійшов відзив на позовну заяву від Департаменту праці та соціального захисту населення, в якому просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. У відзиві зазначив, що Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці та соціального захисту населення ЖОДА є належним відповідачем, розпорядником коштів на щорічну разову грошову допомогу.

Ухвалою від 03.08.2018 справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.08.2018.

Протокольною ухвалою від 27.08.2018 здійснено заміну неналежно відповідача з Департаменту праці та соціального захисту населення ЖОДА на Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат . В судовому засіданні оголошено перерву до 19.09.2018.

14.09.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. У відзиві зазначено, що враховуючи те, що Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 прийнятий пізніше Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то відповідно до спірних правовідносин щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги до 5 травня застосовуються норми Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин". Враховуючи викладене, виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 1265 грн. за 2018 рік здійснена з дотриманням діючого на час виплати чинного законодавства.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити з підстав викладених у позові та відповіді на відзив. У відповіді на відзив позивач вказав, що Верховний Суд України у постанові від 10.02.2016 у справі №537/5837/14 прийшов до висновку, що при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій необхідно керуватись ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якою учаснику бойових дій передбачено щорічно до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, повідомлений про розгляд справи належним чином. У відзиві просив справу розглядати за його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії АБ №578549 . (а.с.4)

На звернення позивача стосовно того, що належна йому грошова допомога у 2018 році протиправно виплачена у неповному розмірі, відповідач листом від 16.04.2018 №11/419 повідомив, що пунктом 26 Прикінцевих положень Бюджетного кодексу України установлено, що норми статей 12,13,14,15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов"язкового державного соціального страхування". У 2018 році ОСОБА_1 виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у сумі 1265 грн., як учаснику бойових дій, у розмірі встановленому постановою Кабінетом Міністрів України від 14.03.2018 №170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії та соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань". Підстави для проведення перерахунку розміру допомоги виплаченої у 2018 відсутні.(а.с.17)

Вважаючи, що допомога має бути виплачена у більшому розмірі, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку діям відповідача, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статтею 12 якого визначено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Частиною другою статті 95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Пунктом третім статті 116 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення, зокрема, політики у сфері соціального захисту.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (далі - Закон № 79-VIII), який набрав чинності 01 січня 2015 року, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України" доповнено пунктом 26, яким передбачено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, із набранням чинності Закону № 79-VIII, Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Наведені положення Закону № 79-VIII не були визнані неконституційними та є чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

З метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 14.03.2018 року № 170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".

Відповідно до п. 1 вказаної постанови було встановлено, що у 2018 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 1265 грн.

Отже, нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Таким чином, Кабінет Міністрів України уповноважений на підставі конкретних положень закону, прийнятого Верховною Радою України, та з метою забезпечення проведення політики у сфері соціального захисту, визначати розміри соціальних виплат. Відповідні акти Кабінету Міністрів України є обов`язковими для виконання (частина перша статті 117 Конституції України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №592/6028/17.

Слід також зауважити на тому, що Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини "ОСОБА_2 проти України" від 03 червня 2014 року (заява № 43331/12) зазначено про те, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акта, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу №1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. Зменшення розміру пенсії могло бути обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася Україна.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально - економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004 року .

Відповідно до положень частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Таким чином, доплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2018 році не може бути здійснена позивачу в розмірі 5600 грн., оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року № 170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" позивач має право на отримання в 2018 році разової грошової допомоги до 5 травня, як учасник бойових дій в розмірі 1265 грн.

З огляду на зазначене, протиправність відмови щодо невиплати відповідачем у бажаному позивачем розмірі разової грошової допомоги відсутня, тому вимога щодо стягнення 5600 грн. недоплаченої суми, як учаснику бойових дій, також безпідставна.

При цьому, суд вважає безпідставним посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі №537/5837/14, оскільки така стосується виплат у 2014, а відтак у ній не враховано змін у законодавстві, якими з 01.01.2015 впорядковано визначення порядку та розмірі застосування норм статей 12,13,14,15,16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії та соціального захисту".

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 9,77,90,242-246,371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10025, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (вул.Чуднівська,105, м.Житомир, Житомирська область,10005, код ЄДРПОУ 20405992) про визнання відмови протиправною, стягнення щорічної разової допомоги, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Капинос

Повне судове рішення складене 25 вересня 2018 року