Ухвала суду № 76688692, 18.09.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

м. Вінниця

18 вересня 2018 р. Справа № 0240/2459/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Шалагінової М.С.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 21001)

до: Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці (вул. Винниченка, 27, м. Вінниця, 21050)

про: призначення пенсії на пільгових умовах

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Ухвалою суду від 30.07.2018 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

15.08.2018 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засідання із викликом учасників справи.

В подальшому, 20.08.2018 Управління звернулося до суду із клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду у зв’язку із порушенням позивачем шестимісячного стоку звернення до суду.

Ухвалою суду від 28.08.2018 судом задоволено клопотання представника відповідача та призначено справу до розгляду у судовому засіданні із повідомленням учасників справи. Крім того, повідомлено сторін, що у судовому засіданні буде розглянуто заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

У судовому засідання ОСОБА_1 заперечив щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду та просив поновити строк звернення до суду із даним позовом.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду та просила адміністративний позов залишити без розгляду.

Суд розглянувши клопотання, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

З матеріалів справи встановлено, що предметом розгляду в даній справі є дії та рішення відповідача щодо відмови в призначенні пенсії позивачу.

Разом із позовом позивачем надано клопотання про визнання причин пропущення строку звернення до суду поважною та його поновлення, в обґрунтування якої він зазначає, що він 11.01.2017 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці із заявою про призначення пільгової пенсії на пільгових умовах. Майже одразу після реєстрації заяви про призначення пенсії з якою були подані наявні пільгові довідки позивач повернувся до своєї матері ОСОБА_3 (12.01.1930 р.н.) в с. Шура – Бондурівська Гайсинського району у зв’язку із її слабким здоров’ям (безпорадністю) та необхідністю постійного догляду. Такий догляд ОСОБА_1 здійснює з 2016 року, що підтверджується довідкою Бондурівської сільської ради №212. У зв’язку із постійним перебування у селі Шура – Бондурівська позивач не міг контролювати перебіг розгляду його заяви про призначення пенсії на пільгових умовах, у зв’язку із зазначеним, дізнався про відмову у призначенні пенсії з суттєвою затримкою. ОСОБА_1 зазначив, що одразу після ознайомлення з рішенням про відмову у призначенні пенсії не міг звернутися до суду, оскільки постійно перебував біля своєї матері у Гайсинському районі та у зв’язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.

Дослідивши вказане клопотання суд зазначає наступне.

Так, ОСОБА_1 звернувся до суду 24.07.2018 з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати протокол управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці від 10.04.2017 №382 щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № та зобов'язати відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2.

Пунктом 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Суд зазначає, що законодавець пов'язує початок обчислення строку не з тим, коли особа суб'єктивно з'ясувала для себе або почала усвідомлювати, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона об'єктивно повинна була дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність, що мають вплив на неї, чи мала особа реальну можливість дізнатися про наявність порушення раніше.

Позивач не заперечує факту пропуску ним строку звернення до суду з даним позовом, однак вказує що таке порушення відбулося через поважні причини, а саме догляд за хворою матір’ю з 2016 року.

Втім, суд зауважує, що така непереборна, на думку позивача, обставина не завадила йому 11.01.2017 звернутися до Управління з заявою про призначення пенсії.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач дізнався про порушення своїх прав ще в 2017 році, проте до суду із вказаним позовом звернувся лише 24.07.2018, тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду встановленого ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Слід також зазначити, що дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому необхідно враховувати, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Суд звертає увагу на те, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі №816/1630/17.

Доказів поважних та об'єктивних причин неможливості звернення до суду у встановлені законом строки позивачем разом із клопотанням про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважною та його поновлення.

Суд також критично оцінює посилання ОСОБА_1 на неможливість звернення до суду у передбачений законом строк у зв’язку із відсутністю коштів.

Так, Законом України «Про судовий збір», а також Кодексом адміністративного судочинства України передбачено право особи звернутися до суду з клопотання про звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру.

Частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд залишає позовну заяву без розгляду у з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Вказані позивачем у клопотанні про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважною та його поновлення обставини є неповажними, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Таким чином, суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст. 123, 240, 243, 248, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.

Клопотання представника Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці про залишення позову без розгляду - задовольнити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці про призначення пенсії на пільгових умовах - залишити без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович