Рішення № 76688312, 10.09.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1364/18

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/1364/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат»,

м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 М», м. Бровари

про стягнення 542 655,24 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, адвокат, договір;

від відповідача: ОСОБА_1, представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 М» (відповідач) про стягнення 542 655,24 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за Договором поставки № 165 від 15.09.2016 щодо своєчасної оплати отриманого товару.

Ухвалою суду від 26.06.2018 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат» залишено без руху, запропоновано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 09.07.2018 відкрито провадження у справі № 911/1364/18, розгляд справи за правилами загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 25.07.2018.

Ухвалою суду від 25.07.2018 підготовче засідання у справі № 911/1364/18 було відкладено на 20.08.2018.

Проте, у зв’язку із технічними несправностями, зокрема, відсутністю в приміщенні господарського суду Київського області, в період з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. електропостачання, що призвело до неможливості здійснення звукової фіксації судового процесу за допомогою комплексу «Оберіг», підготовче засідання у справі №911/1364/18 не відбулося, у зв’язку з чим підготовче засідання призначене на 27.08.2018.

Ухвалою суду від 27.08.2018 закрито підготовче провадження у справі № 911/1364/18, справу призначено до розгляду по суті на 10.09.2018.

Під час розгляду справи, позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх з підстав, наведених у позовній заяві та наданій відповіді на відзив № 1860/18 від 07.08.2015.

Відповідачем були надані відзив на позовну заяву № 232/07 від 18.07.2018 та заперечення № 261 від 22.08.2018, в яких останній заперечував проти позову в повному обсязі та просив суд відмовити в його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників процесу, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

15.09.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат» (позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 М» (відповідач, замовник) укладений Договір поставки № 165, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов’язався поставити обладнання, визначене у Додатку № 2 до договору, у строки, згідно з графіком поставки (Додаток № 3 до договору) на умовах DDP на об’єкт без розвантаження, а замовник зобов’язався прийняти таке обладнання, розвантажити його та оплати його вартість.

Строки поставки обладнання погоджуються сторонами на підставі оформленого Графіку поставки, який є Додатком № 3 до договору (п. 1.3 договору).

Умовами п.п. 2.1, 2.2 договору, в редакції внесених змін (Додаткова угода № 1 від 16.11.2016) встановлено, що загальна сума договору становить, включаючи ПДВ, 2 284 102,44 грн. Оплата вартості обладнання здійснюється шляхом внесення авансового платежу в сумі 1 620 000,80 грн. протягом 5 банківських днів, з дати підписання договору; авансового платежу в сумі 84 101,64 грн., протягом 5 банківських днів з дати підписання Додаткової угоди № 1 від 16.11.2016; остаточний розрахунок в сумі 580 000,00 грн., протягом 5 днів після повідомлення замовником про готовність обладнання до відвантаження.

Пунктом 3.2.2 договору визначено, що постачальник письмово повідомляє замовника про готовність обладнання не менш ніж за 5 робочих днів до моменту (дати) фактичного відвантаження.

Умовами п. 4.1.1 договору визначено, що поставка обладнання на об’єкт оформлюється видатковою накладною. Сторони домовились, що право власності на продукцію переходить від постачальника до замовника з моменту надходження ліфтового обладнання в повному комплекті та підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.6 договору, у випадку виявлення гарантійних недоліків (дефектів) замовник протягом 2 робочих днів з моменту виявлення повинен письмово повідомити постачальника, з метою вжиття постачальником своєчасних заходів щодо їх усунення.

Між позивачем та відповідачем підписані Додаток № 1 до Додаткової угоди № 1 від 16.11.2016 до Договору № 165 від 15.09.2016 «Договірна ціна», Додаток № 2 до Додаткової угоди № 1 від 16.11.2016 до Договору № 165 від 15.09.2016 «Технічна специфікація ліфтового обладнання» та Додаток № 3 до Договору № 165 від 15.09.2016 «Графік поставки обладнання».

Так, позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе, згідно з умовами договору зобов’язання, поставивши відповідачу обладнання, всього на загальну суму 2 284 102,44 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних № ЗЕ-0000026 від 24.01.2017 на суму 1 326 504,00 грн. та № ЗЕ-0000039 від 01.02.2017 на суму 957 598,44 грн. Відповідні видаткові накладні підписані в двосторонньому порядку представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб.

Для отримання обладнання відповідачем видана довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 1 від 23.01.2017 на ім’я ОСОБА_3.

Претензій щодо якості чи кількості отриманого обладнання в момент його поставки матеріали справи не містять, а отже вказаний у видаткових накладних товар поставлений позивачем і прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов'язань згідно з договором, а тому обладнання вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

Підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобов’язань, відповідач лише частково провів оплату отриманого від позивача обладнання в сумі 1 884 102,44 грн., вартість обладнання в сумі 400 000,00 грн., залишена відповідачем не сплаченою.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заперечуючи проти позову, відповідач у своєму відзиві (вх. № 13956/18 від 19.07.2018) вказував на невідповідність поставленого позивачем обладнання технічній специфікації та вказував на те, що позивач своєчасно не повідомив відповідача про поставку обладнання, чим порушив умови п. 3.2.2 договору.

Розглянувши заперечення відповідача, суд з урахуванням наданих доказів, не знайшов підтверджень щодо порушення позивачем умов договору, виходячи з наступного.

Як вбачається з умов договору та було зазначено вище, поставка обладнання на об’єкт оформлюється видатковою накладною. Сторони домовились, що право власності на продукцію переходить від постачальник до замовника з моменту надходження ліфтового обладнання в повному комплекті та підписання видаткової накладної (п. 4.1.1 договору).

Відповідно до п. 5.6 договору, у випадку виявлення гарантійних недоліків (дефектів) замовник протягом 2 робочих днів з моменту виявлення повинен письмово повідомити постачальника, з метою вжиття постачальником своєчасних заходів щодо їх усунення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно з видатковими накладними № ЗЕ-0000026 від 24.01.2017 та № ЗЕ-0000039 від 01.02.2017 поставлено, а відповідачем прийнято ліфтове обладнання на загальну суму 2 284 102,44 грн.

Матеріали справи не містять претензій відповідача щодо якості чи кількості отриманого обладнання, як в момент його отримання, так й протягом 2 днів після його отримання, як це визначено умовами пункту 5.6 договору, який надає можливість замовнику скористатися його правом на усунення недоліків обладнання, яке поставляється.

Підписання ж відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків.

Поруч з цим, матеріали справи містять довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 1, виписана 23.01.2017 на ім’я ОСОБА_3 (директор), що вказує на обізнаність відповідача про отримання обладнання саме в ці строки.

Крім того, з наявних в матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку позивача вбачається, що відповідачем здійснена часткова оплата отриманого обладнання в сумі 1 884 102,44 грн., в тому числі 22.08.2017, 29.08.2017 та 07.09.2017 (після отримання ліфтового обладнання. Таким чином, здійснивши часткову оплату у значній сумі, відповідачем підтверджений факт отримання товару по якості, без зауважень.

Відповідач зазначає, що позивач не поставив оздоблення для ліфтів з нержавіючої сталі текстури «лен», у зв’язку з чим відповідач змушений був залучити інших постачальників, а саме за видатковою накладною № 106 від 10.04.2017 відповідач отримав від ТОВ «ДБК-АН» обрамлення ліфтових дверей з нержавіючої сталі (льон), у кількості 6 комп. на загальну суму 61 200,00 грн.

Однак, як зазначено вище, відповідно до умов п. 5.6 договору ні під час отримання ліфтового обладнання за накладними, ні протягом 2 робочих днів, з моменту виявлення недоліків, відповідач не повідомив позивача про відсутність оформлення ліфтових дверей з нержавіючої сталі (льон) (доказів повідомлення до суду не надано).

У видатковій накладній № 106 від 10.04.2017 зазначено, що поставляється обладнання ліфтових дверей з нержавіючої сталі (льон) у кількості 6 комплектів, а згідно з Договором поставки № 165 від 15.09.2016 поставлялось два ліфти.

Також після отримання від ТОВ «ДБК-АН» обрамлення ліфтових дверей з нержавіючої сталі (льон), яке нібито не поставив позивач, відповідач здійснював розрахунок з позивачем за ліфтове обладнання у серпні-вересні 2017 за Договором поставки № 165 від 15.09.2016.

Таким чином, судом не беруться до уваги доводи відповідача щодо порушення позивачем умов договору, в частині недотримання встановленого порядку поставки обладнання або поставки його неналежної якості, оскільки відповідачем без зауважень, згідно з видатковими накладними № ЗЕ-0000026 від 24.01.2017 та № ЗЕ-0000039 від 01.02.2017 прийняте визначене договором обладнання та здійснена його оплата у значній сумі, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов'язань згідно з договором, а тому обладнання вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем на підставі Договору поставки № 165 від 15.09.2016 товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 400 000,00 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв’язку із неналежним виконання відповідачем умов договору, в частині своєчасної оплати отриманого товару, позивач просить суд, на підставі п. 6.5 договору стягнути з відповідача 94 158,91 грн. пені, нарахованої за період з 08.09.2017 по 19.06.2018.

Умовами п. 6.5 договору визначено, що у випадку невиконання оплат в строки, визначені договором, замовник зобов’язується виплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вчасно невиконаних оплат за обладнання за кожен день такого прострочення.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 56 153,42 грн., розрахована з додержанням норм ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за період з 08.09.2017 по 08.03.2018.

Разом з тим, позивач, на підставі ст. 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача 9 337,00 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 08.09.2017 по 19.06.2018 та 39 159,33 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період вересень 2017 - червень 2018 від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, наявний в матеріалах справи є арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 337,00 грн. 3 % річних та 39 159,33 грн. інфляційних втрат визнаються судом та підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 М» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 135, код ЄДРПОУ 40392286) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 21, літера «Г», код ЄДРПОУ 31724919) 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 56 153 (п’ятдесят шість тисяч сто п’ятдесят три) грн. 42 коп. пені, 9 337 (дев’ять тисяч триста тридцять сім) грн. 00 коп. 3 % річних, 39 159 (тридцять дев’ять тисяч сто п’ятдесят дев’ять) грн. 33 коп. інфляційних втрат та 7 569 (сім тисяч п’ятсот шістдесят дев’ять) грн. 75 коп. судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 25.09.2018.

Суддя О.О. Христенко