Постанова № 76686642, 13.09.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/903/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 вересня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого - судді Фазикош Г. В.

суддів Собослоя Г. Г., Бисаги Т. Ю.

з участю секретаря Чучки Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 22 травня 2018 року, ухвалене суддею Пак М. М., по справі за позовом Чуднівської районної державної адміністрації Житомирської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Чуднівської районної державної адміністрації Житомирської області про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дітей, -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2018 року Чуднівська районна державна адміністрація Житомирської області пред'явила позов до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Свої вимоги мотивували тим, що відповідач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є біологічним батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3

Мати дітей ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

30 серпня 2017 року діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були влаштовані до комунальної установи "Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей "Сонячний дім" Житомирської обласної ради, де діти перебувають і на даний час.

Після смерті матері ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_1 було повідомлено про те, що на території району залишилися діти без батьківського піклування - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, однак відповідач відмовився від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей та 03 листопада 2017 року написав заяву про те, що він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Згідно інформації Великокоровинецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чуднівської районної ради Житомирської області №110 від 06 листопада 2017 року відповідач ОСОБА_1 за період навчання дітей у даній школі участі у їх розвитку та вихованні не приймав.

Відповідач ОСОБА_1 своїх батьківських обов'язків по відношенню до своїх малолітніх дітей не виконує та не здійснює жодних дій, спрямованих на їх виконання, причому робить це свідомо, без будь-яких поважних причин.

У зв'язку з цим позивач просив позбавити відповідача ОСОБА_1 батьківських прав щодо дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, Крім того, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання цих дітей в розмірі ? частини заробітку (доходу) відповідача (а.с.1-2).

В квітні 2018 року ОСОБА_1 пред'явив зустрічний позов до Чуднівської районної державної адміністрації Житомирської області про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дітей.

Зустрічний позов мотивував тим, що з 2002 року однією сім'єю з ОСОБА_5 не проживав і з того часу жодних зв'язків не підтримував, оскільки вона проживала у Вінницькій області, а він залишився проживати у Закарпатській області. Актові записи про народження дітей в графі "батько" вписані з власної ініціативи колишньою дружиною ОСОБА_4 за відсутності кровного споріднення з дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 На думку ОСОБА_1 він до народження дітей жодного відношення не має, а тому відсутні будь-які правові підстави для стягнення аліментів на їх утримання (а.с.43-45).

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 13 квітня 2018 року зустрічний позов ОСОБА_1 об'єднано в одне провадження з первісним позовом Чуднівської районної державної адміністрації Житомирської області (а.с.55-56).

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 22 травня 2018 року первісні позовні вимоги задоволено. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 щодо його дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) ОСОБА_1, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дітьми повноліття. В задоволенні зустрічної позовної заяви відмовлено. Вирішено питання про судові витрати (а.с.75-80).

На це рішення відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Зазначає, що підстав для задоволення первісного позову немає, оскільки він не є батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 Просить рішення суду першої інстанції скасувати, а зустрічні позовні вимоги про оспорення батьківства задовольнити (а.с.94-98).

У судове засідання в апеляційній інстанції сторони не з'явилися, хоча були повідомлені про час та місце його проведення належним чином.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з таких підстав.

З копій свідоцтв про народження дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, слідує, що їх батьком є громадянин України ОСОБА_1, а матір'ю - громадянка України ОСОБА_5.

25 травня 2004 року шлюб між чоловіком ОСОБА_1 та дружиною ОСОБА_5 було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбу зроблено запис за № 114.

21 жовтня 2010 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зареєстрували новий шлюб в Мізяківській сільській раді Калинівського району Вінницької області, про що зроблено відповідний актовий запис за № 06. Прізвище після реєстрації шлюбу дружини ОСОБА_6.

23 липня 2013 року ОСОБА_1 написав заяву в присутності приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Щербан О. П. про відмову від батьківських прав на дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3,

ІНФОРМАЦІЯ_4 року мати дітей ОСОБА_4 померла.

30 серпня 2017 року діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були влаштовані до комунальної установи "Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей "Сонячний дім" Житомирської обласної ради, де перебувають і на даний час.

Після смерті матері ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_1 було повідомлено про те, що на території району залишилися діти без батьківського піклування - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Однак відповідач відмовився від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей та 03 листопада 2017 року написав заяву про те, що він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Згідно інформації Великокоровинецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чуднівської районної ради Житомирської області №110 від 06 листопада 2017 року відповідач ОСОБА_1 за період навчання дітей у даній школі участі у їх розвитку та вихованні не приймав.

Згідно статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (стаття 155 СК України).

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 № 3 позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного кодексу України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з вказаної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину (п.16 вказаної постанови Пленуму).

З матеріалів справи слідує, що неповнолітні діти ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживали разом з своєю матір'ю ОСОБА_5. Після її смерті діти залишилися без батьківського піклування, про що було повідомлено відповідача ОСОБА_1. Однак відповідач відмовився від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей та 03 листопада 2017 року написав заяву про те, що він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 В подальшому ці діти були влаштовані до комунальної установи "Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей "Сонячний дім" Житомирської обласної ради. Відповідач ОСОБА_1 участі у їх розвитку та вихованні не приймає, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умов для отримання ними освіти.

Отже, зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, слід розцінити як ухилення від виховання дітей, а тому обґрунтовано місцевий суд позбавив відповідача ОСОБА_1 батьківських прав щодо дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3

Згідно частини 2 та 3 статті 166 Сімейного кодексу України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч.3 ст. 181 СК України).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст. 182 СК України).

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття (ч.1, 2 ст. 183 СК України).

Задовольняючи позов в частині стягнення аліментів на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача ОСОБА_1 суд першої інстанції правильно виходив з того, що позбавлення батьківських прав не звільняє від обов'язку щодо утримання дітей. При визначенні частки заробітку (доходу) відповідача місцевий суд виходив з кількості дітей, на яких стягуються аліменти в розмірі частки.

Щодо зустрічних вимог про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дітей, то згідно ч. 3 ст. 136 СК України оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

ОСОБА_1 заявив клопотання про призначення судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи для визначення кровного споріднення з дітьми ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 У судове засідання в апеляційній інстанції ОСОБА_1 не з'являється, хоча повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідно до ч. 5 ст. 136 СК України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком. В зустрічному позові ОСОБА_1 не вказує на той факт, що йому не було відомо про те, що він записаний батьком обох дітей, а лише констатує, що один із них - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, народився після розірвання шлюбу з матір'ю дитини - ОСОБА_5 В матеріалах справи відсутні докази про те, що відомості про батька дітей було внесено до актових записів виключно зі слів матері. В судове засідання в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції апелянт не з'явився, додаткових пояснень суду не давав. Клопотання про призначення судово-медичної експертизи (молекулярно-генетичної) було повернуто ухвалою суду від 15 травня 2018 року на підставі ч. 4 ст. 117 ЦПК України.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 подав суду заяву про забезпечення доказів, у якій просив призначити судово-медичну (молекулярно-генетичну) експертизу, однак у заяві не вказує з якої причини ним не було виконано вимог суду, викладених в ухвалі від 15 травня 2018 року, заперечень щодо цієї ухвали не подав.

За цих обставин в задоволенні зустрічного позову обґрунтовано відмовлено.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає.

Враховуючи наведене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 22 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2018 року.

Головуючий

Судді