Постанова № 76686562, 24.09.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/1475/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2172/18Головуючий у 1-й інстанції Ячало Ю. І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіної О.В.,

суддів: Гальонкіна С.А., Обідіної О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 23 липня 2018 року, прийняту під головуванням судді Ячало Ю.І. в смт. Велика Багачка, із складанням повного тексту ухвали 25 липня 2018 року

у справі за заявою ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення по цивільній справі № 525/1475/15-ц в порядку статті 236 КЗпП України за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства Бурова компанія "БУКРОС" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані відпустки,стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаною заявою. Зазначав, що Відкрите акціонерне товариство Бурова компанія "БУКРОС" судове рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14 квітня 2016 року в частині поновлення його на роботі на час звернення з даною заявою до суду не виконує, а тому просив суд стягнути на його користь із боржника середній заробіток за час затримки виконання вказаного судового рішення, починаючи з 24 квітня 2016 року по день постановлення рішення по даній заяві.

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 23 липня 2018 року заяву ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення по цивільній справі № 525/1475/15-ц в порядку статті 236 КЗпП України за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства Бурова компанія "БУКРОС" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані відпустки,стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Бурова компанія «Букрос» на користь ОСОБА_2 оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за період з 24 квітня 2016 року по 02 червня 2016 року включно, в сумі 4154,80 грн.

В іншій частині вимог відмовлено.

Ухвалу оскаржив ОСОБА_2, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою стягнути з боржника середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в частині поновлення на роботі в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14 квітня 2016 року по цивільній справі №525/1475/15-ц позов ОСОБА_2 Гаптулхаєвича до Відкритого акціонерного товариства Бурова компанія «БУКРОС» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані відпустки, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Визнано наказ голови правління Відкритого акціонерного товариства Бурова компанія «Букрос» № 5 від 03.06.2015 року про звільнення ОСОБА_2 Гаптулхаєвича з роботи за ст. 40 п.4 КЗпП України незаконним.

Поновлено ОСОБА_2 Гаптулхаєвича на посаді провідного інженера технолога Відкритого акціонерного товариства Бурова компанія «Букрос».

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства Бурова компанія «Букрос» на користь ОСОБА_2 Гаптулхаєвича 131093,70 грн. заборгованості по заробітній платі за період з 01.01.2011 року по 03.06.2015 року, 23309,95 грн. сума індексації, 32824,42 грн. сума втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, 1500 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, 73,08 грн. судових витрат, всього стягнути 188801,15 грн.

Рішення допущено до негайного виконання.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Наказом Відкритого акціонерного товариства Бурова компанія «Букрос» від 03 червня 2016 року № 6 внесено зміни до наказу № 5 від 03.05.2016 року в частині поновлення на роботі ОСОБА_2 Гаптулхаєвича на підставі рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14 квітня 2016 року та поновлено ОСОБА_2 Гаптулхаєвича на посаді провідного інженера-технолога з моменту звільнення з 03.06.2015 року.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що на виконання рішення суду про поновлення на роботі ПАТ Буровою компанією «БУКРОС» було видано наказ про поновлення на роботі ОСОБА_2 03 червня 2016 року , тобто, з пропуском строку - 40 днів (14.04.2016 по 02.06.2016 = 40 днів), то підлягає стягненню на користь заявника середній заробіток за невиконання рішення суду в частині поновлення на роботі у розмірі 4154,80 грн. ( 40 х 103,87 = 4154,80 ).

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як частиною першою статті 94 КЗпП України, так і частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною ЗО червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці», як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення упункті 4 частини І Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов'язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов'язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов'язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров'я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Положення статті 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Отже, вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Місцевим судом встановлено, що з 14 04.2016 року по 02.06.2016 року мав місце вимушений прогул у зв'язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі позивача протягом 40 робочих днів. Середньоденний заробіток за цей період становив 103,87 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з ВАТ БК «Букрос» на користь позивача підлягає стягненню 4154,80 грн. – з часу набрання рішенням суду законної сили до видання відповідачем наказу про поновлення ОСОБА_2 на роботі.

Вказівки в апеляційній скарзі на те, що районний суд не розглянув вимоги щодо внесення відповідних записів до трудової книжки позивача відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок, колегією суддів оцінюються з огляду на положення ст.13 ЦПК України та вимог, заявлених ОСОБА_2 в заяві від 29 березня 2018р., що стосувались стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення (т.2, а.с.11-12).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду та не свідчать про порушення ним норм матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374 п. 1 ч.1, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 23 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий-суддя /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_3

/підпис/ ОСОБА_4

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1