Постанова № 76685999, 17.09.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/2079/18

Провадження № 22-ц/772/1421/2018

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 рокуСправа № 127/2079/18м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого : Копаничук С.Г.

Суддів: Оніщука В.В., Медвецького С.К.,

при секретарі Богацькій А.М.

за участю третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3, її представників адвоката ОСОБА_4, ОСОБА_5

учасники справи:

позивач ОСОБА_6

відповідач ОСОБА_7

треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_8, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду від 03.05.2018 року ухваленого о 17 год. 48 хв. в приміщенні Вінницького міськогосуду суддею Дерновою В.В.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, за участі третіх осіб без самостійних вимог - ОСОБА_8, ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, -

В с т а н о в и в :

30.01.2018 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, за участю третіх осіб без самостійних вимог – ОСОБА_8, ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними. Уточнюючи свої позовні вимоги, просила визнати недійсною з моменту посвідчення довіреність на уповноваження ОСОБА_7І подарувати її синові ОСОБА_9 всю належну їй частину житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, посвідчену приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_10 14.11.2006 року за реєстром № 5494, визнати недійсним з моменту укладення договір дарування від 25.12.2006 року частини будинку по вул. Корольова, 22А у м. Вінниці, укладений між ОСОБА_6 в інтересах якої діяла ОСОБА_7, та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за № 6500, визнати недійсним з моменту укладення договір міни від 29.02.2008 року, господарських будівель, що відносяться до будинку по вулиці Корольова, 22а у м. Вінниці, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1116.

Зазначала, що надання довіреності на укладення спірного договору дарування, наслідком якого було укладення у подальшому і договору міни, не відповідало її внутрішній волі, було помилковим, оскільки насправді вона бажала укладення договору довічного утримання, а не договору дарування. Довіряючи відповідачці, позивачка надала їй довіреність помилково вважаючи, що відповідачкою від її імені в майбутньому буде укладено договір довічного утримання.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2018 року було залучено до участі у справі ОСОБА_3 у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Рішенням Вінницького міського суду від 03.05.2018 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , за участю третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_3, про визнання правочинів недійсними задоволено. Визнано недійсною довіреність від імені ОСОБА_6 для виконання усного договору доручення, посвідчену 14.11.2006 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим № 5494. Визнано недійсним договір дарування частини будинку по вул. Корольова, 22А у м. Вінниці, укладений між ОСОБА_7 від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_9 та посвідчений 25.12.2006 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим № 6500. Визнано недійсним договір міни господарських будівель, що відносяться до будинку по вулиці Корольова, 22а у м. Вінниці, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 та посвідчений 29.02.2008 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим № 1116. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 1720,25 грн. судового збору. Вказано, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Вінницького міського суду від 09.02.2018 року, продовжують діяти протягом дев’яноста днів з дня набрання рішенням законної сили.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначене рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права ,а по справі ухвалити нове рішення яким в позові відмовити повністю. Зазначає, що суд першої інстанції, всупереч вимогам процесуального права, задоволив позов до неналежного відповідача.

Вказує, що належним відповідачами у справі є: за вимогою про недійсність довіреності ОСОБА_3, за вимогою про недійсність договору дарування -ОСОБА_3; за вимогою про недійсність договору міни - ОСОБА_3 та ОСОБА_7. ОСОБА_3 не залучена до участі у справі як відповідач, а як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Суд не звернув увагу, що позивачка не надала жодних доказів, які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин правочинів. Так, довіреність ОСОБА_6, посвідчена 14.11.2006 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим № 5494, - належний та допустимий доказ, який підтверджує відповідність між волею та волевиявленням ОСОБА_6 на дарування частини будинку.

Крім того, позовні вимоги стосуються визнання недійсними договору-дарування від 25.12.2006 року, договору міни від 29.02.2008 року, довіреності від 14.11.2006 року. Проте в суд ОСОБА_6 звернулася в січні 2018 року, тобто аж через 11 років. Таким чином позивач звернувся в суд після спливу позовної давності, про застосування якої подали заяви до суду представники ОСОБА_3 Положення ч. 3 ст. 267 ЦК України, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, - необхідно розуміти не в порядку процесуальних, а в порядку цивільних (майнових) відносин. Тут сторона - суб'єкт цивільних (майнових) відносин, а не учасник судової справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Відповідно до п.п.8,9 Розділу Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону № №2147 від 03.10.2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що останню слід задовольнити.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 є матір’ю ОСОБА_9, який помер 29.05.2016 року. Відповідачка ОСОБА_7 є дочкою позивачки та власником 29/100 часток спірного житлового будинку по вулиці Корольова, 22а у місті Вінниці.

Третя особа ОСОБА_8 є сином ОСОБА_6 та власником 31/100 часток спірного житлового будинку по вулиці Корольова, 22а у місті Вінниці.

Третя особа ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії VI-АМ № 324002 від 01.11.1990 року та свідоцтвом про встановлення батьківства серії І-АМ № 309750 від 01.11.1990 року.

14.11.2006 року ОСОБА_6 нотаріально посвідченою довіреністю уповноважила свою доньку ОСОБА_7 подарувати своєму синові ОСОБА_9 всю належну їй частину житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, розташованого в м. Вінниці по вул. Корольова, № 22а та всю належну їй земельну ділянку, розташовану за цією ж адресою. Дана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим № 5494.

25.12.2006 року між ОСОБА_6, в інтересах якої діяла ОСОБА_7 та ОСОБА_9 укладено договір дарування 1/3 частини будинку (у житловому будинку літ. «А»: коридори 1-1, 1-6, туалети 1-2, 2-2, ванна 1-3, кухня 1-4, кімнати 1-5, 1-7, 1-8, коридори 2-1, 2-5, туалет 2-2, ванна 2-3, кухня 2-4, кімнати 2-6, 2-7, 2-8; у підвальному приміщенні: тамбур XVI, гараж Х, котельня ХІ, кладові ХІІ, ХІІІ, ХІV, ХV), що знаходиться в м. Вінниці по вул. Корольова, № 22а, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим № 6500, зареєстрований КП «ВООБТІ» 23.01.2007 року у реєстровій книзі № 140 за реєстровим № 21314.

29.02.2008 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 укладено договір міни господарських будівель, що відносяться до будинку по вулиці Корольова, 22а у м. Вінниці, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим № 1116, зареєстрований КП «ВООБТІ» 19.03.2008 року у реєстровій книзі № 140 за реєстровим № 21314.

Задовольняючи позов до ОСОБА_7, суд виходив з того, що учасників справи є належним, остання є належним відповідачем у справі, яка визнала позов. До вказаного висновку суд дійшов виходячи з того, що ОСОБА_7 є уповноваженою особою за оспорюваною довіренністю (договором доручення) на підставі якої нею з ОСОБА_9 було укладено договір дарування, а також Визнаючи оспорювані правочини недійсними, суд встановив, що вчинення позивачкою довіреності на укладення договору дарування на користь її сина не відповідало її внутрішній волі, оскільки насправді вона бажала укладення договору довічного утримання через похилий вік, стан здоров’я та відсутність іншого житла, а тому на цій підставі визнав укладений від імені позивачки договір дарування недійсним.

Крім того, встановивши, що про існування оспорюваних правочинів позивачка довідалася лише після смерті 29.05.2016 року ОСОБА_9, виявивши свідоцтво про право власності від 09.08.2012 року, суд безпідставно вважав, що строк позовної давності пропущений.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки суд дійшов до нього з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст.244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Відповідно до ч.1 ст.247 ЦК строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. Підстави припинення довіренності визначені у ст.248 ЦК України, зокрема, такими підставами є закінчення строку довіреності; скасування довіреності особою, яка її видала.

Таким чином, довіренність за своєю юридичною природою є одностороньою угодою, яка визначає повноваження представника .

В даному випадку нотаріально посвідчена разова довіренність від 25.12.2006 року була видана ОСОБА_6 для виконання усного договору доручення на уповноваження від її імені ОСОБА_7 подарувати сину ОСОБА_6 – ОСОБА_9 всю належну їй частину будинку. На підставі довіренності ОСОБА_7 від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_9 укладено договір дарування 1/3 частини будинку.

Посилання на те ,що дана довіренність насправді видавалася ОСОБА_6 ОСОБА_7 для укладення останньою від імені позивачки договору довічного утримання, який не міг бути укладений безпосередньо ОСОБА_6 через брак на той час певних документів, не заслуговують на увагу, оскільки з тексту довіренністі вбачається, що остання надавалась нею особисто; в присутності нотаріуса була прочитана нею особисто, у ній зазначено, що зміст довіренності ОСОБА_6 зрозумілий і відповідає її волі. Будь-яких належних, допустимих доказів, що спростовували б зазначене, ОСОБА_6 не надала. Згідно закону визнання недійсним довіренності строк дії якої вичерпаний вчиненням повіренним передбачної нею дії не допускається, захист прав ОСОБА_6 згідно закону міг відбуватись шляхом скасування нею виданої довіреності до вчинення передбаченої нею дії .

Отже, підстави для визнання довіренності недійсною відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Способу захисту права, як визнання недійсним первинного документа, а саме довіреності, не передбачено чинними нормативно-правовими актами, зокрема ст. 16 ЦК України.

Посилання на те, що спірна довіреність є цивільно-правовою угодою, що може визнаватися недійсною відхиляється як необґрунтоване, оскільки односторонньою угодою є видача довіреності, позаяк сама довіреність - це лише письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами.

Крім того, спірні правовідносини виникли також щодо визнання недійсним договору дарування частини будинку, укладеного 25.12.2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_9, договору міни господарських будівель, укладеного 29.02.2008 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_9, та довіреності від 14.11.2006 року ОСОБА_6 на уповноваження ОСОБА_7І подарувати її синові ОСОБА_9 всю належну їй частину житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель.

Стороною оспорюваних правочинів - договору дарування частини будинку та договору міни, є ОСОБА_9, який помер 29.05.2016 року. На день його смерті відкрилася спадщина на частину будинку та інше майно.

Правонаступниками у спірних правовідносинах після смерті ОСОБА_9 є його спадкоємці - мати ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_3

Належним відповідачами у справі повинні бути: за вимогою про недійсність договору дарування - ОСОБА_3; за вимогою про недійсність договору міни - ОСОБА_3 та ОСОБА_7

У справі ОСОБА_6 пред’явила вимоги за позовами лише до ОСОБА_7, до належного відповідача ОСОБА_3, права якої як спадкоємця, безпосередньо порушувались оспорюваними правочинами, позовних вимог не заявляла.

Належний відповідач ОСОБА_3 була залучена до участі в справі лише в якості 3-ї особи.

Суд, при визначенні процесуального положення сторін та ухваленні рішення не з’ясував належним чином зміст і характер правовідносин, що виникли; не врахував, що цивільні процесуальні правовідносини можуть виникнути тільки між носіями цивільних процесуальних прав і обов’язків у цивільному процесі, сторонами в якому є особи (позивачі, відповідачі), матеріально-правовий спір між якими є предметом розгляду і вирішення судом (ст. 48 ЦПК)

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість: роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин суд першої інстанції з урахуванням ст. 12 ЦПК мав роз'яснити позивачеві право на залучення до справи належного співвідповідача.

Зі змісту ст. ст. 48,50,51,175 ЦПК України на позивача покладено обов'язок визначати сторони ,зокрема, відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення іншого співвідповідача згідно специфіки спірних правовідносин, суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Задовольняючи позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та визнаючи недійсними оспорювані правочини ,суд безпосередньо порушив права та позбавив спадкування ОСОБА_3, що є спадкоємицею ОСОБА_9І та належним відповідачем у справі ,до якої позов не заявлявся.

ОСОБА_7 не є єдиним належним відповідачем у правовідносинах доручення, дарування та міни ,а тому задоволення позову в зв’язку з визнанням нею обставин ,що є підставою задоволення позовних вимог та визнання позову, суперечать нормам матеріального і процесуального права.

За таких обставин інші доводи скарги щодо незастосування судом позовної давності правового значення не мають, у задоволенні позову лише до ОСОБА_7 необхідно відмовити.

Враховуючи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі ґрунтується на недоведених обставинах, які суд вважав установленими, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись ст. 374, 379, 382 ЦПК України,

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду від 03.05.2018 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, за участі третіх осіб без самостійних вимог - ОСОБА_8, ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 у відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги 2580,4 грн.

Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді арешту 4/10 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вулиці Корольова, 22 А в м. Вінниці та 1/20 часток господарських будівель та споруд за даною адресою, застосовані у справі ухвалою Вінницького міського суду від 09.02.2018 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Копаничук С.Г.

Судді: Медвецький С.К.

ОСОБА_12

Згідно з оригіналом:

Суддя: Копаничук С.Г.