Ухвала суду № 76684533, 18.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-кп/796/1668//2018 Головуючий в 1 інст.: Коляденко П.Л.

Категорія КК: ч.1 ст. 286 КК України Доповідач: Фрич Т.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Фрич Т.В.,

суддів Мельника В.В., Юрдиги О.С.,

секретаря судового засідання Чекмак А.Д.,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, кримінальне провадження № 12015100020010095 за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2018 рокущодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Лебедин, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей 2006 та 2016 років народження, працюючого будівельником, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, -

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Горбаня В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ВисоцькогоО.Г.,

потерпілої ОСОБА_1,

представника

потерпілої ОСОБА_4,

в с т а н о в и л а:

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді одного року обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від призначеного судом основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік.

Згідно ч. 1 ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного та додаткового покарання

Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково, цивільний позов прокурора на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги задоволено.

Визначено стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 13 071 грн. 36 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн., а всього 48 071 грн. 36 коп.

Визначено стягнути зі ОСОБА_2 на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (р/р № 35423201054556 в ГУДКСУ м. Києва, МФО 820019, код по АКПО-00184945) витрати на лікування ОСОБА_1 в сумі 8867 грн. 52 коп.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Запобіжний захід не обирався.

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_2, 12.11.2015 року, близько 10 години 00 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, діючи з необережності, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, в порушення п. п. 10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху, перед початком руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоду або небезпеку іншим учасникам руху, не звернувся за допомогою до інших осіб для забезпечення безпеки, та рухаючись заднім ходом проїзною частиною вул. Л. Руденко від вул. Вишняківська в напрямку вул. О. Мішуги в м. Києві, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка рухалася по проїзній частині, в напрямку маршрутного автобусу, з права на ліво, відносно траєкторії руху вказаного автомобіля, внаслідок чого останній спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, які настали, а саме із заподіянням пішоходу - ОСОБА_1 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які виразилися у вигляді: закритої травми лівої стопи у вигляді косого перелому дистальної половини діафізу 5 плюснової кістки зі зміщенням уламків.

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_2кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили потерпілій тілесне ушкодження середньої тяжкості.

На вказаний вирок, потерпіла ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить вирок Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2018 року в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30000 грн., - скасувати та ухвалити новий вирок, яким стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у сумі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень. В решті вирок суду залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що всупереч вимог закону, суд у вироку не зазначив обставини, які обтяжують покарання як це передбачено ст. 65 КК України, зокрема те, що ОСОБА_2 втік з місця ДТП до приїзду співробітників поліції та не взяв до уваги її показання про те, що він взагалі не допомагав їй піднятися та не пропонував проїхати до лікарні.

Також апелянт зазначає, що відсутність у ОСОБА_2 критичної оцінки своєї поведінки засвідчує про відсутність у нього щирого каяття, яке би, в свою чергу засвідчувало про відношення до скоєного, а саме те, що він жодного разу на протязі її лікування не пропонував матеріальної допомоги. Неправомірними діями ОСОБА_2 їй було завдано моральну шкоду, оскільки після та під час лікування її переслідувало відчуття тривоги, що спричиняло душевний неспокій, стрес, боязнь до всіх автомобілів. Всі ці фактори не дозволяють їй продовжувати жити нормальним життям, коли вона знову бачить, як ОСОБА_2 продовжує працювати таксистом, коли проїжджає поруч з її будинком.

Задовольняючи вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн., суд не навів жодних підстав, якими він керувався при визначенні саме такої суми, задовольнивши вимоги позивача менше, ніж на шосту частину від заявлених до відшкодування 250 000 грн.

Іншими учасниками судового провадження, які мають право подати апеляційну скаргу, вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржений.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ВисоцькогоО.Г., які заперечували, щодо апеляційної скарги та просили в задоволенні апеляційної скарги потерпілої відмовити, потерпілу ОСОБА_1, її представника- адвоката ОСОБА_4 та прокурора, які просили апеляційну скаргу потерпілої задовольнити, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 186 КК України, зокрема у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, ґрунтується на доказах, зібраних та оцінених судом першої інстанції з дотриманням вимог КПК, які в апеляційній скарзі потерпілою ОСОБА_1 не оспорюються, а тому колегією суддів не перевіряються.

Разом з тим, колегія суддів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, вважає обґрунтованими доводи потерпілої ОСОБА_1 щодо помилковості висновків суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, потерпілою ОСОБА_1 до початку судового розгляду на стадії підготовчого судового засідання подано позовну заяву про відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, яка долучена до матеріалів провадження.( а.п.55-72)

В позовній заяві потерпіла ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь майнову шкоду, виниклу внаслідок вчинення кримінального правопорушення в розмірі 13071 гривень 36 копійок, яка складає загальну вартість витрат, пов'язаних із наданням їй медичної допомоги, що підтверджується фіскальними чеками, видатковими накладними та квитанціями до прибуткового касового ордеру на покупку ліків, імплантів для остеосинтезу, індивідуальних медичних засобів, (судно, ходунки). А також стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну (немайнову) шкоду, виниклу внаслідок вчинення кримінального правопорушення в розмірі 250 000 гривень. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та /або моральної шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_1, колегія суддів на підставі ст. 129 КПК України уважає його таким, що підлягає задоволенню частково.

Згідно частин 1, 4 та 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.

Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно роз'яснень, викладених у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 р. №5) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Колегією суддів встановлено, що внаслідок винних дій обвинуваченого (цивільного відповідача), які полягали у порушенні Правил безпеки дорожнього руху, потерпілій (цивільному позивачу) ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, яка виявилась у тому, що наслідки вчинення 12 листопада 2015 року дорожньо-транспортної пригодипостали для позивача, як психотравмуючі та обумовили порушення фізичної, психоемоційної та соціальної сфер існування особистості, перешкоджали можливості активної та повноцінної життєдіяльності та викликали формування негативних психологічних переживань.

Після вчинення обвинуваченим злочину стосовно потерпілої, остання перенесла фізичний біль, обумовлений спричиненими їй середньої тяжкості тілесними ушкодженнями та переживала емоційний стрес, у зв'язку з чим у неї виникала необхідність адаптуватися до нових, дискомфортних умов існування та життєдіяльності.

Негативні наслідки вчинення обвинуваченим відносно позивача злочину потягли за собою тривале нераціональне витрачання життєвого часу, обумовили необхідність залучення фізичних, душевних та матеріальних ресурсів на їх подолання і компенсацію.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості і можливості відновлення), стану здоров'я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та визначає його у розмірі 100 000 грн.

Тому доводи апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_1 щодо несправедливості рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, та є підставою для призначення нового розгляду судом першої інстанції, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.

Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а вирок суду першої інстанції - зміні у частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 418 та 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м.Києва, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1,- задовольнити частково.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2018 року, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,- змінити в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_1

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної та матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 13071 грн. 36 коп.( тринадцять тисяч сімдесят одну гривню 36 коп.) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100000 грн.( сто тисяч гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього на загальну суму 113 071 грн 36 коп.(сто тринадцять тисяч сімдесят одну гривню 36 коп.).

В іншій частині цивільного позову відмовити.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з дня вручення йому копії даної ухвали.

Судді:

___ ___ ___

Фрич Т.В. МельникВ.В. Юрдига О.С.