Постанова № 76684532, 24.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6801/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2018 року м. Київ

Справа № 755/1873/17

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,

сторони:

позивач - АТ КБ «ПриватБанк»

відповідач - ОСОБА_2

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва, ухвалене 29 травня 2018 року у складі судді Астахової О.О.,

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що між банком та ОСОБА_2 6 серпня 2010 року був укладений договір б\н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір.

Підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитом, яка станом на 30 листопада 2016 року становила 12959 грн.59 коп., з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 180 грн.36 коп., заборгованість по процентам в розмірі 8473 грн.37 коп., заборгованість за пенею та комісією - 3212 грн.55 коп., штраф (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штраф (процентна складова) в розмірі 593 грн.31 коп.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив позов задовольнити.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 29 травня 2018 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в сумі 180 грн.36 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 588 грн.51 коп., штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн., судовий збір в сумі 1600 грн., а всього 2868 грн. 87 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Дніпровського районного суду м.Києва в частині незадоволених вимог, а саме заборгованості по процентам в розмірі 7884 грн.86 коп., штрафу в розмірі 593 грн.31 коп. та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку в цій частині задовольнити. В апеляційній скарзі посилається на порушення норм процесуального та матеріального права, неповне дослідження всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами в сумі 588 грн.51 коп., штрафу (фіксована складова) в сумі 500 грн., а також в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені і комісії, не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року у складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до п.8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Справу розглянуто в порядку ст.369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого у справі рішення суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 6 серпня 2010 року ОСОБА_2 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» із анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанк, згідно якої вона висловила бажання оформити на своє ім'я платіжну картку «Універсальна» з кредитним лімітом у 2000 грн., та зобов'язалася сплачувати банку 3,0 % у місяць за користування кредитом, здійснювати платежі до 25 числа кожного місяця та вносити щомісячні платежі у розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн.

Договір складається із заяви позичальника, Умов і правил надання банківських послуг, Витягу з «Тарифів банку».

Подавши анкету-заяву від 6 серпня 2010 року, відповідач підтвердила, що ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, та підписала договір про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду ПриватБанку.

Матеріали справи не містять даних про причини зміни банком розміру процентної ставки з 1 квітня 2015 року, а також повідомлення відповідача про зміну процентної ставки та погодження з нею даної дії. Доказів у підтвердження правомірності збільшення позивачем процентної ставки, а також надання розрахунку заборгованості відповідно до процентної ставки, погодженої сторонами при укладенні договору, суду не надано.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що між банком та відповідачем, як позичальником, був укладений кредитний договір, маючи зобов'язання перед банком щодо повернення кредитних коштів, відповідачка ОСОБА_2 їх належним чином не виконувала, у зв'язку з чим має заборгованість по кредиту в сумі 180 грн. 36 коп., яка підлягає стягненню. Крім того, суд першої інстанції, визначаючи заборгованість по відсоткам в сумі 588 грн. 51 коп., що підлягає стягненню, виходив із процентної ставки за користування кредитом у розмірі 34,8% річних, тобто до збільшення банком 1 квітня 2015 року відсоткової ставки в односторонньому порядку. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення фіксованої частини штрафу в сумі 500 грн. та відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення пені, комісії та штрафу (процентної складової), суд першої інстанції виходив із того, що одночасне застосування двох видів штрафу, а також пені за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Проте, повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).

У ч.1 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди ( ст..638 ЦК України).

Відповідно до ст..1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту ст..526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Суд першої інстанції встановив, що між сторонами укладений договір шляхом підписання заяви позичальника, в якій вказано, що вона разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, та Тарифами банку складає між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 кредитний договір.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 неналежно виконувала свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим має заборгованість по кредиту в сумі 180 грн. 36 коп.

Згідно з умовами договору позичальник зобов'язалася сплачувати банку 3% у місяць за користування кредитом, здійснювати платежі до 25 числа кожного місяця та вносити щомісячні платежі у розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту, зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці по картковому рахунку згідно п.1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду з змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.

Належних та допустимих доказів на підтвердження повідомлення позичальника ОСОБА_2 про збільшення з 1 квітня 2015 року процентної ставки з 34,8 % до 43, 20 % позивачем, у передбаченому процесуальним законом порядку, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано. Крім того, позивачем не надано суду розрахунку заборгованості відповідно до процентної ставки, погодженої сторонами при укладенні договору.

За таких обставин, суд першої інстанції, дослідивши надані представником позивача письмові докази, правильно вважав доведеним позивачем розмір відсотків за користування кредитом, що підлягає стягненню з відповідача, виходячи із процентної ставки за користування кредитом у розмірі 34,8 % річних, в сумі 588 грн.51 коп.

Встановивши, що відповідачка ОСОБА_2 неналежним чином виконувала свої зобов'язання за договором, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про покладення на позичальника додаткового обов'язку як заходу цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання зобов'язання по сплаті штрафу, що передбачено п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення штрафу в сумі 500 грн. (фіксована складова) та відмовляючи у стягненні процентної складової штрафу, суд першої інстанції виходив із того, що фіксована складова штрафу та процентна складова штрафу є двома видами штрафу, застосування яких призведе до подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Разом з тим, такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та умовам договору.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Отже, законодавець у ст. 549 ЦК України визначив два види юридичної відповідальності: штраф або пеня.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених даним договором, більше ніж на 30 днів клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Виходячи з п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, умовами договору передбачено застосування штрафу, який складається із фіксованої частини та процентної складової, і є одним видом юридичної відповідальності.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що фіксована частина штрафу та процентна складова штрафу є двома видами цивільно-правової відповідальності, є помилковим. Застосування штрафу в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій не свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України.

Розмір процентної складової штрафу становить 38 грн.44 коп. ( (180 грн.36 коп. + 588 грн.51 коп.) х 5 % : 100%).

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення процентної складової штрафу підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 штрафу (процентна складова) в сумі 38 грн.44 коп.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з відповідачки ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 38 грн.40 коп. пропорційно до задоволених вимог скарги.

В іншій оскаржуваній частині рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»- задовольнити частково.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2018 року - в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення процентної складової штрафу - скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення процентної складової штрафу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» штраф (процентна складова) в сумі 38 грн.44 коп., судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 38 грн.40 коп.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по процентам залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус