Ухвала суду № 76684476, 24.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/4467/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Фомін В.А.

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Паленика І.Г., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засідання Парсамян А.А.

за участю:

прокурора Подгорець С.В.

представника власника майна ОСОБА_1, адвоката Кучер О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Панайтова Є.О., погоджене прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Посвистаком О.М., та накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час обшуку 29.03.2018 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_5, а саме: планшетний комп'ютер Samsung SM-T355 (Galaxy Tab А), IMEI НОМЕР_2 з карткою пам'яті micro-SD SP Elite 64 GB, НОМЕР_3; мобільний телефон Samsung SM-G925F (Galaxy S6 Edge), IMEI НОМЕР_4, із SIM-карткою НОМЕР_1; жорсткий диск Seagate ST1000LM024, с.н. S314JB0H195447; жорсткий диск Hitachi HTS545032B9A300, с.н. 16CSM6LT; аркуші паперу із друкованим текстом, які являють собою банківські виписки з ПАТ «КБ Приватбанк» щодо рахунків ОСОБА_1 та ОСОБА_6; чек ПАТ «КБ Приватбанк» від 04.08.2015 № квитанції 0.0.417538373.1 на ім'я ОСОБА_7, перепустка № 2 на а.м. Mercedes НОМЕР_5 до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, на задній стороні стоїть прізвище ОСОБА_6, квитанція № 18312317 від 12.10.2017 на ім'я ОСОБА_1, квитанція-повідомлення на ім'я ОСОБА_7, податкове повідомлення-рішення від 15.06.2015 № 413-17 на ім'я ОСОБА_7, квитанція № 109138 від 24.01.2018 на ім'я ОСОБА_7, два посвідчення на ім'я ОСОБА_1, квитанція № 109139 від 24.01.2018 на ім'я ОСОБА_7, висновок № 180124-002 від 24.01.2018 з додатками на 3 арк.; квитанцію № ПН1901 від 21.12.2017 та № ПН1928 від 21.12.2017 на ім'я ОСОБА_8; картку пам'яті Kingston Micro SD, 32 GB, 94749-E01.A00LF, картку пам'яті Sundisk 1.866.270.5532, картку пам'яті Transcend 32 GB синього кольору, картку пам'яті Kingston 64 GB SDCA10 з адаптером; полімерний кейс чорного кольору з наліпками та написом GLOCK, усередині якого знаходиться предмет схожий на пістолет Glock 19, cat. 9x19мм з двома магазинами з предметами схожими на набої, інструментом для чистки, чорною полімерною окремою деталлю з маркуванням GLOCK та документами; дві паперові коробки з предметами схожі на патрони Luger cal. 9x19мм, у загальній кількості 69 шт.; предмет схожий на напівавтоматичну рушницю МЦ-2112, N1325.

Цією ж ухвалою поновлено детективу Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 строк звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна під час обшуку 29.03.2018.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити детективу ОСОБА_9 у задоволенні клопотання про арешт майна та повернути власникам арештоване майно.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає про те, що ухвала слідчого судді є незаконною, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що ОСОБА_1 є адвокатом, відомості про якого внесено до Єдиного реєстру адвокатів України та на якого розповсюджуються законодавчі гарантії адвокатської діяльності. Додає про обізнаність сторони обвинувачення щодо статусу ОСОБА_1, що підтверджується відомостями з протоколу допиту його як свідка від 16.02.2017.

Також апелянт вказує, що ні у протоколі обшуку, ні в ухвалі слідчого судді не зазначено про те, яке саме значення для даного кримінального провадження мають вилучені в ході обшуку речі та предмети. Додає, що в ухвалі слідчого судді відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 не є підозрюваним, обвинуваченим або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність.

Крім того, автор апеляційної скарги зазначає, що судове рішення не містить обгрунтування потреб досудового розслідування, що виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_1 Стверджує, що в ухвалі слідчого судді відсутній опис завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звернулася із клопотанням, як відсутні і докази поважності причин пропуску детективом передбаченого КПК України строку на звернення до слідчого судді з клопотанням. Додає, що територіальна віддаленість місця обшуку не може бути поважною причиною пропуску строку із зверненням до суду із клопотанням про арешт майна.

Також власник майна звертає увагу суду на те, що стороною обвинувачення не доведено наявність об'єктивних даних про відповідність вилучених під час обшуку предметів, речей і документів критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України. Вказує, що досудове розслідування здійснюється за ознаками вчинення злочину невеликої тяжкості, в той час як конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини.

У підсумку апелянт зазначає про те, що протоколом від 29.03.2018 зафіксовано незаконні дії детектива НАБ України ОСОБА_9 щодо його втручання у приватне спілкування, дозвіл на яке ухвалою слідчого судді останньому не надавався, а відомості здобуті за результатами проведення обшуку є недопустимими доказами. Додає, що арешт на мобільний телефон ОСОБА_1 накладено необґрунтовано та не враховано наслідки арешту для власника майна.

Одночасно апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді. В обгрунтування причин пропуску цього строку апелянт вказує, що ухвала постановлена без виклику у судове засідання власника майна, про накладення арешту стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень 24.07.2018.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргапідлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представник участіу судовому засіданні не приймали, зі змістом оскаржуваної ухвали слідчого судді ознайомилися 24.07.2018 за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання власника майна щодо поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, оскільки цей строк пропущений з поважних причин.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України перебувають матеріали кримінального провадження № 52016000000000499, відомості про яке 21.12.2016 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України.

Детектив Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Панайтов Є.О., за погодженням із прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Посвистаком О.М., звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно під час обшуку 29.03.2018 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_5, яке ухвалою слідчого суддіСолом'янського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року задоволено, проте з таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо, з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та детектив не дотрималися.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з матеріалів провадження, детектив бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Панайтов Є.О. звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів (а.с. 1-8).

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність цього майна положенням ст. 98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.

Наведені детективом у клопотанні про арешт майна підстави, у зв'язку з якими майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені детективом у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як само клопотання не є доказом будь-яких обставин.

Таким чином, слідчий, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте таких дій вчинено не було, з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.

Розглядаючи клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя на відсутність постанови про визнання майна речовим доказом уваги не звернув.

Враховуючи вищевикладене і мотивування клопотання детектива, колегія суддів вважає, що в розумінні вимог ст. 132 КПК України детектив не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався у клопотанні про арешт майна, а слідчий суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.

В свою чергу, колегія суддів наявності таких доказів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведених порушень КПК України, є передчасними, а тому не заслуговують на увагу у даному судовому засіданні.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання детективаяк такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1,- задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року, якою задоволено клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Панайтова Є.О. та накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час обшуку 29.03.2018 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_5, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Панайтова Є.О. про накладення арешту на тимчасово вилучене майно під час обшуку 29.03.2018 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_5

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

______ ______ ______

МасенкоД.Є. Паленик І.Г. Присяжнюк О.Б.