Постанова № 76681920, 18.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 року

м. Харків

Справа № 638/19698/17

Провадження № 22-ц/790/1958/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів:

головуючого - Бровченко І.О.

суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Прокопчук І.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 січня 2018 року в складі судді Семіряд І.В. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про зобов’язання укласти договір,

в с т а н о в и в:

В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова знаходиться цивільна справа № 638/19698/17 за позовом ОСОБА_1 до публічного Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про зобов’язання укласти договір.

Ухвалою суду від 09 січня 2017 року по справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено в судове засідання.

28 грудня 2018 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій він просить заборонити публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» та його уповноваженим особам вчиняти будь-які дії направленні на звільнення, у тому числі примусове, позивачем приміщень цокольного поверху № 30а-I; 30а-XVI; 30а- IVа, 30а-IVб; 30а-VIIIа; 30а-Ха в літері «А-6» загальною площею 222,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т Правди, буд. 7, а також заборонити публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» та його уповноваженим особам вчиняти будь які дії, щодо передачі у будь-який спосіб майна, а саме: приміщень цокольного поверху № 30а-I; 30а-XVI; 30а- IVа, 30а-IVб; 30а-VIIIа; 30а-Ха в літері «А-6» загальною площею 222,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т Правди, буд. 7 третім особам.

Свою заяву обґрунтовує тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання судового рішення. Крім того, звільнення приміщень до вирішення питання по суті суттєво вплине на діяльність позивача.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 січня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про зобов’язання укласти договір.

Заборонено публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» та його уповноваженим особам вчиняти будь-які дії направленні на звільнення, у тому числі примусове, позивачем приміщень цокольного поверху № 30а-I; 30а-XVI; 30а- IVа, 30а-IVб; 30а-VIIIа; 30а-Ха в літері «А-6» загальною площею 222,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т Правди, буд. 7.

Заборонено публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» та його уповноваженим особам вчиняти будь-які дії, щодо передачі у будь який спосіб майна, а саме: приміщень цокольного поверху № 30а-I; 30а-XVI; 30а- IVа, 30а-IVб; 30а-VIIIа; 30аІХа;30а-Ха в літері «А-6» загальною площею 222,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т Незалежності (Правди), буд. 7 третім особам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні рішення не враховані інтереси банку, суд не мотивував, з яких підстав він дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не врахував, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 січня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про зобов’язання укласти договір.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 квітня 2018 року закінчено підготовку апеляційного розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про зобов’язання укласти договір.

Призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про зобов’язання укласти договір до розгляду судом апеляційної інстанції в судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Харківської області на 11 год. 20 хв. 11 травня 2018 року.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої послався на п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», ст. ст. 149-153 ЦПК України та враховуючи, що невжиття таких заходів забезпечення позову утруднить приведення сторін у стан, який існував до вчинення дій з боку відповідача, та пересвідчившись з наданих до суду матеріалів, що між сторонами дійсно виник спір, який потребує вирішення, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову суд апеляційної інстанції погодитися не може, з огляду на ступне.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 14 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір оренди № 01_15_12_01 нежитлових приміщень цокольного поверху № 30а-I; 30а-XVI; 30а- IVа, 30а-IVб; 30а-VIIIа; 30а-Ха в літері «А-6» загальною площею 222,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т Правди, буд. 7.

Відповідно до п. 8.1 даного договору строк його дії встановлено протягом 35 календарних місяці з дати підписання акту приймання-передачі підписаного згідно з п. 2.1 договору, а саме з 14 січня 2015 року. Відповідно до того ж пункту договору орендар може отримати право оренди на об’єкт оренди виключно на підставі укладеного та підписаного сторонами нового договору оренди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема шляхом: 1) накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог.

Крім того, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог ст. 260 ЦПК України, п.п. 1,2,7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» ухвала суду повинна бути мотивованою.

Враховуючи, що матеріали справи не містять відомостей щодо користування ОСОБА_1 спірним майном на відповідній правовій підставі та вжиття відповідачем заходів щодо його виселення, заборона на вчинення дій обмежить власника права користуватись та розпоряджатись власним майном, у зв’язку з чим заява про забезпечення позову в обраний позивачем спосіб задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»необхідно задовольнити; ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 січня 2018 року скасувати; у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позовові по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про зобов’язання укласти договір відмовити.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374,376, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 січня 2018 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позовові по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про зобов’язання укласти договір відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2018 року.

Головуючий

Судді