Постанова № 76678376, 20.09.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 661/2807/17 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Номер провадження 22-ц/791/991/18 Доповідач Базіль Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Базіль Л.В.,

суддів: Бугрика В.В.,

ОСОБА_2,

секретар Павловська Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_4 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 20 квітня 2018 року, ухвалене в складі судді Матвєєвої Н.В., повний текст рішення складений 23 квітня 2018 року у цивільній справі № 661/2807/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

05.09.2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до міського суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до укладеного договору № б/н від 21.11.2013 року ОСОБА_4 від позивача отримав кредит у розмірі 9 000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27.60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затверджених наказом №СП – 2010-256 від 06.03.2010 року та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком договір, що підтверджується його підписом у заяві.

В порушення ст.ст. 526-527,530 ЦК України та вимог договору позичальник своїх зобов'язань за договором не виконав, у зв'язку з чим, станом на 03.08.2017 року виникла заборгованість в сумі 104605,26 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 9678.75 грн.; заборгованості по процентах за користування кредитом - 86359.93 грн.; заборгованості за пенею та комісією – 3109.19 грн; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (процентна складова) – 4957.39грн., які позивач просить стягнути з відповідача, а також судовий збір у розмірі 1 600, 00 грн.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 20 квітня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 21.11.2013 року в сумі 97087,98 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в сумі 1600.00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_4 просить скасувати судове рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове про відмову у задоволенні цих вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що останній платіж був здійснений ОСОБА_4 07.06.2014 року, а банк з позовом звернувся лише 05.09.2017 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності. При цьому вважає, що перебіг строку позовної давності починається не з моменту закінчення строку дії картки, як зазначає позивач, а з 211 дня з моменту виникнення простроченої заборгованості відповідно до п.2.1.1.12.4 Умов та правил надання банківських послуг. Твердження суду про те, що останній платіж відповідачем внесено 13.09.2016 року не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки цей платіж був вчинений на інший картковий рахунок.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив.

Згідно з пунктом 8 Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону України № 2147- У111 від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

За вказаних обставин справа розглядається Апеляційним судом Херсонської області.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що 21.11.2013 року сторони уклали кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 9000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,6% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом у заяві.

Згідно з умовами договору ОСОБА_4 взяв на себе зобов’язання щодо повернення кредиту, шляхом внесення щомісячних платежів, розмір яких визначений у 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, слідуючого за звітним.

При цьому позичальник дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється рішенням банку та позичальник дає банку право в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Карта діє до останнього дня місяця, указаного на лицьовій стороні карти (пункти 2.1.1.2.1, 2.1.1.2.3, 2.1.12.4, 2.1.1.2.11).

Строк дії картки травень 2017 року (а.с.124)

За умовами укладеного кредитного договору, сторони погодили зміну строку виконання зобов’язання за певних умов, а саме відповідно до п.2.1.1.12.4 Правил користування платіжною карткою у разі наявності простроченого кредиту строком повернення кредиту в повному обсязі є 211 -й день з моменту виникнення такої заборгованості.

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором станом на 03.08.2017 року становить 104605.26 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 9678.75 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом 86359.93 грн, заборгованості по пені та комісії за користування кредитом 3109.19 грн, штрафу (фіксована частина) в сумі 500.00 грн, штрафу (процентна складова) 4957.39 грн.

Із зазначеного розрахунку вбачається, що прострочена заборгованість по кредиту виникла ще 25.07.2014 року ( дати невнесення відповідачем чергового платежу), а тому на 211-й день, яким у цій справі є 22.02.2015 року у позивача виникло право вимагати повернення кредиту в повному обсязі, саме з цього часу і почав перебіг строку загальної позовної давності, який позивачем не пропущений, оскільки останній звернувся до суду 05.09.2017 року, тобто в межах встановленої ст.257 ЦК України загальної позовної давності у три роки.

За змістом ст.526, ч.1 ст.530, ст.610, ч.1 ст.612 ЦК України для належного виконання зобов’язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов’язання є його порушенням.

Відповідно до ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виникнення грошового зобов’язання.

Саме до такої правової позиції дійшла ОСОБА_5 Верховного суду у своїй постанові від 28 березня 2018 року розглядаючи справу №444/9519/12, висновки якої відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України враховує апеляційний суд при застосуванні відповідних норм права.

Згідно розрахунку позивача станом на 22.02.2015 року відповідач мав заборгованість за тілом кредиту 9678.75 грн., заборгованість по процентам в сумі 4326,45 грн, а всього 14005,20 грн, яка і підлягає стягненню в судовому порядку. Власного розрахунку відповідачем не надано.

Таким чином, у порушення вимог ст.ст.263-264 ЦПК України суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув, не врахував, що після зміни строку виконання зобов’язання позичальник зобов’язаний був повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати, що в цій справі є 22.02.2015 року, та всі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів не мають правового значення; встановивши фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи суд не надав їм належної правової оцінки.

Прохання апеляційної скарги про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв’язку з пропуском позивачем строку загальної позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у суді першої інстанції не може бути задоволено, оскільки позивачем такий строк не пропущений з вищевикладених підстав.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин судове рішення суду першої інстанції підлягає зміні із зменшенням розміру визначеної до стягнення кредитної заборгованості із 97087.98 грн до 14005,20 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому не є предметом перегляду в суді апеляційної інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції змінює рішення, то відповідно до положень ст.141 ЦПК України відповідно змінює і розподіл судових витрат.

Таким чином, виходячи з пропорційності задоволених вимог, стягнутий судом першої інстанції розмір судового збору з 1600.00 слід зменшити до 214.24 грн

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 20 квітня 2018 року змінити, зменшити розмір визначеної до стягнення кредитної заборгованості із 97087 грн 98 коп. до 14005 грн 20 коп., судового збору з 1600.00 грн до 214 грн 24 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення може бути оскаржена до Верховного суду, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.В. Базіль

Судді: В.В. Бугрик

ОСОБА_2

Повний текст постанови складено і підписано 25 вересня 2018 року.

Головуючий Л.В. Базіль