Постанова № 76678315, 21.09.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«21» вересня 2018 року м. Херсон

Справа № 766/8686/16-ц

Провадження № 22-ц/791/1181/18

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя – доповідач)ОСОБА_1суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Гаврилова Д. В. від 13 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", ОСОБА_7, ОСОБА_8, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сапфір-1" про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року ОСОБА_5 звернувся з вище зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що він є власником нерухомого майна, що складається з нежитлової будівлі (виробничий цех "літ.А", виробничий цех "літ. Б", склад-битовку "літ.В", склад-сушарку "літ.Г", котельні "літ Д", склад "літ. Ж", сторожку "літ. З", навіс "літ. І", теплиці "літ.К", гаражи "літ. Е", ворота №1,2,3, огорожу №7, огорожу №4, навіс "літ.Л", огорожу №5, огорожу №6) та земельної ділянки, загальною площею 0,8543 га, розташованого за адресою: м. Херсон, проспект Сенявіна, 39, яке 26 грудня 2006 року було передано ним в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк" згідно договору.

17 липня 2013 року, згідно акту про реалізацію арештованого нерухомого майна, вище зазначене майно було продано з прилюдних торгів ОСОБА_9

Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області віл 15 серпня 2013 року визнано дії державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області Третьякова С. Ю. по передачі нерухомого майна, належного йому на прилюдні торги для реалізації неправомірними.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2014 року визнано недійсними результати вказаних прилюдних торгів та визнано недійсним акт державної виконавчої служби про реалізацію вказаного майна.

В подальшому вказане майно неодноразово відчужувалось шляхом укладання цивільних правочинів та в результаті 30 березня 2015 року перейшло у власність ОСОБА_6, який 21 жовтня 2015 року на підставі договору позики та іпотеки передав це майно в іпотеку ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Позивач зазначав, що майно незаконно знаходиться у володінні ОСОБА_6, що порушує його права, як власника нерухомого майна.

ОСОБА_5 просив суд на підставі ст. ст. 321, 387 ЦК України, витребувати у відповідача належне йому майно, а саме: нежитлові будівлі (виробничий цех "літ.А", виробничий цех "літ. Б", склад-битовку "літ.В", склад-сушарку "літ.Г", котельні "літ Д", склад "літ. Ж", сторожку "літ. З", навіс "літ. І", теплиці "літ.К", гаражи "літ. Е", ворота №1,2,3, огорожу №7, огорожу №4, навіс "літ.Л", огорожу №5, огорожу №6) та земельну ділянку, загальною площею 0,8543 га, які знаходяться за адресою: м. Херсон, проспект Сенявіна, 39 та передати йому.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 13 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення судом норм процесуального права просив рішення суду скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що висновок суду про те, що у разі скасування результатів торгів нерухоме майно – комплекс виробничої бази, повертається державному виконавцю та торгівельній організації не відповідає чинному законодавству, так як преюдиційним є факт, що ці особи не мали права відчуження належного йому майна; висновок суду про те, що позивач не довів, що належне йому майно, а не перероблене знаходиться у відповідача не відповідає матеріалам справи та доказам, наданим відповідачем на їх підтвердження.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_6 просить її відхилити, рішення суду залишити без змін.

У відповідях на відзив ОСОБА_5 просить його не брати до уваги та задовольнити його скаргу.

Відповідно до ч.1 ст. 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно із пунктом 8 Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Враховуючи, що наразі апеляційні суди в апеляційних округах не утворені, справа підлягає перегляду в апеляційному порядку Апеляційним судом Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває Херсонський міський суд Херсонської області, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача та його представника, представника відповідача і третьої особи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність спірного майна у володінні відповідача, тобто тотожного тому, яке належало позивачу; позивачем не доведено неправомірність володіння відповідачем спірним майном та вважав, що спірне майно не може бути витребувано на підставі ч. 2 ст. 388 ЦК України, оскільки воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 28 жовтня 2008 року у справі №2-10/2008р. розірвано договір підряду від 17 січня 2006 року, укладений між ОСОБА_10 і ФОП ОСОБА_5, стягнуто із ФОП ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 збитки в сумі 289 667 грн., 10000 грн. моральної шкоди, 1568 грн. витрат на проведення експертиз, 10 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 30 грн. витрат на ІТЗ. В решті позову відмовлено.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Херсонській області від 20 лютого 2013 року прийнято до виконання виконавче провадження №18413001 з примусового виконання виконавчого листа №2-10 від 13 лютого 2009 року, виданого Білозерським районним судом Херсонської області про стягнення з ФОП ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 грошових коштів в сумі 289 667,00 грн.

В межах зазначеного виконавчого провадження 30 червня 2011 року державним виконавцем було описано та арештовано належне ФОП ОСОБА_5 майно: деревообробні станки у кількості 19 одиниць, та комплекс нежитлових будівель і споруд загальною площею1773,3 кв.м. та земельна ділянка загальною площею 0,8543 га, які знаходяться за адресою: м. Херсон, пр. Сенявіна, 39.

В подальшому державним виконавцем вчинялись дії щодо визначення вартості арештованого нерухомого майна та до управління ДВС ГУЮ у Херсонській області було передано заявку на реалізацію цього майна.

17 липня 2013 року відбулися прилюдні торги з реалізації комплексу нежитлових будівель і споруд загальною площею 1773,3 кв.м. та земельної ділянки загальною площею 0,8543 га, які знаходяться за адресою: м.Херсон, пр. Сенявіна, 39, за наслідками яких ПП «Нива-В.Ш.» складено протокол №2213201 від 17 липня 2013 року по проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить ФОП ОСОБА_5, згідно якого переможцем торгів визначено ОСОБА_9, яким придбано майно за ціною 1 021 597,00 грн.

На підставі зазначеного протоколу начальником Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Херсонській області 23 лмпня 2013 року складено акт про реалізацію арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів.

ФОП ОСОБА_5 не погодився з результатами проведених прилюдних торгів та з укладеним договором купівлі-продажу і оскаржив їх в судовому порядку.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 01 березня 2013 року у задоволенні позову ФОП ОСОБА_5 відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2014 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02 березня 2015 року, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_5 задоволено частково, визнано недійсними результати прилюдних торгів від 17 липня 2013 року філією 22 ПП «Нива-В.Ш.», оформлені протоколом №2213201, з реалізації арештованого нерухомого майна, належного ФОП ОСОБА_5 та визнано недійсним акт від 23 липня 2013 р. про реалізацію арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів /а. с. 10 – 17, 18 – 19/.

11 червня 2013 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_9 відчужив вказане спірне нерухоме майно ОСОБА_11, який в свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 26.14.2014 року відчужив його ОСОБА_12, після чого власником майна за договором позики та іпотеки від 30 березня 2015 року став ОСОБА_6, який передав 21 жовтня 2015 року майно в іпотеку ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Відповідно до договору іпотеки від 26 грудня 2006 року за №02-23-Ф061054П-2135, укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" та ФОП ОСОБА_5, вищевказане спірне нерухоме майно є об'єктом іпотеки. Вказаний іпотечний договір було укладено для забезпечення належного виконання договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № Ф061054П від 26 грудня 2006 року, укладеного між цими сторонами /а. с. 20 – 22/.

Відповідно до договору № 271016-К від 27 жовтня 2016 року про відступлення права вимоги за договором кредиту ПАТ "Укрсоцбанк" відступив право вимоги за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № Ф061054П від 26.12.2006 року ТОВ «Фінансова компанія «Адамант», яке в свою чергу за договором від 28.10.2016 року відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Сапфір-1» /а. с. 55 – 58, 59 – 60, 61/.

Главою 29 ЦК України передбачено цивільно-правові способи захисту права власності. Зокрема, норми ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України надають власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача.

Одним із способів захисту права власності є витребування майна із чужого незаконного володіння. Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. За приписами наведеної норми, саме позивач повинен довести в суді незаконність володіння відповідачем майном, що є предметом позову, а саме: право власності (чи інше суб'єктивне право титульного володільця) на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом частини 2 ст. 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Так, Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2014 року встановлено факт порушення порядку реалізації нерухомого майна на торгах, проведених з порушенням ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. ст. 43, 45, 47 ЗУ «Про іпотеку», ст. 572 ЦК України, поза межами виконавчого провадження із звернення стягнення на предмет іпотеки, та п. 3.2, 3.6, 3.8. 3.10 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів, що стало підставою для визнання вказаного правочину недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України. При цьому порушень з боку переможця прилюдних торгів при проведенні торгів судом не встановлено, право власності у встановленому порядку було зареєстровано за ОСОБА_9, а отже продаж майна на прилюдних торгах, проведених з порушенням чинного законодавства щодо порядку встановленого для виконання судових рішень, допущених іншими особами, не змінює статусу особи, що придбала майно з прилюдних торгів.

Частина 2 ст. 388 Цивільного кодексу України гарантує особам, які придбали майно у порядку, встановленому для виконання судових рішень, захист їхніх прав від можливої віндикації. Ця норма фактично спрямована на повний захист інтересів добросовісного набувача, який набув у такому порядку майно, а відтак не допускає можливості витребування його власником за будь-яких умов.

За змістом частини 5 ст. 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презумується.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що правовим наслідком скасування правочину – результатів торгів, є недійсність переходу права власності, належного позивачу нерухомого майна до інших осіб і те, що після визнання торгів недійсними державний виконавець і торгівельна організація не мають права на відчуження цього майна підлягають відхиленню, оскільки порушень з боку переможця торгів – ОСОБА_9 при проведенні торгів судом не встановлено, позивачем не доведено, судом також не встановлено недобросовісність набуття ОСОБА_9 права власності на спірне майно.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», у разі наявності підстав для визнання публічних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору - організатор торгів та їх переможець. Отже, майно повертається не боржнику, а організатору торгів для проведення повторної організації і проведення торгів.

Посилання ОСОБА_5 у скарзі на те, що суд безпідставно дійшов висновку про те, що витребуване ним майно є не тотожним майну, що є у власності ОСОБА_6 підлягають відхиленню як такі, що у даній правовій конструкції не мають значення.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 не ґрунтуються на законі, не містять нові факти чи засоби доказування, висновки суду не спростовують і підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 13 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (постанови) шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у цивільних справах – Верховного Суду.

Головуючий підписОСОБА_1Судді: підпис підписОСОБА_2 ОСОБА_3

Дата складання повного судового рішення 25 вересня 2018 року.

З оригіналом згідно: Копія постанови оформлена 25 вересня 2018 року Постанова набрала законної сили 20 вересня 2018 року

Суддя Секретар судового засіданняОСОБА_1 ОСОБА_4