Рішення № 76671549, 21.09.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/2114/2018 Справа № 490/3028/18

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Гуденко О.А.

при секретарі - Кваші С.О.,

за участю позивача, представника відповідача - Царюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» про стягнення невиплачених сум при звільненні та середнього заробітку за час затримки розахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ :

18.04.2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» ( далі - Завод) про стягнення на його корить невиплаченої заробітної плати у сумі 8385 грн за період роботи з 01 грудня 2012 року по 28 лютого 2013 року с, невиплачену компенсацію у сумі 1537,25 грн за невикористані 11 календарних днів щорічної основної відпустки , середнього заробітку за весь час затримки при звільненні у сумі 179 718,50 грн.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Суду пояснив, що весь цей час вірив обіцянкам керівництва про виплату заборгованості і чекав на виплату, оскільки має юридичну освіту і знає про відсутність строку позовної давності за вимогшами про стягнення заробітної плати. Розмір заборгованості обрахував самостійно, виходячи з розміру посадового окладу , а довідку про розмір заборгованості та середню заробітну плату не взяв на Заводі, оскільки при його звільненні працювали «одні люди, а зараз зовсім інші працюють, тому він до них і не підійшов». Що за розрахунок він отримав після звільнення в травні 2014 року він не знає, не цікавився його складовими, але вочевидь це не ті суми, які йому належали до виплати.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у позові з підстав, викладених у відзиву. Суду пояснив, що за період з грудня 2012 року позивачеві заробітна плата не нараховувалася в звязку з тим, що він не виконував жодної роботи, про що останньому було достровірно відомо. В травні 2014 року він отримав повний розрахунок заборгованості, розписався в отриманні коштів і на той час спірною цю заборгованість він вочевидь не вважав.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Позивач працював у ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» з 19.09.2012 року на посаді консультанта з фінансово-економічних та юридичних питань .

Наказом №27-к від 28.02.2013 року, позивача було звільнено з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Згідно розрахункових листів за вересень 2012 року- листопад 2012 року ОСОБА_2 отримував заробітну плату за 48 годин - 805, 50 грн, 120 годин - 1751,09 грн та 112 відпрацьованих годин за місяць - 1798,64 грн відповідно. При цьому зазначено, що його посадовий оклад дорівнює 2750 грн . За грудень 2012 року- лютий 2013 року заробітна плата не нараховувалася, кількість відпрацьованих змін/годин - нуль. За лютий 2013 року нарахована компенсація відпустки за 10 днів 501,80 грн без врахування податків та зборів.

Як вбачається з копії контрольного табелю Відділу ДІМ - за грудень 2012 року- лютий 2013 року кількість відпрацьованих днів у ОСОБА_2, відсутня взагалі.

07 травня 2014 року ОСОБА_2 отримав заробітну плату за березень 2013 року 2720,10 грн , про що розписався у відомості особисто.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, проводяться в день звільнення.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Проте доказів того, що відповідачем до теперішнього часу не здійснено повного розрахунку з позивачем, суду не надано, оскільки жодних доказів того, що заробітна плата за спірний період йому нараховувалася і що він викнвав еінц роботу на ОСОБА_2, суду не надав і на такі навіть не посилався.

При цьому суд не може прийняти до уваги його пояснення , що йому не дали довідки про заборгованість по заробітній платі, оскільки він навіть не надав суду доказів звернення за такою довідкою. Жодного звернення ОСОБА_2, до відповідача щодо отримання розрахунку при звільненні чи довідки про розмір та складові отриманих через рік після звільнення сум - в матеріалах справи відсутні.

При цьому суд критично ставиться до твердження позивача про те, він не вважав за необхідне звертатится до Заводу за отримання цих документів , оскільки самого факту наказу про звільнення достатьо для стягнення заборгованості по заробітній платі, невиплаченої при звільненні.

Крім того, як свідчать розрахункові листи за попередні місяці , з чим позивач повіністю погодився в судовому засіданні та їх не оспорює, заробітна плата нараховувалася відповідно до кількості відпрацьованих змін\годин, а не в розмірі посадового окладу за повний місяць.

Оскільки докази нарахування такої заробітної плати матеріали справи не містять та цей факт спростовується наданими відповідачем доказами, то наведене унеможливлює встановлення як самого факту заборгованості по заробітній платі перед позивачем, так і розміру такої заборгованості.

Варховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у позові за недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до ст. 140 ЦПК України, судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 18, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області протягом 30 днів після складання повного тесту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.А.ГУДЕНКО

Повний текст рішення складено 25 вересня 2018 року