Ухвала суду № 76670797, 20.09.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 135/109/17

Провадження №11-кп/772/949/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: Ващук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року м. Вінниця

Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого судді: Ващук В.П.

судів: ОСОБА_2, ОСОБА_3

зі секретарем: Агеєвою Г.В.

розглянув «20» вересня 2018 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12017020070000040 від 21.01.2017 року по обвинуваченню

ОСОБА_4, ,

народження 1993 року 03 місяця 12 дня,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1,

українця, громадянина України,

раніше судимого:

-16.06.2010 року Ладижинським міським судом Вінницької області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

-02.09.2010 року Ладижинським міським судом Вінницької області за ч.2 ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

-23.11.2010 року Ладижинським міським судом Вінницької області за ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлені волі;

-29.11.2012 року Ладижинським міським судом за ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 185, ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

-24.12.2015 року Ладижинським міським судом Вінницької області за ч.2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;

-26.12.2016 року Тульчинським районним судом Вінницької області за ч.2 ст. 185, ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі,

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 263 КК України.

За участю сторін кримінального провадження

прокурора: Миколайчука Д.Г.

обвинуваченого : ОСОБА_4

захисника – адвоката: ОСОБА_5

за апеляційною скаргою із змінами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 05 червня 2018 року, -

В с т а н о в и в:

Згідно вироку Ладижинського міського суду Вінницької області від 05.06.2018 року ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 186, ч.2 ст. 263 КК України та призначено покарання:

-за ч.2 ст. 186 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 263 КК України у виді арешту строком 4 місяці.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_4 покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднано покарання призначене вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 26.12.2016 року та остаточну міру покарання ОСОБА_4 призначено у виді 6 років 9 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 визначено рахувати з 05.06.2018 року.

Строк попереднього ув’язнення у даному кримінальному провадженні, який рахується з 10.04.2017 року і до набрання вироком законної сили зараховано у строк відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_4

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 351 грн. 84 коп.

Вирішена доля речових доказів.

Судом встановлено, що 21.01.2017 року близько 04 год. 30 хв. в м. Ладижин Вінницької області по вул. Процишина на ринковій площі ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, йшов разом із ОСОБА_7, в напрямку автовокзалу. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4, близько 04 год. 35 хв. підійшов до торгівельної палатки, розташованої на відстані близько п’яти метрів від краю проїзної частини вул. Процишина в м. Ладижин Вінницької області, та в той час, коли ОСОБА_7 спілкувався з продавцем вказаної торгівельної палатки ОСОБА_8, ОСОБА_4 зайшов за палатку ззаду та через незащібнену захисну матерчату накидку, якою накритий металевий каркас палатки, умисно, протиправно, з корисливих мотивів, маючи на меті збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи, що діє протиправно, взяв картонний ящик із печивом, та в цей час був помічений ОСОБА_9, який намагався його зупинити та почав наздоганяти останнього. На що ОСОБА_4 достовірно знаючи, що його неправомірні дії були помічені, проігнорувавши заклики ОСОБА_9 припинити відкрите викрадення майна, почав тікати в напрямку буд.7/2 по вул. Процишина в м. Ладижин Вінницької області та зник в дворі вказаного будинку. Таким чином ОСОБА_4 відкрито заволодів картонним ящиком з вмістом всередині: печива «Амур» підприємства-виробника кондитерських виробів СПД «Рябинський» вагою 2 кг, вартістю 55 грн. за 1 кг, та загальною вартістю 110 грн.; ящика печива «Маргарита» підприємства-виробника кондитерських виробів «Світязь» вагою 2 кг, вартістю 55 грн. за 1 кг, та загальною вартістю 110 грн.; ящика печива «Матрьошка» підприємства-виробника кондитерських виробів «Батоша», вагою 1,1 кг, вартістю 77 грн. за 1 кг, та загальною вартістю 84 грн.70 коп., які належать ОСОБА_8, чим спричинив останній матеріального збитку на загальну суму 304 грн. 70 коп..

Крім того, ОСОБА_4 02.02.2017 року до 13 год. 00 в м. Ладижин по вул. К.Маркса носив при собі кастет без передбаченого законом дозволу. Так, 02.02.2017 року о 13 год. 00 хв. оперуповноваженими карного розшуку Ладижинського відділення поліції Бершадського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_10 та старшим лейтенантом поліції ОСОБА_11 проводились заходи по виконанню вироку Тульчинського районного суду Вінницької області від 26.12.2016 року стосовно засудженого ОСОБА_4 з метою доставки та конвоювання його до ізолятора тимчасового тримання. На тротуарній доріжці вул. К.Маркса в м. Ладижин Вінницької області вищевказаними працівниками поліції було помічено ОСОБА_4, якого зупинено та оголошено про необхідність виконання вироку Тульчинського районного суду Вінницької області від 26.12.2016 року. ОСОБА_4 поводив себе підозріло, намагався уникнути контакту з працівниками поліції, в зв’язку з чим виникла необхідність перевірки його на предмет зберігання заборонених речей. В ході проведення огляду одягу, за участю понятих, у ОСОБА_4 в правій зовнішній кишені його куртки був виявлений та вилучений кастет, який згідно висновку експерта №58-Х від 17.02.2017 року являється холодною зброєю ударно-дробільної дії, виготовлений саморобним способом по типу «кастетів».

Не погодившись із вироком суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу із змінами, в якій не оспорюючи юридичної кваліфікації вчиненого ОСОБА_12 злочинів, ставить питання про зміну вироку Ладижинського міського суду Вінницької області від 05.06.2018 року, в частині застосування ч.5 ст. 72 КК України, в зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. На підставі ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26.11.2015 року №838-VIII зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання строк попереднього ув’язнення з 10.04.2017 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі. В решті вирок суду залишити без змін.

Свої вимоги прокурор мотивував тим, що суд ухвалюючи вирок відносно ОСОБА_4 порушив вимоги роз’яснень постанови ОСОБА_13 Верховного Суду від 29.08.2018 року щодо застосування норми ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 26.11.2015 року №838-VIII , де зазначено, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року , то під час зарахування попереднього ув’язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 26.11.2015 року №838-VIII.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 ставить питання про скасування вироку Ладижинського міського суду Вінницької області від 05.06.2018 року відносно нього, в зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Справу направити на новий судовий розгляд, чи ухвалити новий вирок. Вважає, що судове слідство було проведено неповно, упереджено та з грубим порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, оскільки судом першої інстанції були взяті до уваги покази свідків , які є працівниками поліції, а не взято до уваги показі свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які підтверджують його невинуватість.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника – адвоката ОСОБА_5, які свою підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі, міркування прокурора, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі із змінами прокурора у кримінальному провадженні, заперечивши проти апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, суд вважає, що апеляційна скарга прокурора із змінами підлягає до задоволення, апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає до задоволення.

Відповідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно до ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним та обгрунтованим і вмотивованим. Обгрунтоване рішення – це таке, що достатньо, добре аргументоване, підтверджене науково, певним досвідом, переконливими доказами, доведеними фактами.

Обґрунтованим є судове рішення, ухвалене на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для кримінального провадження, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються дослідженими доказами, дослідженими в судовому засіданні. Обґрунтованість судового рішення полягає у правильності встановлення фактичних обставин справи та правильній оцінці доказів.

Обґрунтованим судове рішення слід вважати, якщо: 1) суд повністю встановив обставини, що мають значення для кримінального провадження; 2) ці обставини доказані; 3) висновок суду відповідає викладеним у рішенні обставинам кримінального провадження.

На думку апеляційного суду, таке рішення є законним, оскільки відповідає завданням кримінального провадження щодо захисту особи, охорони прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений та засуджений, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж) вчинений повторно та у носінні кастету без передбаченого законом дозволу - є обґрунтованими.

Викладені у вироку висновки суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні вказаних злочинів відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну і об’єктивну оцінку в їх сукупності та взаємозв’язку.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст. 186 та ч.2 ст. 263 КК України - є правильною.

Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого, що судове слідство проведено неповно, не об'єктивно та упереджено, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і ґрунтуються на припущеннях та на суперечливих і недостатніх, зібраних з порушенням вимог кримінально - процесуального законодавства, доказах є безпідставними.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що органами досудового слідства і судом по даному провадженню дотримано вимог кримінально - процесуального законодавства, спрямованих на встановлення в справі об'єктивної істини.

Так, зокрема, мотивуючи висновки про винуватість ОСОБА_4 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж) вчиненому повторно суд обґрунтовано послався на показання потерпілої ОСОБА_8, яка в судовому засіданні першої інстанції показала, що в січні 2017 року вона приїхала на базар в м. Ладижин біля 03 год. 30 хв. та розвантажила палатку. Від м’ясного павільйона вийшло двоє молодих людей з пляшками, стали ззаду палатки та почали пити пиво. Один хлопець підійшов до неї та запитав за цукерки «барбариски», а тим часом інший хлопець ззаду палатки, потягнув ящик з печивом та почав бігти. Один з чоловіків, почав бігти за ним, та кричав, щоб викинув ящик, але він не кинув і далі втікав. Другого хлопця спіймали і викликали поліцію.

Крім того, мотивуючи висновки про винуватість ОСОБА_4 суд обґрунтовано послався на показання свідків ОСОБА_17 яка суду першої інстанції показала, що якось взимку 2017 року вони приїхали на ринок в м. Ладижин, де була ОСОБА_8, яка торгувала печивом та бачила двох хлопців, як були напідпитку. Один з них взяв печиво в ОСОБА_8 і почав тікати через дорогу. ЇЇ чоловік пробував наздоганяти його, кричав, щоб покинув ящик з печивом, але той хлопець не реагував і втік у двори будинків. А іншого хлопця зловили, просили, щоб він зателефонував другу щоб той повернув печиво. Потім викликали поліцію, приїхали поліцейські і забрали того хлопця, якого зловили.

Свідок ОСОБА_9 в суді першої інстанції показав, що займається підприємницькою діяльністю, та взимку вони вони приїхали на ринок в м. Ладижин, біля автовокзалу, де побачили двох хлопців, які там стояли. Пізніше він побачив, як один з них почав відволікати продавця, а другий тим часом проліз в дірку в палатці, та схопив ящик. Він почав йому кричати, щоб залишив ящик, але хлопець не послухав та втік.

Вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтверджується іншими матеріалами кримінального провадження, які були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Мотивуючи висновки про винуватість ОСОБА_4 у носінні кастету без передбаченого законом дозволу, суд обґрунтовано послався на показання свідка ОСОБА_18, який судовому засіданні першої інстанції показав, що десь в лютому 2017 року в обідню пору він проходив біля першої школи в м. Ладижин, і працівники поліції попросили його бути понятим. Бачив як хлопець, схожий на обвинуваченого, можливо обвинувачений, якого раніше не знав, витягнув з куртки кастет і добровільно віддав працівникам поліції. На його запитання навіщо йому кастет, той відповів, що для самозахисту. Вилучений кастет помістили в пакет, де він розписався.

Свідок ОСОБА_19 в суді першої інстанції показав, що в лютому 2017 року близько 11 години його запросили працівники поліції бути понятим при обшуку затриманої особи в старій частині м. Ладижин на вул. ОСОБА_20 на тротуарі навпроти кафе «Шашлична» та зазначив, що хлопець, який є обвинуваченим, був одягнутий у синю балонову куртку, де в правому кармані куртки виявили кастет. Кастет він видав сам після того як його запитали чи є в нього заборонені предмети. На запитання працівника поліції для чого він його носив, той хлопець відповів що для самооборони. Після вилучення кастет помістили в пакет як речовий доказ.

Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтверджується іншими матеріалами кримінального провадження, які були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Невизнання ОСОБА_4 винуватості за ст. 186 ч.2 та ч.2 ст. 263 КК України є, виключно, способом уникнення відповідальності за вчинене ним протизаконного діяння, тому суд розцінює це, як метод захисту обвинуваченого.

Відповідно до ст. 50 КК України, - рішення суду про призначення покарання, з – поміж інших завдань, повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Виходячи з положень ст. 65 КК України, та роз'яснень, що містяться в п. 1.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди повинні суворо дотримуватись вимог даної норми закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 рок, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України) , а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного із співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди при призначенні покарання зобов'язані враховувати як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання суд першої інстанції належним чином врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого правопорушення, особу винного та обставини справи, обставини, що пом’якшують покарання, та вірно дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе лише в ізоляції від суспільства.

Разом з тим, згідно вимог 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, в тому числі і в частині призначення покарання.

Разом з тим вирок Ладижинського міського суду від 05.06. 2018 року стосовно ОСОБА_4 підлягає зміні в частині призначення покарання, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» та п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» акцентовано увагу судів на необхідності точного виконання вимог закону про зміст резолютивної частини обвинувального вироку, яка повинна бути викладена чітко та ясно, щоб при виконання вироку не виникало сумнівів щодо виду та розміру покарання, призначеного судом, та змісту інших рішень, викладених у цій частині вироку. Проте, наведені вимоги залишились поза увагою Ладижинського міського суду у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4

Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення» №2046-VIII від 18.05.2017 року, який набрав чинності 21.06.2017 року, ч.2 ст. 72 КК України викладено в новій редакції, відповідно до якої попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Згідно нині чинної редакції ч.5 ст. 72 КК України попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 58 Конституції України та ч.1 ст. 5 КК України під законом, що іншим чином поліпшує становище особи, слід розуміти закони, які змінюють на користь особи такі визначені в КК наслідки вчинення злочину, які не пов’язані з кримінальною відповідальністю.

Слід зазначити, що згідно з нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України та КК України передбачено поняття зворотної сили закону.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на виконання вироку Тульчинського районного суду Вінницької області від 26.12.2016 року ОСОБА_4 затримано 02.02.2017 року. Згідно ухвали Ладижинського міського суду Вінницької області від 22.03.2017 року по даному провадженню постановлено етапувати обвинуваченого з Державної установи «Вінницька виправна колонія №86», де він відбуває покарання, в слідчий ізолятор при Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1» з метою забезпечення його участі в розгляді даного кримінального провадження, куди він прибув 10.04.2017 року (а.а.43).

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, у разі засудження особи до покарання у виді позбавлення волі, судом провадиться зарахування строку попереднього ув'язнення у межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи застосовано попереднє ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

При цьому, у строк попереднього ув’язнення за нормами КПК України включається строк: а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду кримінального провадження; г) перебування особи, що відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

Однак судом при здійсненні зарахування строку попереднього ув’язнення, який підлягає зарахуванню, в строк відбування покарання, допущено помилку в резолютивній частині вироку та не вказано про необхідність зарахування строку попереднього ув’язнення в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_4 покарання зазначених вимог закону не дотримався, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 414, 418, 420 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу із змінами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 – задовольнити.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 05.06.2018 року щодо ОСОБА_4 за ч.2 ст. 186 та ч.2 ст. 263 КК України змінити в частині призначення покарання, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26.11.2015 року №838-VIII зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання строк попереднього ув’язнення з 10.04.2017 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок суду залишити без змін.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим ОСОБА_4 в той самий строк з дня отримання копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_21 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Згідно з оригіналом: