Ухвала суду № 76670528, 24.09.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/27617/16-к

Провадження №1-кп/127/1299/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії:

головуючого судді Іванченка Я.М.,

суддів: Гриневича В.С., Антонюка В.В.

за участю:

секретаря : Дончевської Я.Б.

сторони обвинувачення: прокурора Гунька В.М.,

сторони захисту: захисника ОСОБА_1,

дослідивши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці обвинувальний акт в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України, відомості про які внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42016020420000224 від 03.10.2017 року, –

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України.

Прокурор Гунько В.М. заявив клопотання у письмовій формі про здійснення судового розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України, в рамках спеціального судового провадження на підставі ч.3 ст. 323 КПК України, яке мотивоване тим, що у відповідності до вимог положень ч.2 ст. 297-1 КПК України, у справі проводилося спеціальне досудове розслідування, в зв’язку з тим, що обвинувачений переховувався від органів досудового розслідування та був оголошений в розшук. На даний час ОСОБА_2 перебуває на непідконтрольній Україні – тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, поштовий зв'язок з даною територією призупинено, інтереси останнього захищені шляхом залучення до участі у справі захисника, повістки про виклик обвинуваченого до суду надруковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а тому вважав за можливе призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

Захисник ОСОБА_1 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, просив повернути обвинувальний акт прокурору з підстав порушення права на захист його підзахисного.

Заслухавши клопотання прокурора, думку захисника, суд дійшов до наступного висновку.

Частиною 2 ст. 1 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 323 КПК України визначено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, до яких зокрема, віднесено злочин, передбачений ст. 111 КК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності або оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук, та вони розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Положення ст. 7 КПК України визначає основні завдання Кримінально-процесуального кодексу, серед яких зокрема верховенство права та законності. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Частина 3 статті 323 КПК України, для цілей цього кодексу, є нормою прямої дії, зміни до якої не вносились, а тому на переконання суду відсутні підстави для застосування інших законів які не відповідають та суперечать її змісту.

Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Порядок залучення захисника до участі у справі детально регламентований КПК України.

Так, у рішенні «Лус Домінгеш Феррейра проти Бельгії» ЄСПЛ зазначив, якщо судове засідання проходить за відсутності підсудного, це саме по собі не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. При цьому, у справі «Меденіца проти Швейцарії» Європейський суд зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією, до яких як вже зазначалось вище, належить безумовне право мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

При цьому ЄСПЛ неодноразово відзначав, що застосування інституту заочного розгляду, можливе за умов виконання низки рекомендацій, серед яких, гарантування, що при заочному розгляді, не повинно порушуватися право обвинуваченого на юридичну допомогу та гарантуватись права обвинуваченого на справедливий судовий розгляд, що включає: право виробити лінію захисту; право бути вислуханим; право оскаржити заочний вирок.

Разом з тим, обвинувальний акт у провадженні вручений захиснику, який був призначений під час досудового розслідування, що підтверджується розпискою в матеріалах справи ( т.1 а.с. 13).

Статтею 20 КПК України закріплене право на захист, зокрема підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Так, положення кримінально-процесуального кодексу регламентує, в яких участь захисника є обов’язковою, зокрема, відповідно до положень п.8 ч.2 ст. 52 КПК України, - щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування або спецальне судове провадження, - з моменту прийняття відповідного процесуцального рішення.

Так, згідно ст. 48 КПК України захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту7 за призначенням у випадках та в порядку, визначених статтями 49 та 53 цього Кодексу.

Статтею 49 КПК України визначено випадки залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням.

Так, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов’язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо:

1) відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов’язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 52, ч. 1 ст. 297-3 КПК України якщо підозрюваний самостійно не залучив захисника, слідчий суддя зобов’язаний вжити необхідних заходів для залучення захисника.

Таким чином, Законом чітко визначено порядок та підстави для залучення захисника для участі у справі:

самостійне залучення його підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні,

або слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом лише у випадку коли участь захисника є обов’язковою, якщо підозрюваний самостійно не залучив такого захисника.

Для останнього випадку необхідна сукупність подій (обставин) у виді обов’язковості участі захисника у провадженні та наявності в суб’єкта, що залучає захисника (слідчого, прокурора, слідчого судді, суду) даних про те, що обвинувачений самостійно захисника не залучив, що в будь-якому випадку пов’язано з необхідністю висловлення вказаного самим обвинуваченим.

Разом з тим, захисник у вказаному провадженні залучений, всупереч вказаних вимог закону, самостійно прокурором за відсутності в нього даних про те, що обвинувачений самостійно захисника не залучить, що є істотним порушенням вимог КПК України, оскільки захисник залучений до участі у справі з порушенням вимог ст. ст. 48, 49, 52, 297-3 КПК України та беззаперечно свідчить про те, що обвинувачений не обізнаний про наявність стосовного нього кримінального провадження.

Фактично у справі приймає участь захисник залучений з порушенням вимог Закону, який зі своїм підзахисним не спілкувався, не погоджував лінію захисту, що і підтвердив у судовому засідання захисник ОСОБА_1, обвинувальний акт його підзахисний особисто не отримував, доказів на підтвердження обізнаності обвинуваченого про наявне проти нього кримінальне провадження сторона обвинувачення суду не надала, що не заперечувалося і прокурором. Дані факти в сукупності свідчать про грубе порушенням гарантій, що забезпечують права людини, закріплених Конвенцією.

Ключове значення в межах розгляду кримінального провадження в межах спеціального судового провадження відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів (справа «Т. проти Італії») або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії»), є необґрунтованими.

Проте, Європейський суд вважає, що в деяких випадках, незважаючи на відсутність офіційного повідомлення зацікавленої особи, можна стверджувати, що підсудний свідомо ухиляється від присутності в судовому засіданні. Слідуючи висновкам ЄСПЛ у справі «Сейдовіч проти Італії», така ситуація може мати місце, зокрема, коли обвинувачений публічно або в письмовій формі заявляє про те, що не має наміру реагувати на повістку про явку до суду, яка була отримана не від властей, а з інших джерел, або, коли обвинуваченому вдалося уникнути арешту.

Таким чином, КПК України покладено обов’язок на прокурора звернутись до суду з клопотанням про здійснення спеціального судового провадження обов’язковим додатком до якого має бути матеріали, що підтверджують, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження та лише в такому випадку суд може постановити ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Стороною обвинувачення суду не було надано жодного підтвердження про те, що ОСОБА_2 повідомлений про розпочате відносно нього кримінальне провадження, а також підтвердження, що обвинуваченому було вручено підозру та обвинувальний акт, чи останній заявив про небажання реагувати на такі виклики чи повідомлення органу досудового розслідування, а прокурором було зазначено, що поштові відправлення на тимчасово окуповану територію України не доставляються, в зв'язку з чим ОСОБА_2 не можливо було повідомити про хід досудового провадження, час та дату розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що, рішення суду не може ґрунтуватися на сумнівах та припущеннях, в тому числі й про те, що обвинувачений взагалі поінформований про розпочате стосовно нього кримінальне провадження, за відсутності достовірного та належного підтвердження про належне повідомлення ОСОБА_2 про розпочате кримінальне провадження відносно нього, отримання ОСОБА_2 повідомлення про підозру та обвинувального акту, що узгоджується із практикою Європейського суду, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання прокурора про судовий розгляд в межах спеціального провадження.

За таких обставин суд вважає, що у даному кримінальному провадженні судовий розгляд на підставі зазначеного обвинувального акту не може бути призначений, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору як такий, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 297-1, 291, 314, 315, 323, 370-372, 376 КПК України, - суд,-

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України, відомості про які внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42016020420000224 від 03.10.2017 року, – повернути прокурору Військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 7 днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя: