Постанова № 76669440, 18.09.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2018 року м. Кропивницький

справа № 404/7171/17

провадження № 22-ц/781/1428/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючої судді Авраменко Т.М.

суддів Суровицької Л.В., Черненка В.В.

за участю секретаря Бодопрост М.М.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», представники за довіреністю -Луньова Анна Геннадіївна, Черкавський Юрій Сергійович

відповідачі - ОСОБА_3, ОСОБА_4, представник - адвокат ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31 травня 2018 року у складі судді Панфілової А.В. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - банк) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Зазначав, що 18 липня 2011 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 420МІ11110718001, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав грошові кошти в сумі 144000 грн. зі сплатою протягом перших трьох років процентної ставки в розмірі 16% річних, а з четвертого року плаваючою відсотковою ставкою.

В забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором, 18 липня 2011 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 420МІ11110718001-ПОР.

ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором не виконав. Станом на 26 липня 2017 року виникла заборгованість в сумі 143514 грн. 62 коп., з яких: 119630 грн. 08 коп. - заборгованість за кредитом, 12509 грн. 20 коп. - заборгованість за відсотками, 4265 грн. 89 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 3234 грн. 28 коп. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків, 2200 грн. 46 коп. - інфляційні витрати за кредитом, 1674 грн. 71 коп. - інфляційні витрати за відсотками.

Просив стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість у розмірі 143514 грн. 62 коп. та судові витрати в розмірі 2152 грн. 72 коп.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31 травня 2018 року позов задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь банку заборгованість в сумі 143514 грн. 62 коп.

В апеляційній скарзі представник відповідачів просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що позивач не повідомляв відповідачів про дату та розмір зміни процентної ставки, тобто позивач в односторонньому порядку збільшував розмір процентів за користування кредитом. Такі дії позивача неправомірні, оскільки порушують права відповідачів. Позивач в розрахунках зазначає, що ОСОБА_3 здійснив останній платіж 10 вересня 2014 року, тобто позивач вважає, що він зобов?язаний був повернути кредит у повному обсязі 10 грудня 2014 року, а тому відповідно до п.4.4. змінено строк дії договору до 10 грудня 2014 року. Позивач зазначає, що ОСОБА_3 з 10 вересня 2014 року не виконує обов?язки, визначені п.п.3.3.7., 3.3.8 кредитного договору зазначаючи, при цьому не зважаючи, що строк дії договору змінено і припинено 10 грудня 2014 року, продовжує збільшувати розмір відсотків і нараховує відсотки не в розмірі ставки НБУ. Позивач спростовує зміну дії договору, відповідно до п.4.4. чим підтверджує виконання ОСОБА_3 зобов?язань в повному обсязі. Також порука вважається припиненою, оскільки останній платіж здійснено 10 вересня 2014 року, кредитні кошти необхідно було повернути 10 грудня 2014 року, а позов подано 15 вересня 2017 року, тобто більше ніж через шість місяців.

Апеляційне провадження відкрито 11 липня 2018 року (а.с.195), справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 04 вересня 2018 року та оголошено перерву до 18 вересня 2018 року (а.с.202). Ухвалою від 18 вересня 2018 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що про зміну процентної ставки з фіксованої на плавуючу, а також про мінімальний і максимальний її розміри позичальник був повідомлений при укладенні кредитного договору і з цим погодився, підписавши договір. Розрахунок заборгованості складений банком станом на 26 липня 2017 року, останній врахований в ньому платіж здійснений 06 липня 2017 року в сумі 1952 грн., що відповідає зазначеній в апеляційній скарзі інформації. Також необґрунтованими є посилання в апеляційній скарзі на припинення поруки у зв?язку з тим, що нібито останній платіж за кредитом здійснено 10 грудня 2014 року, оскільки останній платіж, який враховано в розрахунку здійснено 06 липня 2017 року (а.с.209-214).

В засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_3 та представник відповідачів ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги, пояснили, що кредит погашається відповідно до встановленого графіку, який є додатком до кредитного договору, про зміну процентної ставки попередження не надсилалися. Згідно з розрахунком банку останній платіж на погашення тіла кредиту здійснено 10 вересня 2014 року, тому відповідно до п.4.4 кредитного договору через 90 днів строк користування кредитом сплив.

Представник позивача просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 18 липня 2011 року між Укрсоцбанком та ОСОБА_3 укладено договір кредиту на придбання житла на вторинному ринку, за умовами якого банк зобов'язувався надати ОСОБА_3 на купівлю нерухомості 144000 грн., а позичальник зобов'язався повернути в порядку і на умовах, визначених цим договором та графіком погашення кредиту, викладеним в п.1.1.1 договору, вказані кошти та сплатити проценти за його користування з кінцевою датою повернення кредиту до 17 липня 2031 року (а.с.8-19). Погашення кредиту здійснюється до 10 числа кожного місяця.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, між банком та ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки № 14, відповідно до якого банку передано в іпотеку житловий будинок.

Також 18 липня 2011 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки, за умовами якого вона поручилася відповідати солідарно перед кредитором за виконання зобов'язань, встановлених кредитним договором (а.с.30-32).

Пунктом 1.1 кредитного договору визначено, що за користування кредитом протягом перших трьох років від дати укладення договору сплачується процентна ставка в розмірі 16% річних, а починаючи з четвертого року від дати укладення договору - плаваючої процентної ставки за кредитом, загальний розмір якої на кожний річний період встановлюватиметься в порядку, визначеному п.2.8 договору, зокрема, щорічно 01 липня , починаючи з 01 липня 2014 року при зміні розміру базової процентної ставки кредитування Національним банком в розмірі не менше, як 12% та не більш як 27 %. В Договорі кредиту визначається поняття базової процентної ставки кредитування - змінна складова частина загального розміру плаваючої процентної ставки за Кредитом, що визначається як середньозважана процентна ставка за депозитами, залученими на рахунки домашніх господарств у гривні на строк до 1 року, що оприлюднена Національним банком України станом на перше число місяця, в якому відбувається зміна розміру процентної ставки за Кредитом згідно з цим Договором . Під офіційним оприлюдненням слід вважати публікацію відомостей щодо розміру ставок за депозитами, залученими на рахунки домашніх господарств у гривні до 1 року, розміщену на сайтах НБУ в мережі Інтернет ('http://www.bank.gov.ua/Statist/elbul.htm п.4.1.2.11. колонка9) або надруковану в офіційних виданнях НБУ, зокрема, у «Бюлетені НБУ» або інших офіційних виданнях, визначених НБУ.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач ОСОБА_3 погашає заборгованість виключно за графіком, встановленим п.1.1 договору, виходячи із процентної ставки в розмірі 16% річних без врахування того, що з 01 липня 2014 року повинен сплачувати проценти за плаваючою процентною ставкою 23,87, з 01 липня 2015 року 26,04%, з 01 липня 2017 року 21,76%, з 01 липня 2017 року 18,27%.

Зазначені обставини підтверджується розрахунком банку (а.с.46-49), квитанціями про погашення заборгованості (а.с.73-85). Факт сплати позичальником коштів відповідно до п.1.1 договору позивач не оспорює.

В задоволенні позовів ОСОБА_3 про захист прав споживачів, визнання неправомірними дій банку щодо збільшення в односторонньому порядку процентної ставки та щомісячних платежів рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій відмовлено (а.с.129-149,232-247). Відмовляючи в задволенні цих позовів суди виходили з того, що відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов укладеного між сторонами договору, а частиною 4 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо незаконності підвищення процентної ставки є безпідставними і їм дана правова оцінка в інших судових рішеннях, які набрали законної сили.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

За правилом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з розрахунку банку, після збільшення процентної ставки з 01 липня 2014 року, коштів, які відповідно до встановленого графіку щомісячно сплачував відповідач, не вистачало на погашення тіла кредиту і збільшених процентів, тому сплачені кошти банк відповідно до п.2.6 кредитного договору зараховував на погашення процентів.

За період з липня 2011 року по 26 липня 2017 року позичальником на погашення заборгованості за кредитом сплачено 164648 грн. 37 коп., з яких банком зараховано на погашення тіла кредиту 24369 грн.92 коп., на погашення процентів 140278 грн.45 коп. (а.с.47,49).

Відповідно до такого порядку розподілу сплачених на виконання умов кредитного договору коштів банк визначив, що станом на 26 липня 2017 року заборгованість за кредитом становить 143514 грн. 62 коп., з яких: 119630 грн. 08 коп. - заборгованість за кредитом, 12509 грн. 20 коп. - заборгованість за відсотками, 4265 грн. 89 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 3234 грн. 28 коп. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків, 2200 грн. 46 коп. - інфляційні витрати за кредитом, 1674 грн. 71 коп. - інфляційні витрати за відсотками (а.с.46-52).

Разом з тим, згідно з п.2.8.4 кредитного договору якщо позичальник не погодиться із новим зміненим розміром процентної ставки він зобов'язаний достроково протягом 30 днів з дати запровадження нової процентної ставки за кредитом погасити у повному обсязі заборгованість за кредитом, нарахованими процентами та комісіями, а також можливі неустойки (штрафи,пені) відповідно до умов цього договору.

Також п.4.4 кредитного договору передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.7 і 3.3.8 цього договору, які передбачають забезпечення сплати процентів в повному обсязі, забезпечення своєчасного та в повному обсязі погашення кредиту з нарахованими процентами, протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня кредитора погасити кредит в повному обсязі сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Розрахунком простроченої заборгованості за кредитом підтверджується, що прострочення щомісячного платежу в сумі 600 грн. виникало з 13 жовтня 2014 року, однак сума прострочення погашалася протягом місяця,а останній платіж на погашення кредиту в сумі 369 грн.92 коп. сплачено 09 січня 2015 року і з цього дня залишок простроченої суми 230 грн.08 коп. не погашався і кожного наступного місяця заборгованість зростала на 600 грн. (а.с.47)

Оскільки відповідач не виконує належним чином умови договору щодо сплати з 09 січня 2015 року, то відповідно до зазначеного пункту 4.5 договору строк виконання основного зобов'язання є зміненим, строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів, тобто з 10 березня 2015 року. Після зміни строку виконання зобов'язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення.

Зазначене положення узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-900цс16.

Доводи позивача, що строк користування кредитом сплив з дати отримання повідомлення банку від 13 вересня 2017 року про дострокове виконання кредитного договору, так само як і факт реалізації банком права на надіслання вимоги, не мають правового значення, оскільки сторони кредитного договору врегулювали певним чином питання виникнення обов'язку із дострокового повернення кредитних коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання у разі невиконання позичальником обов'язку зі своєчасного повернення суми кредиту.

Задовольняючи позов суд першої інстанції не врахував умови кредитного договору щодо строку виконання зобов'язання за кредитним договором та дійшов безпідставного висновку про задоволення позову на підставі розрахунку, наданого банком, в тому числі зі сплатою відсотків за користування кредитом після спливу строку виконання договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18.

Сплачені після 10 березня 2015 року ОСОБА_3 кошти зараховано банком виключно на погашення процентів, тому наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає умовам укладеного між сторонами договору та не може бути підтвердженням наявності боргу за кредитним договором.

Іншого розрахунку заборгованості за кредитним договором з урахуванням строку виконання кредитного договору 10 березня 2015 року банк не надав, наполягаючи виключно на тому, що строк виконання договору не настав, а сплата процентів проводиться до повернення кредиту в повному обсязі, що не відповідає нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносни. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність та розмір заборгованості позичальника за кредитним договором.

Щодо пред'явлення банком вимоги до ОСОБА_4, яка, відповідно до укладеного договору поруки, зобов'язалась солідарно відповідати за виконання позичальником умов кредитного договору, колегія суддів зазначає наступне.

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності. За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Оскільки протягом шестимісячного строку, обрахування якого розпочалось з 10 березня 2015 року, позивач вимог до поручителя не пред'явив, то порука є припиненою, що є підставою для відмови в позові до поручителя.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

За правилами ст.141 ЦПК України в зв'язку із скасуванням рішення суду та задоволенням апеляційної скарги апеляційний суд стягує з позивача на користь відповідачів по 1614 грн.54 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідачі просили стягнути з позивача по 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до приписів частини 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137).

Представник банку заперечував щодо відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, посилаючись на необґрунтованість витрат. Матеріалами справи підтверджується, що договір про надання професійної правничої допомоги відповідачі уклали з адвокатським обєднанням «ОСОБА_4 і ОСОБА_4» правову допомогу відповідачам у справі надавав адвокат ОСОБА_5 (а.с.107-116).

Надаючи оцінку наданому розрахунку витрат на правничу допомогу, з урахуванням доводів позивача суд вважає за можливе відшкодувати кожному відповідачу по 2500 грн. витрат, понесених ними на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376,381,382,384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити .

Скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31 травня 2018 року.

В позові Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовити .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк (місце знаходження 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) на користь ОСОБА_3 (місце проживання 25031, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) і ОСОБА_4 (місце проживання 25031, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) кожному по 1614 грн.54 коп. судового збору та по 2500 витрат на правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України .

Повний текст постанови складено 24 вересня 2018 року.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: Л.В.Суровицька

В.В.Черненко