Рішення № 76669340, 10.09.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4189/17

Провадження №: 2-а/398/44/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"10" вересня 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Шостак А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Олександрійської міської ради, представник відповідача ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору КП “Житлогосп”, представник ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування рішення

встановив:

12 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним адміністративним позовом, у якому з урахуванням поданої 19 січня 2018 року заяви про зміну та уточнення позовних вимог просила визнати незаконним з моменту прийняття та невідповідним правовим актам вищої юридичної сили рішення Виконавчого комітету Олександрійської міської ради №452 від 6 липня 2017 року “Про встановлення скоригованих тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій” та скасувати це рішення.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що оскаржуване рішення прийняте на підставі іншого рішення Виконавчого комітету Олександрійської міської ради №629 від 5 серпня 2011 року “Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій”, яке у свою чергу визнане незаконним і нечинним постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 8 серпня 2017 року. Також позивач вважає, що при прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення було неправомірно застосовано норми постанови Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року №869 “Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги”, оскільки відповідно до цієї постанови можуть бути скориговані лише такі базові тарифи, які прийняті у передбаченому цією постановою порядку. Натомість базові тарифи були затверджені відповідно до постанови КМУ №529 від 20 травня 2009 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала вимоги свого позову із зазначених у ньому підстав. Вона також пояснила, що виконком при прийнятті рішення №452 неправомірно застосував постанова КМУ №869, оскільки її застосування можливе лише у тих випадках, коли базові тарифи були встановлені у порядку, передбаченому цією постановою. Однак базові тарифи були затверджені рішенням виконкому №629, яке вже скасовано судом, і, окрім цього, прийняте у передбаченому постановою КМУ №529 порядку. Також при прийнятті оскаржуваного рішення порушено рішення виконкому №676 у частині проведення громадських слухань при завтердження тарифів. Також позивач наголосила на тому, що рішення відповідача №264 про перше коригування встановлених рішенням №629 базових тарифів від 28.04.2016 також визнане протиправним рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 8.08.17. Також позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача прийняте з порушенням постанови п.36 КМУ №869, відповідно до якого коригуванню за правилами, передбаченими цією постановою, підлягають лише ті базові тарифи, які були встановлені у порядку, передбаченому цією постановою. Позивач вважає, що виконкорм не мав права коригувати тарифи які визнані недійсними судом, а мав прийняти нові базові тарифи відповідно до вимог постанови КМУ №869. Також позивач наголосила на тому, що п.31 постанови КМУ 869 виключено на підставі постанови кму №269 від 17.07.2014 року “Про внесення змін до постанов КМУ”

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві. Наголосив на тому, що рішення було прийнято на підставі чинного на той час рішення виконкому №629, яке було визнане нечинним пізніше. Також рішення №452 є нормативно-правовим актом, тому може бути визнане лише нечинним, а не скасованим, як просить відповідач, тому спосіб захисну позивачем обрано неправильно. Також представник відповідача визнав, оскаржуваним рішенням виконкому №452 затверджено скориговані тарифи по відношенню до базових тарифів, які були затверджені рішенням виконкому №629, при прийнятті рішення №452 була застосована постанова КМУ №869, оскільки вона діяла на момент прийняття цього рішення.

Представник третьої особи у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, зазначених у письмових пояснення третьої особи. Також представник зазначив, що застосування при коригуванні тарифів постанови КМУ №869 є правомірним, оскільки саме вона діяла на момент постановлення оскаржуваного рішення №452. Також представник послався на касаційне оскарження рішення суду від 28.04.2016. Також зазначив, що нормативно правовий акт у разі його визнання неправомірним втрачає чинність з моменту прийняття рішення суду, а не з моменту прийняття самого акту. Також наголосив на тому, що зазначе рішення суду ґрунтується саме на порушенні процедури прийняття оскаржуваних постанов, а не на їх економічній необгрунтованості.

Заслухавши учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини і дійшов таких висновків.

Рішенням Виконавчого комітету Олександрійської міської ради № 629 від 5 серпня 2011 року “Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій” затверджено базові тарифи з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються КП “Житлогосп”, а також визначено, що ці тарифи підлягають коригуванню відповідно до пунктів 34, 35, 36 “Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій”, затвердженого постановою КМУ від 20.05.2009 №529.

Рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради №452 від 6 липня 2017 року “Про встановлення скоригованих тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій” встановлено скориговані тарифи з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються КП “Житлогосп”. Підставою для прийняття цього рішення було зазначене вище рішення №629, яким встановлені базові тарифи. Разом з тим коригування проведено відповідно до норм постанови КМУ від 01.06.2011 №869 “Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги”.

Зазначене рішення виконкому №629 визнане незаконним і нечинним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08.07.2017. Це рішення не було скасовано або змінено в апеляційному порядку та набрало законної сили 9 листопада 2017 року після прийняття Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом відповідної ухвали. Підставою для такого рішення суду було порушення виконкомом при прийнятті оскаржуваного рішення №629 вимог ЗУ “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” та п.32 “Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою КМУ від 20.05.2009 №529.

Позивач ОСОБА_1 мешкає у місті ОСОБА_3 за адресою вул. Григорія Усика, 42, тобто є членом територіальної громади м. Олександрії, а отже є особою, які є суб’єктом правовідносин, у яких застосовується оскаржуваний нормативно-правовий акт, тобто рішення виконкому Олександрійської міської ради №452 від 6 липня 2017 року. Тому відповідно до ч.2 ст. 264 КАС України вона має право на оскарження цього рішення до адміністративного суду.

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 повідомив, що працює на посаді головного спеціаліста відділу промислової політики і підприємництва управління економіки Олександрійської міської ради та виконував розрахунки, що були необхідними для коригування тарифів та прийняття рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради №452 від 6 липня 2017 року. Інших обставин, які відносяться до предмета доказування у справі свідок не повідомив.

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.

За приписами статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, серед іншого, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 № 280/97-ВР (в редакції на момент прийняття спірних рішень) виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Згідно з ч.1 ст.52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

В свою чергу, у п.п.«а» п.2 ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

При цьому у відповідності до п.2 ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Отже, до повноважень виконавчих органів місцевих рад віднесено затвердження (погодження) тарифів на житлово-комунальні послуги шляхом прийняття відповідного рішення.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Разом з тим, як вставнолено судом оскаржуване рішення виконкому №452 стосується коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а отже прийняте на підставі іншого рішення виконкому №629, яким встановлено базові тарифи. При цьому рішення №629 є незаконним, що вже встановлено рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 8 серпня 2017 року у спорі між тими самими сторонами, а тому відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України незаконність цього рішення не потребує додаткового доведення.

Також судом встановлено і це визнається всіма учасниками справи, що коригування тарифів оскаржуваним рішенням виконкому №452 проведене відповідно до норм постанови КМУ від 01.06.2011 №869 “Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги”. Відповідно до п. 36 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого зазначеною постановою КМУ метою коригування тарифів, що розраховуються згідно з цим Порядком, є забезпечення відшкодування у повному обсязі економічно обґрунтованих планованих витрат, що враховуються під час визначення повної собівартості послуг, планованого прибутку та податку на додану вартість. Механізм коригування тарифів на послуги запроваджується у разі, коли протягом строку дії таких тарифів змінюються ставки податків і зборів (обов'язкових платежів), рівень заробітної плати у виконавця відповідно до законодавства, Генеральної та галузевої угод, ціни (тарифи) на паливно-енергетичні та матеріальні ресурси. Коригуванню підлягають лише складові витрат, за якими відбулися цінові зміни у бік збільшення (зменшення), що сприятиме забезпеченню економічної обґрунтованості та прозорості запровадження механізму коригування тарифів на послуги.

Таким чином, коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є законним лише у тому випадку, якщо базою для їх розрахунку були тарифи, затверджені із дотриманням встановленого законодавством порядку. Однак такий порядок при прийнятті рішення виконкому №629 не був дотриманий і тому це рішення про встановлення базових тарифів визнане судом незаконним. Як наслідок, і прийняте на його основі рішення №452 також має бути визнане незаконним, оскільки воно прийняте всупереч зазначеним вище нормам законодавства, яке регулює порядок формування тарифів на комунальні послуги. При цьому не спростовують цього висновку доводи відповідача на те, що оскаржуване рішення №452 прийняте до моменту визнання судом незаконним рішення №629. Рішення №629 є незаконним у зв’язку з тим, що воно прийняте з порушенням законодавства і таке порушення існувало протягом усього часу дії цього рішення, зокрема і тоді, коли відповідачем було прийнято рішення №452. Тому коригування тарифів, які були прийняті з порушенням передбаченої законодавством процедури, є незаконним.

Відповідно до ч.9 ст.264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення виконкому Олександрійської міської ради №452 є нормативно правовим актом і було прийняте з порушенням законодавства, яке встановлює порядок формування тарифів на комунальні послуги, суд дійшов висновку про те, що воно має бути визнаний незаконним і нечинним.

У задоволенні позовної вимоги про скасування оскаржуваного рішення та визнання його нечинним з моменту прийняття слід відмовити із зазначених вище підстав.

У зв’язку з задоволенням позову з відповідача відповідно до ст. 139 КАС України стягуються судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 640 грн., тобто у тому розмірі, який відповідно до визначених ЗУ “Про судовий збір” ставок мав бути сплачений позивачем. Позивач заявив одну вимогу немайнового характеру, судовий збір за якою на час подання позову становив 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 640 грн. Разом з тим, враховуючи те, що позивач при поданні позову переплатив судовий збір, суд вважає необхідним роз’яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду з клопотанням про повернення переплаченої суми судового збору, який був сплачений нею у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 241-256, 264-267 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, до Виконавчого комітету Олександрійської міської ради, код у ЄДРПОУ 04055209, місцезнаходження, 28000, Кіровоградська обл., місто Олександрія, проспект Соборний, будинок 59, задовольнити частково.

Визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Олександрійської міської ради №452 від 6 липня 2017 року “Про встановлення скоригованих тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій”.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з місцевого бюджету Олександрійської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 грн.

Роз’яснити позивачу ОСОБА_1 право на звернення до суду з клопотанням про повернення переплаченої суми судового збору, який був сплачений нею у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним має бути невідкладно опублікована відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Вступна і резолютивна частина рішення складена у нарадчій кімнаті та проголошена 10 вересня 2018 року.

Повний текст рішення складений 20 вересня 2018 року.

Суддя В.В. Орловський