Вирок № 76667613, 24.09.2018, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/2299/16-к

Провадження № 1-кп/216/62/18

ВИРОК

іменем України

24 вересня 2018 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі колегії суддів:

суддя-доповідач Сидорак В. В.

суддів Онопченка Ю. В.,

Биканова І. Р.,

за участі секретаря судового засідання Морозової Н. М.

розглянули у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12015040720002932 від 06.10.2015 року відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня, офіційно не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей чи інших осіб не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2. Проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України, -

сторони кримінального провадження:

представник потерпілого ОСОБА_4,

обвинувачений ОСОБА_3,

захисники Голуб С. О., Калюпін Ю. В.

в с т а н о в и в:

05.10.2015 року близько 2300 год. ОСОБА_3, перебуваючи біля будинку №26 по вул. Лісового в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу побачив раніше незнайому йому ОСОБА_7, яка йшла зі сторони вул. Незалежності України. В цей момент у ОСОБА_3, виник злочинний намір, направлений на напад з метою заволодіння майном ОСОБА_7, поєднаний із заподіянням останній тяжких тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння особистим майном ОСОБА_7 та спричинення останній тяжких тілесних ушкоджень, діючи з корисливих мотивів, розуміючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 з тильної сторони наблизився до ОСОБА_7 та умисно, цілеспрямовано, зі значною силою, завдав останній два удари в область голови та обличчя, стиснутою в кулак рукою, в наслідок чого ОСОБА_7 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді внутрішньочерепної травми: синці по нижній повіці правого ока в правій виличній ділянці на тлі якого садно; садно в правій скроневій ділянці; крововилив в м'яких покривних тканинах голови в потиличній ділянці ліворуч; крововиливи під твердою та м'якою мозковими оболонками; крововиливи в речовині головного мозку; забій головного мозку, які згідно висновку експерта №1857 від 23.10.2015 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12 годині 45 хвилин потерпіла ОСОБА_7, перебуваючи на стаціонарному лікування в КЗ «Криворізька міська лікарня №2 ДОР» від отриманих тілесних ушкоджень померла.

Згідно висновку експерта №1857 від 23.10.2015 року, виданого Криворізьким міжрайонним відділом Дніпропетровського ОКЗ «Бюро СМЕ», смерть ОСОБА_7 настала від внутрішньочерепної травми з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, забоєм речовини головного мозку, яка ускладнилась набряком головного мозку.

Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочини, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, який кваліфікується як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Крім цього в цей же час близько 23 00 год. 05.10.2015 року у ОСОБА_3, який перебував біля будинку №26 по вул. Лісового в Довгинцівському району м. Кривого Рогу, та побачив раніше незнайому йому ОСОБА_7, яка ішла зі сторони вул. Незалежності України, виник злочинний намір, спрямований на заволодіння особистим майном ОСОБА_7 поєднаний із заподіянням останній тяжких тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння особистим майном ОСОБА_7 шляхом розбійного нападу, діючи з корисливих мотивів, розуміючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння, передбачаючи та бажаючи їх настання, застосовуючи до неї насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілої, наніс умисно, цілеспрямовано, зі значною силою один удар рукою стиснутою в кулак в область потилиці ОСОБА_7, від якого останню розвернуло обличчям до нього та ОСОБА_3, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, наніс їй ще один удар рукою стиснутою в кулак в область обличчя, в результаті чого остання впала на землю та втратила свідомість. Внаслідок вказаних ударів ОСОБА_7 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді внутрішньочерепної травми: синці по нижній повіці правого ока в правій виличній ділянці на тлі якого садно; садно в правій скроневій ділянці; крововилив в м'яких покривних тканинах голови в потиличній ділянці ліворуч; крововиливи під твердою та м'якою мозковими оболонками; крововиливи в речовині головного мозку; забій головного мозку, які згідно висновку експерта №1857 від 23.10.2015 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Після чого, ОСОБА_3, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, направленого на заволодіння майном потерпілої ОСОБА_7, взяв сумку останньої відійшовши від неї на відстань близько 20 м. та провірив вміст такої сумки, під час чого в сумці виявив особисті речі потерпілої, а саме: мобільний телефон марки Nokia ІМЕІ:НОМЕР_3, вартістю 250 гривень з сім карткою оператора «Київстар» НОМЕР_1 та грошові кошти в сумі 100 гривень, якими ОСОБА_3 незаконно заволодів. Після чого повернувся до потерпілої яка продовжувала лежати на землі та поставив біля неї раніше відібрану сумку при цьому на шиї потерпілої помітив ланцюжок який зняв з шиї потерпілої перед цим обережно розстібнувши. Вказаний ланцюжок був з жовтого металу 585 проби вагою 3,48 грамів, вартістю 2679 гривень 81 копійка з кулоном, з жовтого металу 585 проби вагою 1,75 грамів, вартістю 1347 гривень 61 копійка. Викрадене майно обернув на свою користь, з місця скоєння злочину зник в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій майнову шкоду, яка згідно висновку судово-товарознавчої експертизи№874 від 27.04.2016 року складає 4277 гривні 42 копійки.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив злочин передбачений ч. 4 ст. 187 КК України, який кваліфікується як розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 4 ст. 187 КК України не визнав та зазначив, що вказаних злочинів він не скоював вважає, що ним було вчинено кримінальне діяння за яке передбачено відповідальність по ч. 1 ст. 185 КК України. При цьому суду пояснив, що 05.10.2015 року він повернувся з роботи додому, АДРЕСА_4, близько 1800-1900 год., повечеряв та вивів на вулицю собаку, за декілька хвилин повернувся і десь о 2100 год. знову вийшов на вулицю вигуляти свою собаку, перебував на дворі на протязі 10-15 хв. Після чого повернувся в квартиру та в 2200 год. ліг спати. Десь о 0430 год. він прокинувся та вивів на прогулянку собаку, зайшовши за ріг будинку №26 по вул. Лісова м. Кривого Рогу побачив, що хтось лежить на землі на відстані 1,5 м. від дороги, трав'яний покрив в цій місцевості був відсутній. Підійшовши ближче зрозумів, що це жінка зважаючи на те, що остання хропіла, він подумав, що вона перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Поруч з жінкою лежала сумка, яку він підняв та відійшовши 15-20 метрів від жінки, перевірив її вміст та виявив у сумці 100 грн. та мобільний телефон, які забрав собі, а сумку поніс назад до жінки, яка лежала на землі, повертаючись до місця з якого він взяв сумку, його зустрів місцевий безхатько ОСОБА_8 та попросив цигарку, яку він йому надав при цьому вони ще декілька хвилин постояли разом розмовляючи, в своїй розмові обсміяли жінку яка лежала п'яна неподалік від них. Закінчивши розмову вони розійшлися та ОСОБА_3 попрямував до жінки, що лежала на землі, поклав біля неї її сумку при цьому в цей момент помітив на шиї жінки ланцюжок та сережки в вухах. Вказаний ланцюжок разом із кулоном він зняв з її шиї, акуратно розстібнувши перед цим, щоб її не розбудити. Сережки не рухав, оскільки боявся, що остання може прокинутись. Усе викрадене поклав в кишеню та попрямував додому. В під'їзді свого будинку роздивився телефон який викрав, це виявилась Nokia чорно-білого кольору. Після цього телефон увімкнув, оскільки він був відключений, при цьому вийняв з телефону сім карту та викинув її в під'їзді будинку. Зайшовши в квартиру попив кави та почав збиратись на роботу. В цей час проснулась його співмешканка ОСОБА_9 та розповіла, що вночі чула якусь метушню на дворі, оскільки погано спала. Після цього він розповів їй, що вигулюючи собаку, бачив сплячою на землі п'яну жінку в якої викрав її речі через, що вони посварились з ОСОБА_9 та він пішов на роботу, при цьому пообіцяв співмешканці, що викрадених речей в хаті не буде.

Десь через один місяць, викрадений телефон подарував онуці співмешканки, а ланцюжок з кулоном, орієнтовно в грудні 2015 року, здав у ломбард. Вказаний ланцюжок та телефон зберігав у себе на протязі довгого часу, оскільки забув про те, що він в нього наявний, згадав про ці речі десь через два місяці після події, після того як онука співмешканки просила придбати їй телефон, в зв'язку з чим він подарував їй викрадений телефон. Усі викрадені та отримані за викрадене кошти, витратив на власні потреби. Викрадені речі зберігав у себе на роботі в своєму робочому одязі, який після роботи залишав в роздягальні, ніхто з сторонніх осіб цього не бачив.

Зазначає, що під час проведення досудового слідства він себе повністю оговорював, оскільки працівниками поліції на нього здійснювався тиск, як фізичний так і моральний. Все, що було потрібно говорити, під час досудового слідства, йому розповідали працівники поліції, при цьому обіцяли дати випити алкоголю для зняття стресу, у випадку виконання їхніх вимог. Про те, що жінку, в якої він викрав речі, побили, він довідався від працівників поліції, при цьому жодних тілесних ушкоджень вказаній жінці він не завдавав. Його фактичне затримання, працівниками поліції, відбулося 13 квітня 2016 року близько 1900 год. на зупинці швидкісного трамваю, при цьому в момент затримання працівники поліції наносили йому удари в різні частини тіла, його побиття продовжувалось і в відділі поліції. Адвоката, який безкоштовно надавав йому правову допомогу, було надано після його поміщення в слідчий ізолятор. Проте, що стосовно нього працівниками поліції застосовувались недозволені методи фізичного та психологічного впливу він написав відповідну заяву десь через 8 місяців після вказаних подій, до цього періоду він нікого не повідомляв про вказані обставини. Працівникам прокуратури, слідчому суді чи судді яким вирішувалось питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу він не розповідав про його побиття, оскільки був заляканий. Крім цього зазначає, що потерпілу в якої він здійснив крадіжку сприйняв як безхатька. Зважаючи на надані пояснення просить виправдати його по пред'явленому обвинуваченню, в задоволенні цивільного позову відмовити, зважаючи на те, що викрадені речі були повернуті потерпілій.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованих ним злочинів, вина останнього повністю доводиться дослідженими в ході судового слідства доказами, а саме:

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, яка є дочкою співмешканки підсудного суду пояснила, що підсудний ОСОБА_3 мешкає з її матір'ю ОСОБА_9 в АДРЕСА_5. Підсудним ОСОБА_3 був подарований її неповнолітній дочці ОСОБА_11 мобільний телефон моделі Nokia, який вже перебував у використанні. ОСОБА_3 повідомляв, що взяв такий телефон у п'яної жінки яка спала неподалік дороги, позаду будинку в якому він проживає. Також він повідомляв, що забрав в цієї жінки ланцюжок який згодом здав в ломбард та здається отримав за нього 2500 грн., крім цього повідомляв, що у цієї жінки забрав ще якісь кошти. Викраденим подарованим телефоном вона разом з дочкою користувалась близько шести місяців. Після цього такий телефон був вилучений працівниками поліції в відділі поліції. Також зазначає, що ОСОБА_3 був затриманий працівниками поліції 13.04.2016 року і після цього вже не повертався додому.

Свідок ОСОБА_9, під час судового допиту, суду пояснила, що з підсудним ОСОБА_3 вона знайома з 2005 року, і в даний час вона перебуває з ним в громадському шлюбі. 05 жовтня 2015 року близько 1900 год. підсудний вийшов з квартири в якій вони разом проживають на вулицю вигулювати собаку, повернувся за декілька хвилин і в 2100 год. знову пішов на вулицю з собакою. Зі двору повернувся десь за 10 хв. і після цього з квартири не виходив. Вночі десь о 0140 год. вона чула, що на вулиці хтось свариться. О 0330 год. знову почула сварку на вулиці, яка в цей раз була гучніша попередньої. О 0430 год. підсудній прокинувся взяв собаку та пішов вигулювати її на вулиці. Повернувшись зі двору він повідомив, що бачив на вулиці п'яну жінку яка лежала на землі та він забрав у неї телефон і ланцюжок. В цей час вона в нього нічого не розпитувала оскільки ще спала, після цього він поїхав на роботу.

Зранку неподалік будинку вона побачила швидку допомогу та працівників поліції, та здогадалась, що останні знаходяться біля будинку через ту жінку про яку розповідав співмешканець. Після цього вона зателефонувала ОСОБА_3 та наказала позбутись від ланцюжка та мобільного телефону, які він викрав у п'яної жінки, що лежала на вулиці при цьому, що останній зробив з вказаними речами їй невідомо. Крім цього їй також відомо, що ОСОБА_3 подарував її дочці мобільний телефон без сім карти, однак вона не знала, що вказаний телефон належав потерпілій. Також зазначає, що підсудний говорив їй, що не наносив потерпілій жодних ударів. Працівниками поліції ОСОБА_3 був затриманий 13.04.2016 року і після цього вже не повертався в дім. Мобільний телефон її дочка ОСОБА_10 віддала працівникам поліції, вказаним телефоном її дочка користувалась близько двох місяців.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що підсудний перебуває в громадському шлюбі з його тещею. Про обставини вчинення злочину йому нічого не відомо, оскільки не був свідком цих подій. Разом з цим йому відомо, що підсудній подарував його дружині мобільний телефон моделі Nokia без сім карти, який вже був у використанні раніше. Таким телефоном його дружина користувалась близько двох місяців, після цього на вимогу працівників поліції вказаний телефон його дружина видала працівникам поліції.

Свідок ОСОБА_14, під час допиту в судовому засіданні, суду пояснив, що 05 жовтня 2015 року його дідові виповнилось 85 років, своє день народження останній в такий день святкував у ресторані. На вказану подію була запрошена його теща ОСОБА_7. Десь о 2200 год. святкування завершилось і він разом з дідусем, тещею та своєю матір'ю поїхали з ресторану замовивши таксі. Доїхавши до першого під'їзду, будинку в якому проживає його дідусь по АДРЕСА_6, вони усі вийшли з таксі і він повів дідуся в перший під'їзд до його квартири. ОСОБА_7, яка проживала в цьому ж будинку в третьому під'їзді також попрямувала до свого помешкання, чи зайшла вона у свій під'їзд йому невідомо, оскільки цього він не бачив. На наступний день він довідався, що його тещу знайшли з розбитою головою неподалік будинку, №26 по вул. Лісового, наскільки йому відомо відстань від того місця де знайшли ОСОБА_7 до будинку в якому вона проживала складає близько 700 метрів.

Під час святкування дня народження дідуся ОСОБА_7 алкоголю практично не вживала, оскільки хворіла на виразку шлунку. Коли ОСОБА_7 виходила з автомобіля на ній були золоті прикраси, чому її знайшли неподалік будинку по вул. Лісовій йому не відомо припускає, що вона могла піти в аптеку за медикаментами, при цьому повідомляє, що сварки з потерпілою в цей вечір у нього не було.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15, суду пояснила, що потерпіла ОСОБА_7 була її свахою. Оскільки 05 жовтня 2015 року в її батька було 85 років, яке вони святкували в ресторані, ОСОБА_7 була запрошена на таке святкування. Після закінчення святкування її син замовив таксі, на якому десь о 2240 год. вона, разом із своїм батьком, сином та потерпілою поїхали додому на АДРЕСА_6, таксі зупинилось біля першого під'їзду і вони усі вийшли з автомобіля. Вона разом із сином та батьком попрямували до першого під'їзду а потерпіла ОСОБА_7 пішла в 3 під'їзд в якому проживала, чи зайшла вона в під'їзд їй не відомо, оскільки не бачила. На наступний день вона довідалась про те, що відбулось з ОСОБА_7, з приводу цього нічого не може пояснити оскільки не була свідком цих подій. Вказує, що ОСОБА_7 фактично не вживала спиртні напої, оскільки хворіла на виразку шлунку та припускає, що остання могла піти в такий пізній час, в аптеку. Також їй відомо, що при потерпілій був недорогий мобільний телефон, золотий кулон та сережки.

Свідок ОСОБА_16, суду пояснила, що працює фельдшером швидкої допомоги, з підсудним по справі незнайома. З приводу подій, в зв'язку з якими проводиться слухання кримінальної справа, вона повідомити нічого не може оскільки нічого не пам'ятає. Єдине, що пам'ятає це те, що зранку, дня та години не пам'ятає, виїжджала на виклик на мікрорайон Східний, де перехожими була знайдена невідома жінка без свідомості. Більше про вказані обставини повідомити нічого не може.

Свідок ОСОБА_17 під час допиту в судовому засіданні суду пояснив, що близько двох років тому був понятим при проведенні слідчого експерименту за участю підсудного ОСОБА_3 Для проведення даної слідчої дії його запросили працівники поліції в той час коли він перебував на автобусній зупинці «Промінь». Пам'ятає, що в відділі поліції підсудний розповідав працівникам поліції, що вчинив злочин, а саме, - напав на жінку між магазином «АТБ» та житловим будинком та забрав у неї мобільний телефон, що ще говорив підсудний він не пам'ятає. Після пояснень в відділі поліції він разом з підсудним та працівниками поліції, поїхали на місце події де було проведено слідчий експеримент, при проведенні якого підсудній показував та розказував про обставини вчиненого ним злочину, показував де перебувала жінка в момент нападу. Також зазначає, що підсудній давав відповіді на усі питання які йому ставили працівники поліції. Вказує, що він підписував протокол слідчого експерименту але не читав його, такий протокол був зачитаний слідчим, при цьому при проведенні слідчого експерименту був присутній його товариш, адвоката у підсудного не було. Також вказує, що всі події при наданні пояснень підсудним та при проведенні слідчого експерименту, фіксувались на відео таке відео він не переглядав.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що підсудний по справі є її добрим знайомим, з потерпілою ОСОБА_7 вона не була знайома. Одного вечора вона бачила як потерпіла ішла зі сторони магазину «АТБ» в сторону магазину «Слов'янка», що працює цілодобово, будучи в нетверезому стані, в який день це було вона не пам'ятає однак знає, що це було десь між 2200-2300 год., вулиця по якій вона йшла не освітлювалась і тому її обличчя вона не бачила. Те, що жінка була в нетверезому стані вона зрозуміла через її нестійку ходу. В цей час коли потерпіла ішла вона стояла неподалік смітників, на місцевості по якій проходила потерпіла дорога є нерівною. На наступний день зранку, неподалік того місця де вона у вечері бачила потерпілу ОСОБА_7, на розі будинку №26 по вул. Лісового вона побачила лежачою на землі потерпілу, впізнала її по одягу, до місця де лежала потерпіла вона не наближалась і через що вона лежала на землі їй було невідомо. Повідомити у що була одягнута потерпіла вона не може, оскільки не пам'ятає.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_19 суду пояснив, що на виконання ухвали суду ним проводилась експертиза по факту смерті ОСОБА_7. Зроблений ним висновок він повністю підтримує та вказує, що такий висновок робився на підставі наданих йому матеріалів кримінального провадження. Оскільки медичні документи, щодо смерті ОСОБА_7, досліджувались під час первинної експертизи і їх зміст було докладно викладено у висновку експерта, відповідні медичні документи не оглядались. В ході проведення дослідження прийшов до висновку, що тілесні ушкодження, які отримала ОСОБА_7, не могли утворитись в наслідок падіння з висоти власного зросту, оскільки при падінні з висоти власного зросту характер ушкоджень головного мозку є іншим ніж при завданні ударів в область голови. Отримані потерпілою ушкодження неможливо розмежувати за часом їх утворення, причиною їх виникнення міг бути тільки удар тупим твердим предметом, смерть потерпілої настала не одразу. Зазначає, що місце пригоди ним не оглядалось і він не був присутній при проведенні слідчого експерименту за участі підсудного. Чи вживався потерпілою алкоголь йому невідомо, оскільки до моменту смерті вона тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванню та даних про знаходження алкоголю в крові загиблої не було. До моменту втрати свідомості потерпіла могла вчиняти якісь дії, втрата свідомості відбулася в зв'язку з набряком головного мозку, який час передував втраті свідомості невідомо в зв'язку з недостатністю медичних даних. Оскільки переломів черепа у потерпілої не було, скоріш за все ще якийсь час вона була при свідомості. Також експерт пояснив, що перелом у потерпілої було діагностовано клінічно, після доставлення її у лікарню, однак при проведенні експертизи такий перелом не було підтверджено.

- Витягом з кримінального провадження №12015040720002932, відповідно до якого відомості до ЄРДР щодо вчинення кримінального правопорушення по ч. 2 ст. 121 КК України було внесено 06.10.2015 року (т. 1 а. с. 1);

- Протоколом огляду місця події та фото таблиця до нього від 06.10.2015 року на якому відображено місцевість поблизу будинку №24 вул. Лісового та загальну обстановку такої місцевості (т. 1 а. с. 6-8);

- Фото таблицею на якій відображено ІМЕІ:НОМЕР_3, мобільного телефону марки Nokia1202, який належить ОСОБА_7 (т. 1 а. 18);

- Протоколом огляду від 08.10.2015 року, предметом огляду були сумка жіноча з шкірозамінника чорного кольору, брюки жіночі класичні чорного кольору, фрагмент тканини синього кольору, туфлі жіночі чорного кольору, вказані речі запаковані в поліетиленові пакети запечатані та вилучені з місця в якому проводився огляд (т. 1 а. с. 24);

- Витягом з кримінального провадження №12015040750002989, дата внесення до ЄРДР 12.10.2015 року щодо вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (т. 1 а. с. 33);

- Протоколом огляду трупа від 12.10.2015 року та фото таблицею до нього, огляд розпочато 1130 год. закінчено о 1150 год., таким протоколом проводився огляд трупа ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а. с. 36-37);

- Карткою виїзду швидкої медичної допомоги №2 від 06.10.2015 року з якої вбачається, що виклик швидкої медичної допомоги здійснювався за адресою вул. Лісового, 26, за будинком біля смітника, на момент виклику прізвище особи до якої виїжджала швидка допомога було невідоме, вказана особа жіночої статі віком 55 років, попередній діагноз ЗЧМТ, внутрішньочерепна гематома І ст., загальне переохолодження. Особу госпіталізовано у лікарню №2 (т. 1 а. с. 53);

- Довідкою щодо аналітичного опрацювання інформації відповідно до якої мобільний термінал ІМЕІНОМЕР_4. працював з абонентським номером НОМЕР_2 (т. 1 а. с. 81-82);

- Довідкою щодо обробки технічної інформації мобільний термінал ІМЕІНОМЕР_4. працював з абонентським номером НОМЕР_2 (т. 1 а. с. 101);

- Протоколом обшуку від 13.04.2016 року та фото таблицею до нього, який проводився на підставі ухвали слідчого судді від 07 квітня 2016 року, за місце проживання ОСОБА_13 в АДРЕСА_1, в ході проведення якого в кімнаті №1 в шафі було виявлено мобільний телефон марки Nokia1202 ІМЕІ: НОМЕР_3 (який належав потерпілій) з сім картою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_2 (т. 1 а. с. 120-123);

- Відповіддю на запит слідчого з ПТ «Ломбард дон кредит товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР_РІЕЛТІ» і компанія» від 19.04.2016 року за вих. №2054, згідно якої ОСОБА_3 отримав у Товариства фінансовий кредит по договору від 12.12.2015 року 2 предмета застави, а саме: ланцюг 585 проби, загальною вагою 3,48 грам, оціночною вартістю 1886,53 грн.; підвіска з/к 585 проби, загальною вагою 1,75 грам, оціночною вартістю 899,65 грам. Оскільки строк дії договорів фінансових кредитів та застави закінчився, на предмети застави звернено стягнення, шляхом реалізації їх до Державної Скарбниці Національного банку України (т. 1 а. с. 130);

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 14.04.2016 року та відеозаписом до протоколу, під час проведення якого ОСОБА_3 розповів як 05.10.2015 року в ночі вийшов на вулицю маючи намір придбати сигарети в магазині «АТБ». Приблизно о 1100 год. він побачив п'яну жінку яка ішла похитуючись та несла в руках сумку та пакет. Дану жінку він вдарив в потилицю, від чого вона розвернулась до нього і він наніс їй ще один удар, від якого вона впала (удари наносив зжатим кулаком). Після цього взяв її сумку і відійшов від неї, оглянув сумку виявив в ній 100 рублів і телефон які забрав собі. Після чого сумку заніс назад, при цьому побачив у потерпілої на шиї ланцюжок, який відблискував, такий ланцюжок обережно зняв та пішов додому. Зранку дружині розповів, що знайшов ланцюжок і телефон в п'яної жінки яка лежала на вулиці. Згодом телефон подарував ОСОБА_10 а ланцюжок з кулоном продав в ломбард. Про те, що потерпіла померла довідався від знайомих, його дружина кілька разів дзвонила в лікарню та довідалась, що до них поступила жінка в комі. (т. 1 а. с. 142-143);

- протоколом про результати проведення установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу зв'язку від 27.04.2016 року, згідно якого мобільний термінал ІМЕІ НОМЕР_3, працює за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 199);

- Висновком експерта №1857 від 12.10.2015 року, відповідно до якого було проведено експертизу трупа ОСОБА_7 в ході проведення якої на трупі було виявлено ушкодження у вигляді внутрішньочерепної травми: синці по нижній повіці правого ока, в правій виличній ділянці, на тлі якого садно; садно в правій скроневій ділянці; крововилив в м'яких покривних тканинах голови в потиличній ділянці ліворуч; крововиливи під твердою та м'якою мозковими оболонками; крововиливи в речовині головного мозку; забій головного мозку. Ушкодження виникли прижиттєво від дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі), характерологічні властивості якого (яких) встановити неможливо і знаходяться в причинному зв'язку з настанням смерті. Всі ушкодження виявлені в області голови потерпілої, які в своїй сукупності призвели до внутрішньочерепної травми, що явилася причиною смерті, знаходяться у причинному зв'язку з її настанням і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, стосовно живих осіб. Смерті потерпілої настала від внутрішньочерепної травми з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, забоєм речовини головного мозку, яка ускладнилась набряком головного мозку. (т. 1 а. с. 204-207);

- Висновком експерта №1857/1 від 18.04.2016 року, згідно якого потерпілій ОСОБА_7 в область голови було спричинено не менше двох механічних дій тупим твердим предметом (предметами), таким предметом в тому числі могла бути рука затиснена в кулак. Ушкоджень, які б могли утворитися в процесі боротьби чи самооборони на тілі ОСОБА_7 не виявлено. Враховуючи локалізацію, характер та кількість виявлених ушкоджень не виключена можливість їх утворення при обставинах на які вказував ОСОБА_3 в протоколі проведення слідчого експерименту від 14.04.2016 року (т. 1 а. с. 210-213);

- Висновком судово-товарознавчої експертизи №874 від 27.04.2017 року, згідно якого станом на 05.10.2015 року, ринкова вартість мобільного телефону марки Nokia1202 становить 250 грн.; золотого ланцюжка, 585 проби, вагою 3,48 грамів, - 2679,81 грн.; золотого кулона, 585 проби, вагою 1,75 грамів, - 1347,61 грн. (т. 1 а. с. 223-226);

- Постановою від 14.04.2016 року про визнання та приєднання до справи речових доказів, мобільного телефону марки Nokia ІМЕІ:НОМЕР_3 та сім картки НОМЕР_2, які були вилучені під час обшуку 13.04.2016 року за адресою мкрн. Гірняцький, 13/21;

- Висновком експерта №1857 від 02.04.2018 року, відповідно до якого виявлені при судово-медичній експертизі ушкодження ОСОБА_7 у вигляді внутрішньочерепної травми виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), характерологічні властивості якого (яких) вказати неможливо і якими в тому числі могли бути рука затиснута у кулак. Враховуючи кількість та характер виявлених ушкоджень, можливо вказати, що в область голови потерпілої було спричинено не менш двох механічних дій тупим твердим предметом (предметами). Локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень виключають можливість їх утворення при падінні з висоти власного зросту (т. 2 а. с. 159).

Надаючи оцінку дослідженому висновку експерта №1857 від 23.10.2015 року, судом береться до уваги та обставин, що вказаний висновок було складено на підставі постанови слідчого який у відповідності до вимог КПК України, не був уповноважений на проведення слідчих дій в рамках розслідування даного кримінального провадження, однак не дивлячись на виявлені порушення при призначенні відповідної експертизи суд вважає, що проведення такої експертизи мало відповідну правову підставу визначену ст. 242 ч. 2 КПК України (в редакції закону, яка діяла на час проведення експертизи), яка зобов'язувала слідчого звернутися до експерта для встановлення причин смерті. При цьому сама експертиза була проведена з дотриманням вимог законодавства з забезпеченням необхідних процесуальних гарантій, а факт призначення такої експертизи не зачіпав прав обвинуваченого та не породжував для нього негативних наслідків, оскільки на момент призначення такої експертизи, особа яка була причетна до кримінального правопорушення встановлена не була. Також, суд звертає увагу, що смерть потерпілої настала в лікарні яка знаходить на території Саксаганського району м. Кривого Рогу, в зв'язку з чим Саксаганським РВ було внесено відомості в ЄРДР з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 115 КК України, без визначення особи підозрюваної у вчиненні злочину. В цей же день слідчим даного відділу міліції призначено експертизу з метою встановлення причин смерті потерпілої, яка й стала підставою для проведення вище вказаної експертизи. Згодом, після проведення експертизи та встановлення наявності іншого кримінального провадження по факту смерті потерпілої, вказане кримінальне провадження було передано за підслідністю в СВ Довгинцівський РВ КМУ. Зазначення в протоколі огляду трупа від 12.10.2015 року години огляду 1130-1150 суд розцінює як допущену помилку, оскільки смерть потерпілої настала 1245 год., що видно з висновку експерта та інших досліджених в ході судового розгляду доказів. Враховуючи викладені обставив суд вважає, що доводи сторони захисту щодо визнання висновку експерта недопустимим доказом, не підлягають до задоволення.

Заперечення сторони захисту щодо визнання недопустимим доказом протоколів допиту підозрюваного під час досудового слідства, суд вважає необґрунтованими зважаючи на приписи ч. 4 ст. 95 КПК України в силу вимог якої, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на ним. В зв'язку з чим суд не оцінює покази підсудного надані ним під час досудового розслідування, відповідно у суду відсутні належні правові підстави для визнання вказаних доказів недопустимими.

Щодо визнання недопустимим доказом протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 від 14.04.2016 року та висновку експерта №1857, - зважаючи на відсутність захисника при проведенні вказаних слідчих дій. Колегія суддів вважає доводи сторони захисту необґрунтованими, оскільки на час проведення експертизи та слідчої дії, ОСОБА_3 була висунута підозра у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, який кваліфікується як тяжкий злочин. Така підозра висувалась після того як кримінальне провадження №12015040720002932, в рамках якого проводилась відповідні слідчі дія і по якому було визначено правову кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК України, було об'єднано з кримінальним провадженням №12015040750002989, з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 115 КК України. Статтею 52 ч. 1 КПК передбачено, що участь захисника є обов'язковою в кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

Отже, гарантія реалізації права на обов'язкову участь захисника поширюються на кримінальні провадження щодо осіб які підозрюються у вчиненні особливо тяжких злочинів, ОСОБА_3 при проведенні слідчого експерименту та на момент складення висновку експерта до вказаних осіб не відносився. Крім цього ОСОБА_3 роз'яснювались його процесуальні права і останній добровільно відмовився від участі захисника під час проведення слідчих дій.

Твердження сторони захисту щодо визнання недопустимим доказом протоколу про результати проведення установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу зв'язку від 27.04.2016 року також не беруться до уваги зважаючи на те, що вказаний протокол був відкритий стороні захисту по завершенню досудового слідства і його дійсність як під час розкриття матеріалів кримінального провадження так і під час судового розгляду не оспорювалась, в зв'язку з чим не проводилось відповідне розсекречення ухвали слідчого судді Апеляційного суду. Разом з цим посилання на відсутність підписів у довідках щодо аналітичного опрацювання, не знайшли свого підтвердження, оскільки такі довідки скеровувались на ім'я слідчого уповноваженою службовою особою з проставленням на відповідному супровідному листі підпису та зазначенням вихідного номера та дати скерування. Однак судом звертається увага, що в казаних довідках невірно зазначено номер ІМЕІ по якому проводилась обробка інформації, зокрема зазначено ІМЕІ НОМЕР_5 замість вірного ІМЕІ НОМЕР_3, вказана обставина розцінюється судом як механічна помилка, оскільки з сукупності досліджених судом доказів (протокол про результати проведення установлення місце знаходження радіоелектронного засобу, фото таблиці з номером ІМЕІ телефону потерпілої, пояснень свідків) вбачається що проводився моніторинг інформації по ІМЕІ НОМЕР_3.

Оцінюючи здобуті у справі та безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі, зокрема ними встановлюється подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та інші обставини які підлягають доказування відповідно до ст. 91 КПК України. Вказані докази передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством. При цьому досліджені докази є узгодженими між собою та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають, а їх сукупність та взаємозв'язок є достатнім для прийняття відповідного процесуального рішення.

При цьому суд критично ставиться до показів обвинуваченого в частині того, що під час досудового слідства зокрема в період проведення слідчого експерименту він себе оговорював та надавав неправдиві свідчення, оскільки на нього чинився фізичний та психологічний тиск працівниками поліції. Вказані обставини не знайшли свого підтвердження під час проведеної, на підставі ухвали колегії суддів, перевірки уповноваженим органом. Крім того в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували вказану обставину, а твердження ОСОБА_3 про те, що він був заляканий працівниками поліції і довгий час не повідомляв про тиск стосовно нього, спростовуються й тим, що з моменту надходження обвинувального акту до суду 26.05.2016 року, в працівників слідчих органів, фактично була відсутня можливість перебувати поруч з обвинуваченим і відповідно залякувати останнього. Повідомлення про вчинення тиску щодо нього було подане під час судового розгляду 13.12.2017 року, в зв'язку з чим було прийнято відповідну ухвалу суду, при цьому до вказаного дня у обвинуваченого була неодноразова можливість повідомити про тиск стосовно нього адвоката, прокурора, слідчого суддю чи суд які приймали участь в розгляді кримінального провадження.

Також суд критично ставиться до показів обвинуваченого в частині невизнання ним вини у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 4 ст. 187 КК України та визнання вини у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, оскільки вважає його позицію суперечливою та непослідовною. З наданих ними пояснень під час судового розгляду вбачається, що останні вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), однак такі покази обвинуваченого суперечать протоколу проведення слідчого експерименту, в якому останній детально описує та показує обставини при яких наносив потерпілій тілесні ушкодження та викрадав належне їй майно. При цьому висновком експерта підтверджується факт утворення тілесних ушкоджень у потерпілої при механізмі нанесення ударів, які показував підсудний при проведені слідчого експерименту. Також під час проведення вказаної слідчої дії підсудний не зазначав, що бачив на потерпілій сережки та побоявся їх знімати щоб не розбудити, про вказані обставини повідомив значно пізніше після зміни позиції захисту щодо себе. Надані підсудним детальні пояснення під час проведення слідчого експерименту в яких відображено порядок, механізм та спосіб нанесення тілесних ушкоджень не могли б надаватись особою непричетною до вчинення злочину. Крім цього суд вважає суперечливими покази підсудного з приводу того, що він забув про викрадені речі (мобільний телефон та золоті прикраси), які зберігав в кишені штанів робочого одягу та згадав про них через значний проміжок часу, оскільки зважаючи на розміри викраденого майна та його розміщення в кишені штанів, в яких працював, є фактично неможливим не відчувати наявність таких речей в одязі. Тому суд вважає, що покази підсудного під час судового розгляду сформовані з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин.

Судом не береться до уваги і твердження обвинуваченого та свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9 про його затримання 13.04.2016 року, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Згідно протоколу затримання від 14.04.2016 року ОСОБА_3 був затриманий 14.04.2016 року, в такому протоколі ОСОБА_3 розписався та жодних зауважень не надавав, тому вказані пояснення суд розцінює як намагання обвинуваченого та свідків, які є близькими йому людьми, підтвердити позицію обвинуваченого щодо вчинення відносно нього тиску працівниками поліції.

Також суд вважає, за доцільне змінити пред'явлене підсудному обвинувачення в частині встановлення часу скоєння злочину, механізму нанесення тілесних ушкоджень, а також розміру спричиненої шкоди шляхом її зменшення на 100 грн., зважаючи на встановлені судом обставини.

Проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення доведено повністю, та його дії вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 2 ст. 121 КК України, за ознаками умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого та ч. 4 ст. 187 КК України, за ознаками розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Обставин, що згідно зі ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставин, що згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом також не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому суд дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання і враховує, що життя людини, відповідно до ст. 3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю, ст. 27 Конституції України наголошує, що кожна людина має невід'ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити людину життя.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 колегія суддів враховує, характер та тяжкість вчинених ним злочинів який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого та особливо тяжкого злочинів, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, спосіб вчинення злочину і його мотиви, обстановку вчинення злочину, відсутність обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання винного, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий в силу вимог ст. 89 КК України, ставлення винного до скоєного злочину, зокрема відсутність щирого каяття у вчиненому та невжиття заходів щодо запобігання негативних наслідків від вчиненого діяння, а також те, що головною метою покарання в силу вимог ст. 50 КК України є виховання та соціальна реабілітація винного, а тому за вказаних обставин, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 121 та ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, що на думку суд буде необхідним і достатнім заходом для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

На підставі п. ґ) ч. 5 ст. 72 КК України, (в редакції Закону України від 26 листопада 2016 року №838-VІІІ, який іншим чином поліпшує становище особи у розумінні ст. 5 КК України, оскільки передбачає коефіцієнт зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі), у визначений строк покарання до відбування за цим вироком ОСОБА_3 підлягає зарахуванню строк його перебування під вартою, - з 14.04.2016 року до 29.05.2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Розглядаючи цивільні позови потерпілої ОСОБА_21 та Криворізької місцевої прокуратури №1 в інтересах Комунального закладу «Криворізька міська клінічна Лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради», суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно ч. 3 ст. 128 КПК України, цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Частино 5 ст. 128 КПК України визначено, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального Кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У відповідності до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє у ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи,відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1167 ч. 1 ЦК України визначено, що моральна шкода завдана фізичній особі відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 1201 ЦК України встановлено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Відповідно до п. 24 постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі яка понесла витрати.

Як встановлено під час судового розгляду потерпіла понесла витрати на лікування, поховання та організацію ритуальних обрядів в зв'язку зі смертю своєї матері ОСОБА_7, крім цього підсудним при вчинення злочину була завдана шкода в зв'язку з заволодінням майном потерпілої, - золотим кулоном, золотим ланцюжком та мобільним телефоном, що підтверджується відповідними товарними чеками та висновком експерта щодо вартості викрадених золотих виробів та мобільного телефону, при цьому телефон вартість якого складає 250 грн. було повернуто потерпілій. В зв'язку з чим поданий ОСОБА_21 цивільний позов підлягає частковому задоволенню з виключенням з нього суми шкоди в розмірі 250 грн. (вартості мобільного телефону) а також 100 грн. нічим непідтвердженої шкоди.

Щодо стягнення з обвинуваченого на користь ОСОБА_21 завданої моральної шкоди, суд вважає, що такі вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 150000 грн., зважаючи на те, що смерть матері завдала потерпілій ОСОБА_21 тяжкого болю та сильних душевних страждань.

Цивільний позов Криворізької місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Комунального закладу «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради» підлягає повному задоволенню, оскільки факт спричинення КЗ «Криворізька міська лікарня №2» ДОР», підтверджується відповідною довідкою щодо вартості лікування хворого у вказаному закладі, а тому з ОСОБА_3 підлягає до стягнення на користь держави в особі КЗ «Криворізька міська лікарня №2» ДОР» витрати на лікування в розмірі 871,10 грн.

З обвинуваченого ОСОБА_3 у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають до стягнення в дохід держави судові витрати, пов'язані з проведенням експертиз на досудовому слідстві у розмірі 245,52 грн. та 115 грн.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з використанням електронного засобу, слід залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді 9 (дев'ять) років позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 187 КК України та призначити покарання у виді 11 (одинадцять) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі п. ґ) ч. 5 ст. 72 КК України, (в редакції Закону України від 26 листопада 2016 року №838-VІІІ,) зарахувати ОСОБА_3 у визначений строк відбування покарання за цим вироком строк його перебування під вартою, - з 14.04.2016 року до 29.05.2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Цивільний позов ОСОБА_21, - задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_21 73210, 81 грн. (сімдесят три тисячі п'ятсот шістдесят гривень вісімдесят дві копійки) спричиненої матеріальної шкоди та 150000 грн. (сто п'ятдесят тисяч гривень) спричиненої моральної шкоди.

Цивільний позов Криворізької місцевої прокуратури №1 поданий в інтересах держави в особі Комунального закладу «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради», - задоволити. Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави в особі Комунальний заклад «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради» 871,10 грн. (вісімсот сімдесят одну гривню десять копійок) понесених матеріальних витрат. (р/р 31557377147602 банк ГУДКСУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, ЄРДПОУ 01986397).

Речові докази:

- жіночі туфлі, жіночі брюки, фрагмент тканини синього кольору, жіночу сумку, передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Довгинцівського РВ КМУ ГУВС України в Дніпропетровській області, - знищити;

- мобільний телефон марки Nokia ІМЕІ: НОМЕР_3, переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_21, - вважати повернутим законному власнику;

- сім карту НОМЕР_2, переданий на зберігання ОСОБА_13, - вважити повернутим законному власнику.

Стягнути ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати, пов'язані з проведенням експертиз у розмірі 245,52 грн. (двісті сорок п'ять гривень п'ятдесят дві копійки) та 115 грн. (сто п'ятнадцять гривень).

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без зміні у вигляді цілодобового домашнього арешту з використанням електронного засобу.

На вирок суду учасниками процесу можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку, якщо його не скасовано, - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити засудженим та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження які не були присутні в судовому засіданні копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя-доповідач Сидорак В.В.

Судді Биканов І.Р.

Онопченко Ю.В.