Постанова № 76666966, 24.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/6571/17

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Домусчі С.Д.,

– ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Одеського обласного військового комісаріату на рішення Одеського окружного адміністративного суду, яке прийнято 16 лютого 2018 року у складі суду судді: Юхтенко Л.Р. по справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС в Одеській області до Одеського обласного військового комісаріату про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих Одеський обласний військовий комісаріат, суми податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 18454,67 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС в Одеській області звернулось з адміністративним позовом до Одеського обласного військового комісаріату, в якому просило: стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Одеський обласний військовий комісаріат, суму податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 18454,67 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року вказаний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям по справі нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Одеський обласний військовий комісаріат є юридичною особою і перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Приморському районі міста ОСОБА_1 ГУДФС в Одеській області.

Подільський ОМВК - є структурним підрозділом Одеського обласного військового комісаріату.

Одеським обласним військовим комісаріатом була подана до Подільської ОСОБА_2 в Одеській області (за місцезнаходження земельної ділянки) податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/бо орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, 20.02.2017р. вх. №1700004092, згідно з якою сума зобов'язання, що підлягає сплаті складає 37534,88 грн. з розбивкою помісячно 3127,91 грн. (а.с.18-19).

З облікової картки платника податків вбачається, що за 2016 рік відповідачем також була подана декларація з плати за землю (земельний податок та/бо орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № НОМЕР_1 від 19.02.2016 року із зобов'язанням 0 грн. (а.с.17), що підтверджено поясненнями представника відповідача, що у попередніх роках відповідач був звільнений від оплати земельного податку згідно з рішенням відповідної місцевої ради.

Згідно з розрахунком податкового боргу за Одеським обласним військовим комісаріатом станом на 18.09.2017 року рахується заборгованість по земельному податку у сумі 18454, 67 грн. з урахуванням переплати 312,79 грн. за березень 2017 року за період з 30 березня 2017 року по 30 серпня 2017 року, що підтверджено даними з облікової картки платника податків та розрахунком податкового боргу (а.с.17, 22).

Також суд першої інстанції встановив, що Головним управлінням ДФС в Одеській області на адресу Одеського обласного військового комісаріату була надіслана вимога про сплату податкового боргу від 31.03.2017 року № 1750-17 за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 30.03.2017 року в сумі 2815,12 грн. (а.с.22 розрахунок податкового боргу), яка була отримана відповідачем, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення 03 травня 2017 року (а.с.20).

Вказаний податковий борг не був сплачений відповідачем, що послугувало причиною звернення до суду.

У своєму рішенні, суд першої інстанції прийшов до висновків, що відповідач є користувачем земельної ділянки, на якій розташований Подільський ОМВК, а отже є платником земельного податку, податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/бо орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік вх. №1700004092, згідно з якою сума зобов'язання, що підлягає сплаті 37534,88 грн. з розбивкою помісячно 3127,91 грн., в якій відповідач зазначив себе платником податку та самостійно визначив податкове зобов'язання з плати за землю, подана відповідачем самостійно, а тому цей податковий борг є узгодженим, податкова вимога не була оскаржена відповідачем, докази подачі в порядку встановленому податковим законодавством уточненої декларації не надано.

Вирішуючи даний спір в апеляційному проваджені, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

У відповідності до змісту підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - ПК України) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно змісту пп. 14.1.72 - 14.1.74 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначається, що земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Пунктом 269.1 статті 269 ПК України визначено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Як визначається підпунктами 14.1.73-14.1.74 пункту 14.1 статті 14 ПК України землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.

Також, статтею 270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Так, із матеріалів справи вбачається, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б № 032256, земельна ділянка на якій розташований Подільський ОМВК до 10.07.2008 року належала Котовській квартирно-експлуатаційній частині (далі - КЕЧ).

Відповідно до змісту акту приймання-передачі будівель і території містечка № 5 Котовського гарнізону, що передається від Котовської КЕЧ району на облік та балансу до КЕВ м. Одеси від 10.07.2008 року, територія військового містечка № 5, в тому числі територія на якій розташований Подільський ОМВК, була передана на облік та баланс до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (далі – КЕВ м. Одеси).

Згідно даного акту приймання-передачі будівель і території містечка № 5 Котовського гарнізону та додатків до нього, вбачається, що вказана земельна ділянка перебуває на балансі КЕВ м. Одеси.

Таким чином, із вказаних обставин справи та аналізу вимог чинного законодавства України випливає, що Одеський обласний військовий комісаріат не є належним платником земельного податку в розумінні пунктів 14.1.72 - 14.1.74 ст. 14 ПК України, так як не являється відповідним землекористувачем чи орендарем вказаної земельної ділянки.

Окрім цього, колегія суддів, надаючи правову оцінку доводам апелянта з приводу подання податкової декларації з плати на землю та подання до неї уточнюючої податкової декларації, зазначає наступне.

Пунктом 48.1 статті 48 ПК України передбачено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Згідно п. 46.5 ст. 46 ПК України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 49.1 статті 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органі, в якому перебуває на обліку платник податків.

Підпунктом 49.3 статті 49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Відповідно до змісту статті 50 ПК України передбачено, що в разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 20.02.2017 року Одеським обласним військовим комісаріатом подано до Подільської ОСОБА_2 в Одеській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/бо орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік вх. №1700004092, згідно з якою сума зобов'язання, що підлягає сплаті 37534,88 грн. з розбивкою помісячно 3127,91 грн., в якій відповідач зазначив себе платником податку та самостійно визначив податкове зобов'язання з плати за землю (а.с.18-19).

В той же час, листом Одеського обласного військового комісаріату № 24 від 26.01.2018 року відповідач звернувся до голови Головного управління ДФС в Одеській області з проханням провести корегування податкової декларації з плати за землю (земельний податок або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік.

Дослідивши додану до вказаного листа копію уточненої податкової декларації з плати за землю (земельний податок або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, судом першої інстанції встановлено, що вона не містить жодних відміток про отримання контролюючим органом, в якому відповідач перебуває на обліку як платник земельного податку.

Так, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що надсилання цієї уточненої декларації у додатках до листа на адресу голови ГУ ДФС в Одеській області не є порядком подачі декларації, який встановлений податковим законодавством, внаслідок чого така декларація є неподаною, що підтвердив представник позивача у своїх поясненнях.

Проте, згідно матеріалів справи (а.с.82), 02.03.2018 року Одеським обласним військовим комісаріатом було знову направлено уточнену податкову декларацію з плати на землю, в порядку визначеному законодавством, до Подільської ОДПІ, відповідно до змісту якої вбачається, що сума зобов'язання, що підлягає сплаті становить – 0 грн.

Отже, відповідно до вказаних обставин, відповідачем було скориговано розмір свого податкового зобов’язання, відповідно до чого стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих Одеський обласний військовий комісаріат суми податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 18454, 67 грн. є неправомірним.

Таким чином, на підставі вказаних вимог законодавства України та аналізу встановлених обставин справи, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції за наслідками розгляду даної справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, при розгляді справи припустився неповного з’ясування обставин справи, що мають значення для справи, що згідно пункту першого частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Отже, зважаючи на вищевикладене, колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку про необхідність апеляційну скаргу - задовольнити, рішення суду першої інстанції – скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС в Одеській області до Одеського обласного військового комісаріату.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеського обласного військового комісаріату на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС в Одеській області до Одеського обласного військового комісаріату про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих Одеський обласний військовий комісаріат суми податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 18454,67 грн. – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2018 року.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець