Постанова № 76666913, 19.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/12859/17 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Бєлової Л.В.

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2018 (м. Київ, дата виготовлення повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2017 № 1602615147, № 1612615147.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2018 позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №№ 1602615147 та 1612615147 від 05.07.2017.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачем на підтвердження реальності господарських операцій не було подано належно оформлених документів, які посвідчують факт придбання товарів, робіт, послуг.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 09.06.2017 № 86/26-15-14-07-02/14274600 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств.

Позиція відповідача обґрунтована тим, що фінансово господарські взаємовідносини позивача з його контрагентами спрямовані на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання та вчинені з метою заниження фінансового результату, а, отже, не мають на меті настання реальних наслідків.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 24.05.2017 по 30.05.2017 ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 09.06.2017 № 86/26-15-14-07-02/14274600, яким встановлено порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток на суму 3455732,00 грн за 2015 рік; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість на загальну суму 2900084,00 грн, в т.ч. по періодам: за серпень 2015 року на суму 1798258,00 грн, за вересень 2015 року на суму 1101826,00 грн.

На підставі акту перевірки від 09.06.2017 № 86/26-15-14-07-02/14274600 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.07.2017 № 1602615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4350126,00 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 2900084,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1450042,00 грн; від 05.07.2017 № 1612615147, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3455732,00 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 3455732,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 13.09.2017 № 20398/6/99-99-11-01-01-25, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 05.07.2017 № 1602615147, № 1612615147, а скаргу залишено без змін.

Позивач не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов до висновку, що у позивача наявні необхідні та належні документальні підтвердження, яка дають підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товари контрагентам на виконання зобов'язань по укладених договорах та віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з контрагентами, натомість податковим органом не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 18.01.2017 за клопотанням другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва у справі №757/2953/17-к, в межах матеріалів кримінального провадження від 06.07.2015 №42015100000000801, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст.365 Кримінального кодексу України проведено документальну перевірку ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2015, про що складено акт перевірки від 09.06.2017 № 86/26-15-14-07-02/14274600.

Даною перевірко було встановлено порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток на суму 3455732,00 грн за 2015 рік; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість на загальну суму 2900084,00 грн, в т.ч. по періодам: за серпень 2015 року на суму 1798258,00 грн, за вересень 2015 року на суму 1101826,00 грн.

Перевірку було проведено щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Астер Трейд Україна» та ТОВ «Союз-Будресурси».

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «ЕНВЦ «Фобос» (покупець) та ТОВ «Астер Трейд Україна» (продавець) укладено договір поставки від 15.07.2015 № 15/7-15П олії соняшникової нерафінованої, українського походження, врожаю 2014 року, придатної для переробки, нормальної товарної якості, наливом. Продавець поставляє товар автомобільним транспортом на умовах СРТ згідно правил «Інкотермс-2010» за адресою: ТОВ «Евері», м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, та/або ТОВ «Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина», м. Миколаїв, вул.В.Морська, 63, та/або ТОВ «Дельта Вілмар СНД», м. Южне, вул. Індустріальна, 6 та/або ПАТ «ІОЖК», м. Іллічівськ, вул.Транспортна, 45.

На виконання умов вищезазначеного договору оформлено документи, а саме: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та податкові накладні за 2015 рік на загальну суму 16126061,60 грн.

Розрахунки між підприємствами здійснено в безготівковій формі згідно із карткою рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Астер Трейд Україна».

До перевірки надано посвідчення якості від 25.07.2015 № 547, № 546, № 545, № 544, від 24.07.2015 № 543, № 542, № 541, № 540, від 23.07.2015 № 539, № 538, № 537, № 536, від 26.07.2015 № 548, від 17.09.2015 № 963, № 965, № 964, № 967, № 966, № 969, № 968, від 18.09.2015 № 971, № 970, № 972, видані ТОВ «ЄвроолеоГрупп». Згідно із вказаними посвідченнями якості найменування заводу-виробника - ТОВ «Оілпродакшен», отримувач - ТОВ «Астер Трейд Україна».

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на те, що до перевірки надано товарно-транспортні накладні за липень 2015 року, які підписано невизначеною особою. У вказаних товарно-транспортних накладних не зазначено чи перевозилась олія нерафінована соняшникова у стані, що відповідають правилам перевезення відповідних вантажів.

За вересень 2015 року товарно-транспортні накладні не було надано до перевірки про що складено акт про ненадання документів від 30.05.2017 № 471/26-15-14-07-02.

До перевірки не було надано довідки встановленого зразка про походження товару та сировини, використаної для виробництва, про що складено акт про ненадання документів від 30.05.2017 № 471/26-15-14-07-02.

До перевірки не надано експертний висновок лабораторії ДП «Одесастандартметрологія», зазначений в посвідченнях якості, щодо якості продукції про що також складено акт про ненадання документів 30.05.2017 № 471/26-15-14-07-02.

З аналізу податкової звітності ТОВ «Астер Трейд Україна» встановлено, що відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідач дійшов висновку, що в діяльності ТОВ «Астер Трейд Україна» вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою заниження фінансового результату, не мають реального товарного характеру.

Судом першої інстанції зазначено, що відповідачем не було взято до уваги той факт, що товар придбаний в ТОВ «Астер Трейд Україна» за договором поставки № 15/7-15П від 15.07.2015 в день його отримання позивачем був переданий в місці поставки комісіонеру для реалізації його на експорт відповідно до укладеного між ТОВ «СФС Трейд» (комісіонер) та ТОВ «ЕНВЦ «Фобос» (комітент) 15.07.2015 договору комісії.

Приймання-передача товару від комітента комісіонеру підтверджується відповідними актами приймання-передачі, дати яких відповідають датам отримання позивачем товару від ТОВ «Астер Трейд Україна» за видатковими накладними.

Передача товару від комітента комісіонеру відбувалася на тих же умовах, що й придбання товару за договором поставки, а саме: на умовах СРТ згідно правил «Інкотермс-2010» за адресою: ТОВ «Евері», м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, та/або ТОВ «Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина», м. Миколаїв, вул.В.Морська, 63, та/або ТОВ «Дельта Вілмар СНД», м. Южне, вул. Індустріальна, 6 та/або ПАТ «ІОЖК», м. Іллічівськ, вул.Транспортна, 45.

Фактичне вивезення товару, що був придбаний позивачем у ТОВ «Астер Трейд Україна» підтверджується оформленими ВМД № 504050002/2015/1051816, № 504050002/2015/106278, № 504050002/2015/106029 та № 504050002/2015/104698.

Позивач не є учасником операції щодо перевезення товару, відповідно в силу положень Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 493 від 22.05.2006, останній не має жодних зобов'язань щодо наявності такого документа як товарно-транспортна накладна.

Крім того, посилання відповідача на відсутність експертного висновку ДП «Одесастандартметрологія» є необґрунтованими, оскільки позивач не є замовником експертизи якості товару.

Висновки акту перевірки ґрунтуються, зокрема, на аналізі господарської діяльності контрагента позивача ТОВ «Астер Трейд Україна» з його контрагентами, які не мають жодного відношення до господарської діяльності позивача.

Також, між ТОВ «ЕНВЦ «Фобос» (покупець) та ТОВ «Союз-Будресурси» (продавець) укладено договір поставки від 21.08.2015 № Ф-08-01 сирої свіжодобутої неочищеної нафти та додаткову угоду від 21.08.2015 № 1 до нього.

На виконання вищезгаданого договору 25.08.2015 позивач перерахував на користь ТОВ «Союз-Будресурси» кошти в сумі 10900000,00 грн на що ТОВ «Союз-Будресурси» виписано податкову накладну від 25.08.2015 № 7.

Відповідач зазначає, що згідно із даними ІС «Податковий блок» стан ТОВ «Союз-Будресурси» - 4 (порушено провадження у справі про банкрутство). Дата прийняття рішення про припинення 25.08.2016 № 917/1269/16.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.11.2016 у справі №917/1269/16 було призначено засідання суду для розгляду кредиторських вимог до боржника на 24.11.2016 р.

Таким чином, перевіркою зроблено висновки, що у зв'язку із тим, що підприємством не отримано товари (роботи, послуги) від ТОВ «Союз-Будресурси» за які було перераховано кошти у серпні 2015 року на загальну суму 10900000,00 грн, позивач повинен був відкоригувати податковий кредит за серпень 2015 року на суму ПДВ 1816667,00 грн.

Судом першої інстанції зазначено, що відповідачем не враховано, що порушення справи про банкрутство контрагентів чи визнання їх банкрутами не є підставою для висновку про неможливість здійснення такими підприємствами господарської діяльності, оскільки відповідно до вимог ч.4 ст.91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

При цьому, на момент здійснення господарських операцій з перерахування коштів ТОВ «Союз-Будресурси» було належним чином зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, що є доказом того, що останнє мало належну правоздатність на момент вчинення господарських операцій.

Крім того, чинне законодавство не ставить умови виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Союз-Будсервіс» відбулося вже через рік після здійснення господарської операції по перерахуванню грошових коштів платником податку.

Як вбачається з акту проведеної перевірки, підставами для висновку щодо допущення позивачем порушення вимог податкового законодавства стали не документи надані позивачем на підтвердження фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Союз-Будсервіс», ТОВ «Астер Трейд Україна», а інформація стосовно господарської діяльності даних контрагентів та про характер їх взаємовідносин з власними контрагентами постачальниками, що ґрунтується на суб`єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт придбання та оплати послуг підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагента.

При цьому, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів, сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Крім того, позивачем надано товарно-транспортні накладні від 23.07.2015 №00180, №2/24, №137, №268, №00021, від 24.07.2015 №17, №1585 ВИ, №4, від 25.07.2015 №7385, №1405, №3241, №10, від 26.07.2015 №1586 ВИ та посвідчення якості.

Посилання податкового органу, що дані ТТН не містять посад осіб, що їх підписали є необґрунтованими позивач не був учасником операції щодо перевезення товару, тому не має жодних зобов'язань щодо наявності такого документа.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами у повному обсязі підтверджується реальність здійснених господарських операцій при придбанні товарно-матеріальних цінностей та послуг у контрагентів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дослідженні господарські операції по правочинах між позивачем та контрагентами були реально (фактично) здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, такі операції пов'язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладених правочинів є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на нормах законодавства України.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об'єктивної можливості здійснення господарської діяльності з надання послуг, адже у комерційній діяльності виконання послуг не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання доходу, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи є належними доказами виконання контрагентом умов договорів, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що факт отримання позивачем послуг, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. Твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентами були спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на податок на додану вартість.

Відповідачем у своїй апеляційній скарзі не наведено доводів, які б спростовували рішення суду першої інстанції, на наведено доказів на підтвердження наявності порушення позивачем норм податкового законодавства.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку, на підставі первинних документів сформовано витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності наданих послуг (товару) та проведення оплати за них, використання наданих послуг (товару) у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05.07.2017 № 1602615147, № 1612615147, які є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 24.09.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Л.В. Бєлова