Постанова № 76666103, 25.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1251/18

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Танасогло Т.М.,

суддів – Запорожана Д.В.,

- ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2018 року ОСОБА_2 (далі-позивач, ОСОБА_2М.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі – відповідач, Азово-Чорноморського РУДПСУ) з вимогами про:

- визнання протиправною бездіяльності Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1486) щодо не проведення нарахування та виплати у період з 01.07.2015 по 14.04.2017 індексації грошового забезпечення ОСОБА_2;

- зобов'язання Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 14.04.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі по тексту - Закон) в період з 01.07.2015 по 14.04.2017 не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а її проведення у зв'язку зі зростанням споживчих цін є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року вищевказаний адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з даною постановою суду Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 проходив військову службу за контрактом офіцерського складу в Прикордонних військах України. Наказом начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України № 116-ос "По особовому складу" майора ОСОБА_2 звільнено у запас за підпунктом а пункту 1 частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" (в зв'язку з закінченням строку контракту).

На підставі наказу начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 12.04.2017 № 127-ОС позивача виключено зі списків складу військової частини 1486 із 14 квітня 2017 та знято з усіх видів забезпечення.

Як вбачається з листа відповідача від 05.05.2018 № 11/Б-31, направленого адвокату позивача, позивачу з липня 2015 року по момент звільнення не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошових доходів. В грудні 2015 року була нарахована і виплачена індексація за червень 2015 року (арк. спр.15).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства. Таким чином, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Частинами першою та п'ятою статті 2 Закону встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до частини шостої статті 5 Закону проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно із пунктом 1-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції , що посилання відповідача на статтю 5 Закону є безпідставними, так як відповідно до вищевказаної статті зазначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, оскільки будь-яких застережень щодо нездійснення в зв'язку з цим індексації з 01.07.2015 вказана норма не містить. Аналогічний висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.05.2016 у справі № К/800/3206/16 (368/1047/15-а).

Також суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням позивача наданим у відзиві на апеляційну скаргу, що норма в вищевказаній статті не скасовує виплату індексації заробітної плати та не пов’язує індексацію з надходженням коштів до власника підприємства , установи, організації . В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів. Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов’язковому нарахуванню та виплаті. Відсутність бюджетного фінансування індексації на обов’язок суб’єкта владних повноважень – відповідача по справі її нарахувати та виплачувати не впливає.

Отже з огляду на вищевикладене суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апелянта про відсутність підстав для нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення, оскільки у бюджеті відповідача відсутні кошти на проведення такої індексації. Відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є належним доказом неможливості здійснення таких виплат. При цьому, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується Азово-Чорноморське регіональне управління Державної прикордонної служби України, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з правовою позицією Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Частиною 4 статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком (ст. 233 КЗпП України).

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства. Отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Частиною 1 ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 243, 308, 311, 313, 215, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення та підписання повного судового рішення – 25.09.2018 року

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_1 ОСОБА_4