Постанова № 76665998, 18.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/551/18

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Танасогло Т.М.,

суддів – Запорожана Д.В.,

– ОСОБА_1,

при секретарі - Гошуренко Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОБІМАЙ" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МОБІМАЙ" (далі - ТОВ "МОБІМАЙ", позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі – ГУ ДФС в Одеській області, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області від 16.01.2018 р. №0003141406.

Судовим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року позов задоволено.

В судовому засіданні 02.04.2018 року, після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами (до закінчення судових дебатів, ст.139 КАСУ), представником позивача надано клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

02.04.2018 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення (скорочене рішення). В резолютивній частині рішення вказано про призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл судових витрати та надано представнику позивача строк для надання доказів щодо розміру понесених витрат (ст.246 КАСУ).

05.04.2018 року через канцелярію суду за вхід. № 9486/18 надійшла заява про визнання остаточної суми витрат на правову допомогу.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року заяву представника позивача (адвоката ОСОБА_2О.) про визнання остаточної суми витрат на правову допомогу - задоволено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою ГУ ДФС в Одеській області звернулось до суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній ГУ ДФС в Одеській області зазначає, що в матеріалах справи відсутнє належне обґрунтування та докази витраченого часу на правову допомогу, не доведено факт відповідності заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, а тому заява ТОВ "МОБІМАЙ", в частині стягнення 15 375 грн. на правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI.

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

З матеріалів справи вбачається що, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 15 375 гривень 00 копійок, позивачем були надані наступні докази: копії актів про прийняття - передачі наданих послуг № 1 від 28.02.2018 року, №2 від 21.03.2018 року, №3 від 30.03.2018 року, №4 від 04.04.2018 року; копії прибуткових касових ордерів №1-1/02/18 від 28.02.2018 року, №2-1/02/18 від 21.03.2018 року, №3-1/02/18 від 30.03.2018 року, №4-1/02/18 від 04.04.2018 року.

Дослідивши надані позивачем докази витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

У договорі про надання правової допомоги № 1/02/18 від 05.02.2018 року відсутній номер справи, в якій адвокат має право представляти інтереси ТОВ "МОБІМАЙ". Тому з договору не можна встановити - в якій саме адміністративній справі адвокат ОСОБА_2 має надавати правову допомогу позивачу.

Надані заявником копії прибуткових касових ордерів №1-1/02/18 від 28.02.2018 року, №2-1/02/18 від 21.03.2018 року, №3-1/02/18 від 30.03.2018 року, №4-1/02/18 від 04.04.2018 року також не містять в собі номеру справи, тому підтверджують оплату не ідентифікованих послуг правової допомоги.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявні матеріали, не доводять факту понесення витрат за складання та подання витрат саме в адміністративній справі №815/551/18.

В жодному документі з наданих до суду не зазначено номер справи, в якій надавалась відповідна правнича допомога.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, адміністративний позов було підписано та направлено до суду безпосередньо позивачем, а не його представником, що не підтверджує співмірність витрат на оплату послуг адвоката, як того вимагає ст.134 КАС України.

Враховуючи те, що наданими документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для компенсації витрат позивача на правову допомогу.

Пунктом 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого його ухвала підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року скасувати.

У стягненні витрат на правову допомогу у сумі 15 375 грн. – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складено 19.09.2018 року.

Головуючий суддя: Т.М. Танасогло

Судді: Д.В. Запорожан

ОСОБА_1