Постанова № 76663188, 13.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/9/17 Головуючий у 1 інстанції: Микитчин І.М.

Провадження № 22-ц/783/5684/17 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і Савуляк Р.В.

при секретарі Куцик І.Б.

з участю представника відповідачів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 травня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

23.12.2016 року позивач - акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 246-с/2007 від 29.08.2007 року, яка станом на 31.08.2016 року становила 16351,18 (шістнадцять тисяч триста п'ятдесят одна грн.) 18 коп., з яких: 8175,59 грн. - відсотки за користування кредитом та щомісячні комісії, 8175,59 грн. -пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом та щомісячні комісії, а також стягнути в рівних частинах з відповідачів судові витрати у розмірі 1378,00 грн.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 29 серпня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір № 246-с/2007, відповідно до умов якого останній отримав кредит на принципах забезпечення поворотності, платності, строковості у сумі 10800,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом.

На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між банком, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір поруки б/н від 29 серпня 2007 року, згідно з яким поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором як солідарні боржники.

Відповідач не проводив належним чином сплату кредитних коштів та нарахованих по кредиту відсотків відповідно до умов кредитного договору, у зв»язку з чим виникла заборгованість. Внаслідок систематичного невиконання ОСОБА_4 умов договору ВАТ Банк «Фінанси та Кредит» було подано до суду заяву про видачу судового наказу про солідарне стягнення з позичальника - ОСОБА_4 та поручителя - ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором.

11 травня 2009 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області було видано судовий наказ про солідарне стягнення заборгованості по кредитному договору з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в сумі 8835,12 грн. Після того як даний судовий наказ набрав законної сили, виконавчі документи були пред'явлені до виконання в органи ДВС. Заборгованість по виконавчому документу погашалась за рахунок надходження коштів в ході виконавчого провадження. Заборгованість по кредиту, яка була стягнута відповідно до судового наказу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 травня 2009 року в сумі 8835,13 грн., складалася із заборгованості по тілу кредиту, процентах та комісії, а також пені за несвоєчасне виконання зобов'язання

Згідно з п.4.2, 4.7 кредитного договору нарахування процентів та комісії проводиться з моменту видачі кредитних коштів до моменту повного виконання позичальником зобов'язань по поверненню кредитних коштів ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Тіло кредиту було повернуто боржником лише 08.11.2012 року, тому до повного погашення боргу по тілу кредиту продовжували нараховуватись відсотки та комісія відповідно до умов договору.

Відповідно до п.6.1. кредитного договору, за прострочення повернення Кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник сплачує ВАТ Банк «Фінанси та Кредит» пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення Позичальником термінів платежів, передбачених п. 3.2., 3.3, 3.5, 4.3, 4.4., 4.6, 4.7, 4.8 кредитного договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними коштами.

У зв»язку з тим, що відповідачі добровільно не сплачують суму заборгованості, позивач просив суму заборгованості за кредитним договором стягнути в судовому порядку.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач - акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит". Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу, що остання сплата по кредиту здійснена позичальником 16.01.2013 року в рахунок погашення заборгованості по відсотках за користування кредитом. В апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що 29 серпня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір № 246-с/2007, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_4 кредитні ресурси в сумі 10800,00 грн., а позичальник зобов'язувався повністю повернути кредитні кошти до 29 серпня 2010 року та погашати заборгованість по кредиту, відповідно до умов даного договору.

На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № 246-с/2007, 29 серпня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір поруки, згідно умов якого ОСОБА_5 зобов'язувався перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором.

Судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу.

11 травня 2009 року Стрийським міськрайонним судом видано судовий наказ №2-1916-09 про солідарне стягнення заборгованості за кредитном договором № 246-с/2007 від 29 серпня 2007 року з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в сумі 8835,13 грн. та судових витрат.

З витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 07 липня 2016 року вбачається, що судовий наказ №2-1916 про солідарне стягнення із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 8835,13 грн. боргу перебував на виконанні у ВДВС. Згідно даних реєстру виконавчих проваджень від 25 грудня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повною та фактичною сплатою боргу.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем нараховані відсотки за користування кредитними коштами за кредитним договором за період 27 квітня 2009 року по 14 лютого 2012 року; за період з 27 квітня 2009 року по 31 січня 2012 року нарахована комісія за користування кредитними коштами. Крім того, за неналежне виконання зобов'язання позивачем нарахована пеня відповідно до п.6.1 кредитного договору.

Згідно розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви, станом на 31 серпня 2016 року така становить 38098,25 грн., з яких: сума заборгованості по відсотках - 2316,59 грн.; сума заборгованості по щомісячній комісії - 5859,00 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом та щомісячній комісії - 29922,66 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 526,527,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 610,611,612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено приписами статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що заборгованість за тілом кредиту погашена 08 листопада 2012 року шляхом стягнення такої за судовим наказом, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 07 липня 2016 року.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що банком правомірно нараховано відсотки за користування кредитними коштами за кредитним договором № 246-с/2007 від 29 серпня 2007 року за період 27 квітня 2009 року по 14 лютого 2012 року, а також комісія за користування кредитними коштами за період з 27 квітня 2009 року по 31 січня 2012 року, однак такі позовні вимоги пред»явлено позивачем 05.01.2017 року з пропуском строку позовної давності, перебіг якого розпочався з 08.11.2012 року та не переривався відповідачем.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1, ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у стст.252-255 ЦК.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відтак, у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України у Постанові від 27 січня 2016 року по справі № 6-990цс15.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Суди повинні дослідити графік погашення кредитної заборгованості та встановити чи передбачають умови кредитного договору виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів, і у випадку вчинення боржником оплати чергового платежу, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, а відтак така не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, останній платіж боржниками за договором кредиту № 246-с/2007 від 29 серпня 2007 року в рахунок погашення заборгованості здійснено 08.11.2012 року, а тому саме із цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду для захисту своїх порушених прав. Відтак, звернувшись до суду 23.12.2016 року банком пропущено загальний строк позовної давності - 3 роки до вимоги про стягнення відсотків та спеціальний 1 рік - до вимог про стягнення пені та комісії.

Враховуючи, що ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції позивачем не надано, а судом не здобуто належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем переривався строк позовної давності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування такого за заявою представника відповідача та відмови у задоволенні позовних вимог банку.

Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 травня 2017 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал"- залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 травня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2018 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

Р.В. Савуляк