Рішення № 76660112, 24.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2018 року № 826/9249/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №48188-1305-2653 від 06.04.2018,зобов'язати вчинити дії , ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 48188-1305-2653 від 06.04.2018р., яким Головним управлінням ДФС у м.Києві було визначене ОСОБА_1 податкове зобов'язання зі сплати у 2018р. земельного податку з фізичних осіб в сумі 19 806,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва 25.06.2018р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законними, оскільки прийняте в межах повноважень, у порядку та у спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для його скасування та задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06.04.2018р. Головним управлінням ДФС у м.Києві згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, п. 286.5 ст. 286 ПК України розділу XIII прийнято податкове повідомлення-рішення № 48188-1305-2653, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" за податковий період 2018р. із сумою до сплати: 19806, 55 грн.

Позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним звернувся до суду для захисту своїх прав.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а ознайомившись із наявними в матеріалах справи документами, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з п.п. 269.1.1. та п.п.269.1.2 п. 269 ст. 269 ПК України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до п. 269.2 ст. 269 ПК України, особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Згідно з п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно з п. 287.8 ст. 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Суд звертає увагу на те, що в межах цих правовідносин не є спірним обов'язок сплати до бюджету податку за площі під нежилим приміщенням, який виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Спірним є питання застосування положень п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України, щодо звільнення позивача від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку).

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2.

Видами діяльності позивача є 51.47.9 оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, 52.47.3 роздрібна торгівля канцелярськими товарами, 70.20.0 здавання в оренду власного нерухомого майна, 93.05.0 надання інших індивідуальних послуг, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ № 663827 та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 388750.

Згідно з договором міни від 23.07.2009р. сторона 1 ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" передає стороні 2 ФОП ОСОБА_1 у власність частину нежитлового приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого в АДРЕСА_1, що становить 9/100 частин від нежилих приміщень площею 4689,3 кв.м. в складі - згідно довідки-характеристики № 1415781, виданої КП Київське міське бюро технічної інвентризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 26.06.2009р. - нежилого приміщення № 367а (в літ. А). Відчужуються нежилі приміщення 1 поверху з № 1 по № 13 (групи приміщень № 367а) (в літ. А) площею 410,2 кв. м., приміщення 1 площею 15.7 кв.м. Загальна площа відчужуваних нежилих приміщень - 425,9 кв.м.

Також, судом встановлено, що позивач з 01.01.2012р. є платником єдиного податку другої групи, що підтверджується копією свідоцтва платника єдиного податку серії А № 386158 від 21.05.2012р. відповідно до якої місцем провадження господарської діяльності позивача є м. Київ, АДРЕСА_1.

Факт провадження господарської діяльності позивачем за адресою м. Київ, АДРЕСА_1 підтверджується також копіями договорів, накладних, видаткових накладних, рахунком-актом, рахунком-фактурою наявними в матеріалах справи.

Таким чином, судом встановлено, що належне позивачу нежитлове приміщення за адресою м. Київ, АДРЕСА_1, використовуються ним, як фізичною особою-підприємцем, для здійснення господарської діяльності.

З вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що для надання пільг зі сплати земельного податку на майно (в частині земельного податку) необхідна наявність двох умов, а саме використання позивачем власного нежилого приміщення у своїй господарській діяльності та наявність у нього статусу платника єдиного податку другої групи.

Вищевикладене обумовлює звільнення позивача від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), що доводить протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 08.08.2018р. у справі №820/5485/17 адміністративне провадження №К/9901/46507/18 та в постанові від 26.06.2018р. у справі № №826/14081/16 адміністративне провадження №К/9901/49779/18.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що при пред'явленні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується оригіналом квитанції від 14.06.2018р. № 1059728943 на суму 704,80 грн. Відтак, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, присудженню на користь позивача підлягає вся сума судового збору в розмірі 704.8 грн.

Керуючись ст. 77, 139, 242, 243, 251, 255 КАС України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 48188-1305-2653 від 06.04.2018р., яким Головним управлінням ДФС у м.Києві було визначене ОСОБА_1 податкове зобов'язання зі сплати у 2018р. земельного податку з фізичних осіб в сумі 19 806,55 грн.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 704,8 (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська