Рішення № 76659727, 17.09.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1320/1816 год. 39 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Мельник О.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги,

встановив:

10 липня 2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1С.) звернувся до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просить зобов'язати Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 11 років, в порядку, який встановлений Наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 р. № 925/5 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України".

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до наказу відповідача від 26.04.2018 р. № 88/ОС "Про особовий склад" він був звільнений зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України у зв'язку зі скороченням посади з зазначенням вислуги років на момент звільнення в календарному обчислені 11 років 2 місяці 06 днів. При цьому, в порушення ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", йому при звільненні не була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що на думку позивача, є протиправною бездіяльність відповідача.

Ухвалою суду від 30 липня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомлення сторін, призначено справу до розгляду на 17.09.2018 року.

17.09.2018 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки фактична вислуга років ОСОБА_3 становить повних 8 років, тобто з 16.06.2009 р. по 02.05.2018 р., що не відповідає вимогам пункту 1 розділу 3 Порядку № 925/5 від 28.03.2018 р., яким передбачено, що у разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше. Таким чином, на думку відповідача, позивач на час звільнення не мав фактично відпрацьованих 10 років служби, тому він не має права на отримання одноразової грошової допомоги. При цьому, відповідач вказує, що Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ та постановою КМУ від 17.07.1992 р. № 393 передбачено, що до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське спеціальне звання. При цьому, у постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 р. у справі № 21-211а14 зазначено, що "… додатково до вказаної вислуги може бути зарахований час навчання в навчальних закладах, зазначених у ст. 17 вказаного вище закону, якщо після їх закінчення присвоюється офіцерське (спеціальне) звання". Проте, позивачу лише після вступу на службу в органи ДКВС України було присвоєно первинне спеціальне звання "лейтенант внутрішньої служби", а тому, в даному випадку, період його навчання у Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого не може бути зарахований до вислуги років для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги.

Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує про наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з 16.06.2009 р. по 02.05.2018 року ОСОБА_1 проходив службу на посаді заступника начальника Херсонського міського відділу з питань пробації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Відповідно до п. 2 наказу в.о. начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 26.04.2018 р. № 88/ОС "Про особовий склад" майора внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено з займаної посади згідно із пунктом 4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Цим же наказом визначено, що вислуга років позивача на день звільнення в календарному обчисленні становить 11 років 02 місяці 06 днів, у пільговому обчисленні - 14 років 01 місяць 21 день.

23.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до в.о. начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції полковника внутрішньої служби ОСОБА_4, в якій, серед іншого, просив сприяти нарахуванню та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні.

30.05.2018 р. листом в.о. начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції за №3.3/П-312/477- 18 повідомлено позивача про те, що згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 до вислуги років особам старшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" додатково зараховується час їхнього навчання у цивільних вищих навчальних закладах в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців. Згідно п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 особам рядового і начальницького складу Державної кримінально - виконавчої служби, які звільняються зі служби у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога. Оскільки позивач проходив службу з 16.06.2009 р. по 02.05.20018 р., вислуга років складає 8 років, а тому підстави для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби відсутні.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує про наступне.

Судом встановлено, що спірні правовідносини врегульовано Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ, Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 р. № 393, Наказом Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України" від 28.03.2018 р. № 925/5.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі звільнення зі служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше.

Вказані приписи узгоджуються з положеннями Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 р. № 393 (далі - Постанова КМУ № 393).

Так, пунктом 10 Постанови КМУ № 393 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Абзацом 8 п. 10 Постанови КМУ від 17.07.1992 р. № 393 передбачено, що строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Так, абзацом 1 пункту 2 вказаної постанови передбачено, що до вислуги років особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.

На підставі системного аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що поняття "календарна вислуга років" застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: "в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби". При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до приписів ч. 1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ є наявність "вислуги 10 років і більше".

При цьому, в частині першій статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.04.2018 р. у справі № К/9901/3610/18. (справа №806/2104/17)

Крім того, пунктом 8 Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 р. № 925/5, передбачено, що строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги зазначається в наказі про звільнення особи рядового або начальницького складу, якій передбачена виплата цієї допомоги.

Як встановлено судом та підтверджується наказом в.о. начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 26.04.2018 р. № 88/ОС "Про особовий склад" загальна вислуга років на час звільнення ОСОБА_1 становила 11 років 02 місяці 06 днів, що свідчить про дотримання умов про наявність 10 і більше років вислуги.

Враховуючи, що інші підстави відмови, крім недостатності років вислуги, у призначенні грошової допомоги відсутні, відповідно позивач має право на таку виплату.

Таким чином, суд дійшов до висновку про протиправну бездіяльність Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з розрахунку 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Щодо позиції відповідача про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки зарахування до вислуги років періоду навчання особи застосовується виключно при вирішенні питання щодо призначення пенсії, а право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні особа набуває з розрахунку за період фактичного перебування на службі, то суд вважає її помилковою та спростовується вищевказаними приписами діючого законодавства та правовим висновком Верховного Суду.

Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (див. рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається зі змісту резолютивної частини позову, позивач просить суд зобов'язати Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 11 років, в порядку, який встановлений Наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 р. № 925/5 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України ".

Суд звертає увагу позивача на помилковість його вимоги щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги саме за 11 років служби, оскільки відповідно до приписів п. 10 Постанови КМУ № 393 одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення нараховується та виплачується за кожний повний календарний рік служби. В ході розгляду справи судом встановлено, що фактичний строк його служби становить повних 8 років, тобто з 16.06.2009 р. по 02.05.2018 р.

З огляду на викладене та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 р. № 925/5.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією №33897312 від 24.07.2018 року.

Відповідно до ч. 3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, суд вважає, що сплачений ОСОБА_1 судовий збір у сумі 704,80 грн., з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, підлягає стягненню з Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції за рахунок його бюджетних асигнувань в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання 73039, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (місцезнаходження 65017 м. Одеса, Люстдорфська дорога, 9, код ЄДРПОУ 40867311) про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги - задовольнити частково.

Зобов'язати Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 р. № 925/5.

Стягнути з Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (місцезнаходження 65017 м. Одеса, Люстдорфська дорога, 9, код ЄДРПОУ 40867311) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання 73039, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24 вересня 2018 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 12.3