Рішення № 76658812, 24.09.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/3215/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді–Чеснокової А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Публічне акціонерне товариство "Перший Український ОСОБА_3" про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2, у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження № 57036970 від 20 серпня 2018 року про стягнення з позивача на користь ПАТ "Перший Український ОСОБА_3" заборгованості в розмірі 21125,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача, як суб'єкта незалежної професійної діяльності, діяльність якого поширюється на м. Київ, були відсутні правові підстави для прийняття до виконання виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження щодо стягнення коштів з фізичної особи яка проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв'язку із зазначеними обставинами спірна постанова підлягає скасуванню.

14 вересня 2018 року ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження у цій справі, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ПАТ "Перший Український ОСОБА_3", справу призначено до розгляду без виклику сторін.

24 вересня 2018 року від відповідача засобами електронного зв'язку судом отримано копію матеріалів виконавчого провадження, а також відзив на позов, у якому відповідач заперечував проти позову, посилаючись на правомірність своїх дій щодо прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження на його підставі, оскільки майно боржника (кошти) на картковому рахунку, відкритому в ПАТ "Перший Український ОСОБА_3" (м. Київ), знаходяться в м. Києві, а відтак порушення вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" не мало місця у спірних правовідносинах /а.с. 55-57/.

Третя особа правом на надання письмових пояснень не скористалась.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 05 вересня 2018 року позивачем отримано постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження № 57036970 від 20 серпня 2018 року.

Зі змісту вказаної постанови встановлено, що в провадженні відповідача перебуває виконавче провадження № 57036970 щодо примусового виконання виконавчого напису № 432 від 12 лютого 2018 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про стягнення з позивача на користь ПАТ "Перший Український ОСОБА_3" заборгованості в розмірі 21125,27 грн.

Позивач, не погодившись з постановою про відкриття провадження, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Пункт 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно частини першої статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".

За правилами частин першої та другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Частиною першою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1.

З матеріалів справи судом встановлено, що інформація про місце проживання боржника ОСОБА_1 була відома відповідачу – саме за місцем проживання позивача приватним виконавцем надсилалась спірна постанова про відкриття виконавчого провадження /а.с. 8-11/.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 24 вересня 2018 року № 138873034 підтверджено, що ОСОБА_1 не має майна, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 63-65/.

За викладених обставин, відповідачем під час прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження порушено правила територіальної діяльності.

Тому суд приходить до висновку, що відповідачем не додержано вимоги статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або знаходження її майна, а в іншому виконавчому окрузі.

Такі дії приватного виконавця порушують права та обов'язки боржника у виконавчому провадженні, оскільки особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, відповідач керувався тим, що кошти позивача, які знаходяться на картковому рахунку, відкритому в ПАТ "Перший Український ОСОБА_3", є майном, фактичним місцезнаходженням якого є адреса фінансової установи (м. Київ), а тому відповідач вважає, що під час прийняття виконавчого документа щодо стягнення з ОСОБА_1 коштів до виконання ним не було порушено вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд не визнає наведену вище позицію відповідача правомірною з огляду на таке.

Поняття "картковий рахунок" було передбачене постановою Національного Банку України № 137 від 19 жовтня 2005 року "Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням" (втратило чинність на підставі постанови НБУ № 223 від 30 квітня 2010 року), та означало поточний рахунок, на якому обліковуються операції за платіжними картками, а також інші операції, визначені цим Положенням.

Слід зауважити, що чинне законодавство не оперує поняттям "картковий рахунок", а відтак не містить визначення місцезнаходження "карткового рахунку" за місцем знаходження фінансової установи (банку).

Суд зважає на те, що відповідачем не надано жодних доказів наявності у позивача будь-якого майна в м. Києві, в тому числі фізичного перебування коштів або інших платіжних засобів в установі ПАТ "Перший Український ОСОБА_3".

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу.

Квитанцією від 14 вересня 218 року № 0.0.1132097226.1 підтверджено факт сплати ОСОБА_1 судового збору в розмірі 704.80 грн.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу надано копії договору про надання адвокатських послуг від 03 вересня 2018 № 96 /а.с. 13-15/, меморіального ордера про внесення авансу за договором від 03 вересня 2018 року № 96 від 04 вересня 2018 № 3424014.1 /а.с. 22/, ордеру на надання правової допомоги від 13 вересня 2018 року серії ПТ № 062573 /а.с. 16/, свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 1396 від 23 березня 2014 року /а.с. 38/, акта приймання-передачі послуг від 16 вересня 2018 року за договором про надання адвокатських послуг № 96 від 03 вересня 2018 року /а.с. 36/, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі № 1640/3215/18 станом на 18 вересня 2018 року /а.с. 35/.

Згідно з частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат /частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України/.

За правилами частини четвертої цієї ж статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Суд враховує, що поданий представником позивача детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі № 1640/3215/18 станом на 18 вересня 2018 року, містить розрахунок вартості наданих послуг, що включає в себе:

складання адвокатського запиту та надіслання його відповідачу вартістю 200,00 грн.;

поштові витрати на відправлення адвокатського запиту приватному виконавцю, третій особі, приватному нотаріусу вартістю 19,00 грн.;

підготовку та подання позовної заяви до суду вартістю 990,00 грн. /а.с. 35/.

Суд звертає увагу на те, що позовну заяву від імені позивача підписано та подано до суду 13 вересня 2018 року адвокатом ОСОБА_5, а факт складення та надіслання відповідачу адвокатського запиту від 05 вересня 2018 року /а.с. 17/ підтверджений квитанцію відділення поштового зв'язку від 05 вересня 2018 року (поштове відправлення № 3602200111002) /а.с. 18-19/.

З урахуванням наведеного, суд визнає належним чином підтвердженими та співмірними витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 1209,00 грн.

Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 1209,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36034, рнокпп НОМЕР_1) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 (вул. Юрія Поправки, 6, офіс. 15, м. Київ 94, 02094, рнокпп НОМЕР_2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Публічне акціонерне товариство "Перший Український ОСОБА_3" (вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14282829) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження ВП № 57036970 від 20 серпня 2018 року.

Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 (вул. Юрія Поправки, 6, офіс. 15, м. Київ 94, 02094, рнокпп НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36034, рнокпп НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок. та витрати на правничу допомогу в розмірі 1209 (одна тисяча двісті дев'ять) 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду упродовж десяти днів з його проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_6